Сценарій для Тимошенко
Напевно, лише байдужий сьогодні не обговорює так зване «питання Тимошенко». Чинній українській владі закидають ігнорування проблем зі здоров’ям Юлії Тимошенко, небажання відпускати її на операцію, терапевтичне та реабілітаційне лікування за кордон. Однак слід зазначити, що нинішнє українське законодавство не передбачає подібних практик.
У цій ситуації компромісним сценарієм вирішення проблеми, на мою думку, є польський інститут перерви у відбуванні покарання – такий собі правовий механізм, який буде доцільно перейняти нашим законотворцям. Його застосовують сусіди-поляки у випадках, коли засудженого неможливо лікувати безпосередньо в місці ув’язнення.
Як зазначає відомий польський політик та економіст Марчін Свєнчіцькі, перерва у відбуванні покарання не означає зняття провини. Це стандартна дія, яка застосовується задля збереження здоров’я та життя засудженого за умов неможливості лікування у в’язниці. У Польщі подібну перерву надає суд. До суду з клопотанням може звернутися зацікавлена особа чи її захисник, а також начальник пенітенціарного закладу. Натомість, прокурор може подати на це скаргу, яка має бути розглянута судом упродовж двох тижнів. Суд може скоротити перерву, якщо засуджена особа не використовує її з тією метою, з якою перерва надавалася. Вона може тривати до року, а в особливих випадках навіть довше.
Щоправда, польський досвід не роз’яснює наявність гарантій щодо повернення ув’язненого на місце відбування покарання. А враховуючи наші реалії і використання засудженим виїзду за кордон як можливості уникнути покарання, ухилитись від слідства та суду за іншими звинуваченнями слід передбачити дієві механізми притягнення до відповідальності осіб, які уникають покарання за кордоном.
Вже існуючі механізми екстрадиції і міжнародної правової співпраці треба було б доповнити введенням механізму притягнення до відповідальності таких осіб у заочному порядку. Такі процедури вже існують у законодавстві Франції, Італії та інших європейських країн.
Проте, таке заочне розслідування і судовий розгляд мають обов’язково супроводжуватись введенням усіх правових гарантій на захист особи. Зокрема, обов’язковою є участь адвоката, можливість у будь-який момент з’явитись до органу слідства і до суду, спрощеним порядком відміни заочного судового рішення у випадку недодержання гарантій на захист.
Вважаю, що нашим політикам доцільно взяти за основу європейський досвід, означити правовий сценарій вирішення питання, відкоригувавши його з урахуванням реалій. Треба лише, щоб українські законотворці перейняли сукупність тих правових норм сусідів, які, успішно практикують у більшості країн ЄС.
Петро Верзун, голова громадської організації «Фонд місцевого розвитку», голова Громадської ради при луцькому міському голові, радник міського голови з соціальних питань
У цій ситуації компромісним сценарієм вирішення проблеми, на мою думку, є польський інститут перерви у відбуванні покарання – такий собі правовий механізм, який буде доцільно перейняти нашим законотворцям. Його застосовують сусіди-поляки у випадках, коли засудженого неможливо лікувати безпосередньо в місці ув’язнення.
Як зазначає відомий польський політик та економіст Марчін Свєнчіцькі, перерва у відбуванні покарання не означає зняття провини. Це стандартна дія, яка застосовується задля збереження здоров’я та життя засудженого за умов неможливості лікування у в’язниці. У Польщі подібну перерву надає суд. До суду з клопотанням може звернутися зацікавлена особа чи її захисник, а також начальник пенітенціарного закладу. Натомість, прокурор може подати на це скаргу, яка має бути розглянута судом упродовж двох тижнів. Суд може скоротити перерву, якщо засуджена особа не використовує її з тією метою, з якою перерва надавалася. Вона може тривати до року, а в особливих випадках навіть довше.
Щоправда, польський досвід не роз’яснює наявність гарантій щодо повернення ув’язненого на місце відбування покарання. А враховуючи наші реалії і використання засудженим виїзду за кордон як можливості уникнути покарання, ухилитись від слідства та суду за іншими звинуваченнями слід передбачити дієві механізми притягнення до відповідальності осіб, які уникають покарання за кордоном.
Вже існуючі механізми екстрадиції і міжнародної правової співпраці треба було б доповнити введенням механізму притягнення до відповідальності таких осіб у заочному порядку. Такі процедури вже існують у законодавстві Франції, Італії та інших європейських країн.
Проте, таке заочне розслідування і судовий розгляд мають обов’язково супроводжуватись введенням усіх правових гарантій на захист особи. Зокрема, обов’язковою є участь адвоката, можливість у будь-який момент з’явитись до органу слідства і до суду, спрощеним порядком відміни заочного судового рішення у випадку недодержання гарантій на захист.
Вважаю, що нашим політикам доцільно взяти за основу європейський досвід, означити правовий сценарій вирішення питання, відкоригувавши його з урахуванням реалій. Треба лише, щоб українські законотворці перейняли сукупність тих правових норм сусідів, які, успішно практикують у більшості країн ЄС.
Петро Верзун, голова громадської організації «Фонд місцевого розвитку», голова Громадської ради при луцькому міському голові, радник міського голови з соціальних питань
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію