80 років тому українську націю вбивали голодом

Кривава в’язниця під назвою СССР у якій на довгі 70 років опинилася Україна 80 років тому зморила голодом мільйони жінок, чоловіків, дітей…

Трагедію нації десятиліттями замовчували, приховували та заперечували, а дехто й досі каже, що її не було. Втім, Українська нація не страждає амнезією. Нею страждають у Партії регіонів, на Банковій, у Кремлі. Бо тільки покручі дозволяють собі порівнювати вшанування пам'яті жертв Голодомору з «плесканням себе вухами по щоках». Так може лише говорити людина у якої сталося осіннє загострення хронічних психічних недуг.

На жаль, поки що покручі відплати не несуть, як і не понесуть її замовники та виконавці цього злочину в силу того, що їх немає у живих. Але система, яка організувала вбивство голодом мільйонів, не засуджена, як і, повторююсь, не несуть нині кримінального покарання ті, хто заперечує Голодомор, як геноцид української нації. Як на мене, то таке вперте заперечення Голодомору можна пояснити або розумовою недорозвиненістю, або історичною сліпотою.

Як можна заперечувати факт геноциду власного народу, коли інші держави це визнали? Так, нині Голодомор в Україні 1932–33 рр. офіційно визнали геноцидом української нації і засудили такі країни, як Австралія, Андора, Аргентина, Бразилія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі.

Не зробили цього наші сусіди – росіяни та білоруси, які полюбляють в унісон кричати про «братні народи». Та хіба це брат, який не простягає руку вселенського милосердя, а наповнений отою червоною, спадковою самовпевненістю? Хіба це брат, який хижо скалить зуби і вустами політичних речників говорить: «Мы не поднимаем из прошлого проблемы надуманного характера типа Голодомора»?

Не визнає Голодомор 1932-1933 років в Україні актом етнічного геноциду й Ізраїль. Але кому як не євреям, які пережили Голокост і спільно з українцями століттями жили на одній землі, не знати про жахи етнічних переслідувань.

Журналістка, лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбом заявила на міжнародній науковій конференції у Нью-Йорку, що Голодомор став взірцем масового вбивства для інших тоталітарних режимів: «В роки Другої світової війни такими ж методами, як у 1932-1933 роках (ізоляція, повне позбавлення їжі) нацисти знищили мільйони радянських військовополонених. І навіть Голокост на початку нагадував цю методологію - євреїв ізолювали в гетто і залишали вмирати. Потім нацисти визнали цей метод недостатньо ефективним і швидким, тому почали використовувати газові камери».

У книзі «Про небеса і про землю» у розділі «Про комунізм і капіталізм» папа Римський Франциск зазначав: «Якщо людина, мріючи про рай, не бореться за свої права, вона дійсно перебуває у владі опіуму. Люди, які зазнали різанину і гоніння - як під час трьох найбільших геноцидів минулого століття вірмени, євреї та українці, боролися за свою свободу».

Пригадую й слова Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава (Шевчука) про те, що геноцид голодом – це «найдешевша зброя масового знищення», що «ми ще повинні дозріти до того, щоб кожен, хто заперечує факт Геноциду в Україні, вважався, і в нашій державі, і в усьому світі, співучасником або особою, яка виправдовує цей злочин, злочин, якому немає виправдання!».

І сьогодні кожен, хто виступає проти перейменування вулиць, які носять ім’я катів українського народу, замовників Голодомору – сам стає катом. І той, хто заперечує Голодомор – стає неофашистом та злочинцем в очах сучасників і людиною, яка свідомо ятрить рани нації.

Належно вшанувати 80-ті роковини Голодомору у 2013 році хотіли депутати від опозиції, але за відповідний проект постанови не проголосували регіонали та комуністи, чим ще раз підтвердили, що вони є спадкоємцями кривавого режиму замовників та виконавців Голодомору на Україні. Видно, права була поетеса, коли говорила: «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил!»

Сатанинське минуле не запустить метастази у майбутнє української нації. Жовтневі біснування з червоними прапорами та портретами вождів остаточно опиняться на звалищі історії. Для цього потрібен новий Нюрнберг. Офіційний вирок людства покарає усі злочини кривавого комуністичного режиму.
Не опускаймося до байдужості, бо за нею пустеля німоти. Ставмо самозахист – виховуймо національну пам'ять на триєдності: хто ми? чиї діти? куди йдемо?

Ми разом можемо витягнути цвяхи із тіла розіп’ятого народу, коли просто помолимось за кожного, хто 80 років тому помирав від голоду.

Запалімо свічку, пригадаймо усіх, хто хотів жити на своїй Богом даній землі, помолімось …

«Господи Боже наш! Ми сходимося в цей день, щоб вшанувати пам’ять рідних нам людей, яким через голод відібрали Твій дар життя. Дуже мало можемо для них зробити – хіба згадати їх, поручити їхні прискорбні душі Твоєму Милосердю та схилити голову перед їхнім терпінням.

Але просимо Тебе сьогодні, щоб ми могли почути те, що вони своєю жертвою хочуть нам засвідчити, а саме, що такі трагедії – народовбивства, геноциди та інші злочини проти людства, можуть ставатися. В минулому столітті їх було чимало, але цей наш чисельно усіх їх перевищив. Невинні жертви Голодомору голосять до нас, що як довго люди не схочуть слухати Твоєї спасенної науки, буде спокуса тоталітарними і насильницькими засобами розв’язувати справи людського життя. Ми прохаємо Тебе сьогодні для себе і для грядущих поколінь про дар чуйності, щоб таку спокусу вчасно спостерегти, про відвагу її нап’ятнувати та про силу їй протистояти, а понад усе прохаємо Тебе: наповни наші і всіх людей серця тими чеснотами і благодатями, які потрібні, щоб та жахлива спокуса стала неможливою.

Господи Боже! За заступництвом Пресвятої Богородиці та всіх святих, яких видала наша Українська Земля, помилуй нас!
Господи помилуй! Господи помилуй! Господи помилуй!»
(Молитва Блаженнішого Любомира Гузара за жертв Голодомору)

Ярослава Вознюк