«Тіні незабутих предків». Такого в Україні ще не знімали.
Такого в Україні ще точно не знімали! Саме з такими емоціями я вийшла із кінотеатру, де транслювали новий український фільм «Тіні незабутих предків».
Хто не готовий сприймати сучасне українське комерційне молодіжне кіно, орієнтоване на масового глядача – навіть не намагайтеся дивитися цю стрічку!
«Тіні незабутих предків» ще ПЕРЕД прем’єрою викликали ажіотаж в українського глядача. Чи то режисер Любомир Левицький, який 2006 року зняв фільм «Штольня», який відверто не сподобався українцям, чи то назва, яка зазіхає на класику української літератури… До речі, з приводу назви режисер висловився так:
Любомир Левицький: «Останній епізод фільму повністю виправдовує назву. Якраз коли я над ним працював, мені в руки потрапилася книга Коцюбинського. Я її відкрив, побачив дату народження автора – і виявилося, що ми народилися в один день. Я подумав, що це знак. Судячи з останньої сцени, я зрозумів, що якщо додати частку НЕ, то це буде воно».
Новий УКРАЇНСЬКИЙ фільм – то величезне свято для нашого глядача. Усі режисери, сценаристи, актори традиційно нарікають, мовляв, у голівуді так багато стрічок знімають, бо у них є гроші, а у нас – нема. А от думка Любомира Левицього, як на мене, дуже свіжа і багато що пояснює.
Любомир Левицький: «Як не копай, все одно будинок не можна побудувати без гарного архітектурного плану. Чомусь, всі думають, що проблема в грошах. Це все неправда. Завжди можна знайти гроші під хороший сценарій, якщо ви в нього вірите»
Сценаріїв, кажете, немає? А от і є! Чи не вперше в історії масового українського кіно ми можемо насолодитися направду цікавою історією.
Коротко про фільм:
Головний герой фільму, двадцятирічний юнак Ваня, живе звичайним студентським життям, страждаючи від нерозділеного кохання. Але одного дня він стає причиною зникнення Згарди – гуцульської прикраси, яку дев'ять років тому знайшли в Карпатах та передали університету як цінний експонат. Після цього на тілах його друзів з'являються символи, які нагадують зображення магічної Згарди. Ваня дізнається, що єдиний, хто може вийняти Згарду та позбавити всіх його друзів участі в цій небезпечній історії — це нащадок останнього мольфара із кола сили, який живе далеко в лісах.
Між тою всією кіношною фантастикою і трохи навіть жахами, Левицький, дотримуючись кращих традицій голлівудського кіно, показує нам і романтичну сюжетну лінію.
Фільм «Тіні незабутих предків» - абсолютно комерційний і розважальний. Скептикам ще раз раджу не дивитися!) Зазначу, що у команді режисера Любомира Левицького працював відомий голлівудський оператор-постановник Марк Еберлі – завдяки його професійності, як на мене, фільм і вийшов настільки технічно якісним. Просто до ДЕТАЛЕЙ якісним!
На головні ролі запросили невідомих акторів, яких до цього у кіно ми не бачили: Дмитро Ступка, Влад Никитюк, Паша Лі, Софія Галабурад, Богдан Юсипчук, Марина Шако і Роксолана Кравчук. Крім них, у фільмі взяли участь відомі актори. Зокрема, Ольга Сумська, Володимир Нечипоренко, Костянтин Линартович, Ольга Фреймут.
Сам режисер зазначив, що «Тіні» - фільм для побачення, яке має завершитися поцілунками. До цього в Україні такого ще не знімали, доводилося ходити у кіно на закордонні молодіжні стрічки :)
- Тим більше, вчора вона кинула свого дружка-футболіста.
- Звідки знаєш? Фейсбук?
- Бамбук! Чувак, гуртожиток!
Ще одне нове для нашої країни у стрічці – дубльовані голоси. Таке ми чули тільки у голлівудських фільмах. Сподіваюся, Левицький започаткував гарну традицію!
«Тіні незабутих предків» - як на мене, нова сторінка в історії українського кіно. Причому яка якісно відрізняється від усього, що було до цього.
І наостанок діалог із фільму, який сподобався мені найбільше.
- Вони такі молоді, а в них вже стільки зла. Вони спалюють своє життя, марто вбиваючи себе щодня. А, може, ми неправі? Може, людям судилося померти? А демони - лише виконавці цього...
- Важко зрозуміти теперішнє покоління. Жадібність. Жадібність не робить їм честі. Але є інші люди, які вміють любити, творити добро. Навіть життя однієї такої людини варте всього людства.
