У Луцьку учнів вчать китайської. ФОТО

Скільки разів ми застосовуємо фразу «це для мене китайська грамота», коли не знаємо чогось, тобто коли дуже далекі від певних речей, а також «ієрогліфи китайські», коли не розуміємо написаного. Уявіть! Можливо вже зовсім скоро нашим наступникам не знадобляться подібні вислови, адже китайська мова стане доступною та зрозумілою кожному.

З початку цього навчального року для вивчення учням Луцької гімназії №4 імені Модеста Левицького ввели китайську мову. Чесно кажучи, неочікуване нововведення. Не іспанська, не італійська, а саме китайська. Учитиме дітей найскладнішої мови чудовий професіонал Катрич Ольга Григорівна. Я взяла у неї інтерв’ю, і з великим задоволенням з вами поділюсь.


- Розкажіть про себе, зокрема, де навчались.

- Я навчалась у Київському національному лінгвістичному університеті на відділенні китайської мови. Вивчала мови 5 років.

- Китайська мова у гімназії №4 це що?

- Це факультативні заняття, які проводитимуться після уроків за власним бажанням.

- Для дітей якого віку Ваші заняття?

- Факультативи з китайської мови для учнів 5-10 класів, тобто з 11 до 16 років.

- Чи маєте особливу методику викладання? Якщо маєте, то яку?

- Звісно, кожен викладач має свою методику. Для певної категорії дітей вона своя. Зараз учні будуть займатися по одних підручниках, але п’ятикласники вивчатимуть мову у більш ігровій формі. Наприклад, пісні та вірші – чудова методика для вивчення такої нелегкої мови маленькими дітьми. Старші будуть мати серйозніші уроки. Також не виключається рольова гра. Учні вивчатимуть не лише китайську мову, а й культуру Китаю. Можливо, будуть проведені тематичні вечори, читання лірики.

- Для чого діти і підлітки вивчатимуть цю мову?

- Ми всі бачимо, як стрімко розвивається Китай, зокрема його економіка. Тому, я гадаю, що майбутнє за Китаєм і його мовою.

- Які труднощі можуть виникнути при вивченні китайської?

- Звичайно ж, труднощі можуть виникнути, але дивлячись, яка дитина. Одній може важко даватись фонетика, іншій – написання ієрогліфів. Але взагалі, мовою оволодіти можливо.

- Ви уже проводили уроки, спостерігали за реакцією дітей. Як їм?

- Дітям дуже цікаво, бо це нова і незвична для них мова. Багато сміху у класі, адже чують безліч смішних слів. Спостерігати за своїми учнями мені дуже цікаво, особливо порівнювати реакцію старших та молодших дітей.

- Чого Ви очікуєте від занять китайської мови?

- Я очікую тільки позитивних результатів. Хочу, аби дітки відвідували заняття. Надіюсь, що китайська мова знадобиться моїм учням надалі у житті.


Побувала також на уроці у 1(5)-В класу (наймолодших у групі вивчення), і розповім про свої враження від уроку. Їх купа та не менш багато емоцій).

Не був би це урок китайської, як би Ольга Григорівна не привітала всіх китайською мовою. Це так цікаво, адже не щодня почуєш «доброго дня» китайською, до речі, повторити цього я не можу. Дивуюсь, як такі дітки запам’ятовують це все) П’ятикласники відповідали, як дзвіночки, тією ж китайською. Розпочався урок з фонетичної зарядки. Учням пропонувалось повторювати звуки за вчителькою, з чим вони, звичайно ж, упорались.

Далі повторювали вже вивчені на минулих уроках комбінацій ієрогліфів Путунхуа (літературної мови). Потім Ольга Григорівна пояснювала нову тему учням. Мова на уроці йшла про тони у китайській мові, їх зміну та особливості третього тону.

Перше запитання, яке виникло ще до пояснення нового матеріалу: «Що таке тони і з чим це їдять?» Але уже потім усе стало зрозуміло. Це та штука над словом, змінивши яку, ви отримаєте зовсім інше слово далеке за значенням. Короче кажучи, 3 в 1. Ось, будь ласка, мали слово «мама», а змінивши рисочку над ним, отримали «конопля»:) Ось чому китайська так піднімає настрій.

А взагалі, урок видався незвичним, цікавим, незабутнім. Розучування нових ієрогліфів Путунхуа – третя частина уроку, де я наслухалась смішних та дивних слів. Особливо вбило слово «мяу»)))) Але у більшості випадків мова здалась багатогранною, особливою та навіть співучою (судячи по одному із тонів).

Сподобалось, як передала свої знання Ольга Григорівна, бо дітки уміють вже вітатись, прощатись, дякувати, знають деякі літери та ієрогліфи, і це все за кілька занять! Мене здивувала одна річ. Не дивлячись на те, що це був 7-ий урок, а слухачами були п’ятикласники, вони, на диво, тихо сиділи, слухаючи учителя. Обов’язково – задати домашнє завдання, куди ж без нього)

Ну, і завершення уроку – прощання, воно також китайською. Дзвінок з уроку, всі додому… шум, гамір, обмін враженнями…