Казка про рівність

Казка про рівність


Яких вже тільки знущань-експерементів не проводили над нашими людьми. Мали власну систему освіти, яка десятиліттями давала суспільству, не лише вітчизняному, кращих спеціалістів у різноманітних галузях, тепер її успішно знищили так званою болонською системою; мали медичну галузь, військово-технічну, тепер не маємо фактично нічого з того що мали, але і це не задовольнило охочих знищити нашу націю. Віднедавна вони добралися до гуманітарної сфери нашого народу і навіть більше, до моралі й духовності. До нас страшним, ніби грязевим потоком, добираються європейські «цінності», які покликані розвивати нас, навчити нового мислення, демократії, нових підходів до явищ, які ми слов’яни, через свою нібито затурканість сприймали невірно. Однією з таких проповідниць якихось там «цінностей» стала ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА, яка нарешті, наче «визволителька» буде повчати диких українців справедливості і рівності у взаємовідносинах між чоловіком та жінкою і можливо про ще «щось», про що поки нам не говорять аби не сполошити дикунів. Зараз говорять лише про «справедливу» рівність між чоловіком та жінкою…

Але все за порядком. На початку дещо хочу відступити від теми і розповісти про один факт, що не може не сколихнути адекватну людину, факт, який голослівно викриває подвійні стандарти, відтак виявляє явну брехню. А брехня, вона і в Африці брехня. Свого часу один християнин-подвижник преподобний Антоній Великий виголосив цінну думку: «вкрай не благочестивим є навчати когось того, чого сам не виконуєш…» Ми можемо звичайно не долюблювати «християн фанатиків» (так зараз називають тих, хто насмілюється новітні аморальні явища називати гріхом), але погодьтеся думка слушна! Особливо в нашому випадку, коли ми один по перед одного хочемо вчити бідолашних українців справедливості, демократії і багато чого іншого, про що нині тільки й говорять. Отже факт! 26 березня у Луцькому міському будинку КУЛЬТУРИ мала відбутися прес-конференція, щодо певних перегибів, які втілюються в життя у зв’язку з підписанням нашим гарантом 22 квітня 2011 року указу (№ 494/2011) «Про Національний план з виконання Плану дій, щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України». Здавалося б велика справа, якась там чергова прес-конференція, якоїсь там групки людей, які з чимось не згідні. Кінець кінцем ми ж живемо в суспільстві, яке активно вчиться демократії, відтак чого, чого, а право вільного слова – це одна з основних святинь «вільного» суспільства. Але чи то українська ментальність, чи то демократія чомусь не спрацювала в даному випадку, ба навіть обурила опонентів, які назвали подібний захід широкою інформаційною війною проти ДЕРЖАВНОЇ гендерної політики, проти рівності. А мені чомусь до цього здавалось, що рівність власне і передбачає рівність у всьому, і у висловлюваннях як мінімум.

А тут… Тут телефонні дзвінки і електронні листи з попередженнями про недопустимість подібних заходів, про недопустимість поєднувати поняття гендерної політики з різноманітними збоченями, які в «цивілізованій» Європі, саме завдяки подібним ініціативам стали законними на державному рівні. Більше того, боротьба за права різноманітних збочених груп, стала боротьбою проти тих хто збочення називає збоченням. Ще вчора здавалось, що подібного роду проблеми десь там далеко, за бугром. Це у Великобританії чи якійсь іншій країні вільної Європи церковних проповідників, які насмілились заговорити про Содомський гріх притягують у судах до відповідальності, за те, що останні не захотіли благословляти двох «закоханих мужиків», чи «лесбі пару». Утім те, що ще вчора для нас тільки здавалось, нині воно вже настало. Одним словом не відбулась ця прес-конференція у будинку «Просвіта», через бунт захисників «рівності і справедливості». То ж про яку рівність йде мова? Бачимо з сумної практики життя, що ця «рівність» не стосується здорових людей, які натхненні власним сумлінням, вірою в Живого Бога, бажанням захистити християнську сім’ю. Ця рівність і європейська демократія належить лише тим, хто хоче жити по-сучасному. Хто старий термін «стать», який вживали для відрізнення жінки і чоловіка, віднедавна замінив на термін «гендер», що означає соціальна стать. Тобто вже не важливо, як людина народжується (за біологічною ознакою), а важливо, ким вона себе відчуває і, згідно з гендерною теорією, саме соціальна стать є домінуючою в суспільстві. Відповідно до гендерної політики, існує щонайменше 5-ть статей (гендерів): жіноча, чоловіча, гетеросексуальна, гомосексуальна і транс сексуальна. Міжнародні документи ж термін «гендер» тлумачать як законне право на рівність осіб-ЛГБТ, що поки що, слава Богу, суперечить чинному законодавству України. От така вона та однобока, європейська рівність, а іншими словами пропаганда аморальності.

По суті…

«Знищений буде народ Мій за нестачу відання:

оскільки ти відкинув відання, то і Я відкину тебе…

як ти забув закон Бога твого, так і Я забуду дітей твоїх»

Осії 4.6



Страшні слова почув на свою адресу, колись богообраний народ ізраїльський. І таких звернень, застережень в історії людства, звернень Бога до людини, було чимало, адже людина постійно норовить піти своєю приземленою дорогою. Ця людська стежка завжди прикрашена гарними лозугами-сленгами про великі блага «чєловєку», про турботу, вигоди і все лише найкраще для людини, яку відверто роблять пупом землі. Власне ці «пупи землі» постійно намагаються зробити, щось таке, щоб довести усім навколо, що окрім них більше немає нічого вищого на світі, відтак все створено ними і головне для них. Як це не банально прозвучить з наших уст, але все робиться аби людина забула про справжнього Бога, натомість пропонується або божок-самодур, яких дозволяє все розбещеній людині, або відсутність будь якого божества.

Святе Письмо чітко і не двозначно розповідає людині про покликання чоловіка, жінки, матері, батька та дітей. Не менш однозначно викриває людську срамоту, коли чоловік розпалюється хіттю до чоловіка, а жінка до жінки, і називає це Содомським гріхом, що занапащає душу. Не підтримує християнська мораль і різноманітних хворобливих бажань по зміні статі. Забороняє чоловікам носити жіночу, а жінкам чоловічу одежу. Все чітко і ясно!

Наше ж завдання не хитромудрими сплетіннями і мудруваннями, а простою мовою донести до сучасної людини думку про те, що ніколи людські пристрасті не перестануть бути гріхом в очах Божих і в умах ЗДОРОВОГО суспільства. Про те, що з ними слід боротись, а не виправдовувати. Про те, що хто захищає гріх стає ворогом Господнім, відтак приреченим на вічну загибель. Ми можемо кидати в небо каміння, плювати туди, але у підсумку це все падатиме нам на наші ж голови і тих хто біля нас…