Хто не готовий сприймати сучасне українське комерційне молодіжне кіно, орієнтоване на масового глядача – навіть не намагайтеся дивитися цю стрічку!
«Тіні незабутих предків» ще ПЕРЕД прем’єрою викликали ажіотаж в українського глядача. Чи то режисер Любомир Левицький, який 2006 року зняв фільм «Штольня», який відверто не сподобався українцям, чи то назва, яка зазіхає на класику української літератури… До речі, з приводу назви режисер висловився так:
Любомир Левицький: «Останній епізод фільму повністю виправдовує назву. Якраз коли я над ним працював, мені в руки потрапилася книга Коцюбинського. Я її відкрив, побачив дату народження автора – і виявилося, що ми народилися в один день. Я подумав, що це знак. Судячи з останньої сцени, я зрозумів, що якщо додати частку НЕ, то це буде воно».
Новий УКРАЇНСЬКИЙ фільм – то величезне свято для нашого глядача. Усі режисери, сценаристи, актори традиційно нарікають, мовляв, у голівуді так багато стрічок знімають, бо у них є гроші, а у нас – нема. А от думка Любомира Левицього, як на мене, дуже свіжа і багато що пояснює.
Любомир Левицький: «Як не копай, все одно будинок не можна побудувати без гарного архітектурного плану. Чомусь, всі думають, що проблема в грошах. Це все неправда. Завжди можна знайти гроші під хороший сценарій, якщо ви в нього вірите»
Сценаріїв, кажете, немає? А от і є! Чи не вперше в історії масового українського кіно ми можемо насолодитися направду цікавою історією.
Коротко про фільм:
Головний герой фільму, двадцятирічний юнак Ваня, живе звичайним студентським життям, страждаючи від нерозділеного кохання. Але одного дня він стає причиною зникнення Згарди – гуцульської прикраси, яку дев'ять років тому знайшли в Карпатах та передали університету як цінний експонат. Після цього на тілах його друзів з'являються символи, які нагадують зображення магічної Згарди. Ваня дізнається, що єдиний, хто може вийняти Згарду та позбавити всіх його друзів участі в цій небезпечній історії — це нащадок останнього мольфара із кола сили, який живе далеко в лісах.
Між тою всією кіношною фантастикою і трохи навіть жахами, Левицький, дотримуючись кращих традицій голлівудського кіно, показує нам і романтичну сюжетну лінію.
Фільм «Тіні незабутих предків» - абсолютно комерційний і розважальний. Скептикам ще раз раджу не дивитися!) Зазначу, що у команді режисера Любомира Левицького працював відомий голлівудський оператор-постановник Марк Еберлі – завдяки його професійності, як на мене, фільм і вийшов настільки технічно якісним. Просто до ДЕТАЛЕЙ якісним!
На головні ролі запросили невідомих акторів, яких до цього у кіно ми не бачили: Дмитро Ступка, Влад Никитюк, Паша Лі, Софія Галабурад, Богдан Юсипчук, Марина Шако і Роксолана Кравчук. Крім них, у фільмі взяли участь відомі актори. Зокрема, Ольга Сумська, Володимир Нечипоренко, Костянтин Линартович, Ольга Фреймут.
Сам режисер зазначив, що «Тіні» - фільм для побачення, яке має завершитися поцілунками. До цього в Україні такого ще не знімали, доводилося ходити у кіно на закордонні молодіжні стрічки :)
- Тим більше, вчора вона кинула свого дружка-футболіста.
- Звідки знаєш? Фейсбук?
- Бамбук! Чувак, гуртожиток!
Ще одне нове для нашої країни у стрічці – дубльовані голоси. Таке ми чули тільки у голлівудських фільмах. Сподіваюся, Левицький започаткував гарну традицію!
«Тіні незабутих предків» - як на мене, нова сторінка в історії українського кіно. Причому яка якісно відрізняється від усього, що було до цього.
І наостанок діалог із фільму, який сподобався мені найбільше.
- Вони такі молоді, а в них вже стільки зла. Вони спалюють своє життя, марто вбиваючи себе щодня. А, може, ми неправі? Може, людям судилося померти? А демони - лише виконавці цього...
- Важко зрозуміти теперішнє покоління. Жадібність. Жадібність не робить їм честі. Але є інші люди, які вміють любити, творити добро. Навіть життя однієї такої людини варте всього людства.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 8
і взагалі, щоб заробити в україні пару грошей, треба розвантажувати вагони, а не... косити газони, як радить десь там ступка своєму вузькоокому побратимові.