«Холодна війна», або Чому я став боятися за свою безпеку

Мене звати Олексанр Жданов, я підприємець. В пятницю 16 серпня мене пограбували. Було б це банальне пограбування, який, я певен, немало стається у теперішній час – я б не оприлюднював цієї інформації. Але цьому пограбуванню передували певні події. І якщо припустити, що вони пов’язані з цим пограбуванням, то я маю усі підстави думати, що насильство проти мене може повторюватися й надалі…

Але про все по порядку.

Я реалізую морозиво. Донедавна я співпрацював з приватним підприємством «Кінг Айс», яким керує Златослава Романівна Сімонова. У цього підприємства я брав товар з відтермінуванням платежу, а також брав в оренду морозильне обладнання.

Пограбували мене у п’ятницю, 16 серпня приблизно між 22:00 і 22:30 біля будинку на пр.Перемоги 1а. У мене відібрали 8 тисяч 200 грн, банківські карти, мобільний телефон, ключі. А заодно – документи та накладні на товар, реалізацією якого я займався, і банківські договори.

Саме в той день, коли мене пограбували, приблизно між 14:00 та 15:00 я спілкувався по телефону з Сімоновою. В телефонній розмові вона нагадувала мені про мій борг перед її підприємством, вимагала сказати, коли я поверну гроші.

Наприкінці нашої розмови вона сказала приблизно таку фразу: «Ви змушуєте мене застосувати до вас жорсткі міри… Я це зроблю легко… Мені це буде легко… Вам це буде важко… До завтра».

Після цієї телефонної розмови я вирішив якомога швидше розплатитись з боргами, аби уникнути неприємностей. Звернувся до свого близького друга за допомогою. Він погодився мені допомогти, І у той же день я зібрав необхідну суму для погашення боргу.

Зняв гроші з банкомату, який знаходиться за адресою пр.Волі 6. Далі я просто сів на маршрутку на зупинці біля ВНУ ім.Лесі Українки і поїхав додому.

Віддати гроші планував наступного ж дня...

Вийшовши з маршрутки, попрямумвав додому. За будинком на пр.Перемоги 1а на мене напав невідомий. Вдарив мене в обличчя, вихопив сумку з речами та грошима, і відразу ж втік.

Я побіг у відділення міліції та звернувся по допомогу. Мені довелося кілька разів розповідати, як і де це сталося, але заяву про скоєння злочину з моїх слів так ніхто і не записав.

Тож я у шоковому стані просто відправився додому.

Мені не давало спокою те, що пограбували мене того ж дня, коли мій діловий партнер нагадував мені про борг. Тож я попросив свого друга, який мені допомагав, зустрітись зі Златославою Сімоновою та поговорити з нею про те, що відбулося.
Оскільки гроші у мене відібрали,
Заяву в міліції вдалось написати лиш у понеділок, 19 серпня. Оскільки я повинен був розрахуватись зі Сімоновою З.Р., але через пограбування цього зробити не зміг то вирішив поспілкуватись зі Златою.
На цій зустрічі Злата Романівна повторила погрозу у мою сторону ( у мене є запис розмови де з її вуст звучить фраза: «Я це можу зробити ще раз» ).
19 серпня я з моїм товаришем приїхам в офіс фірми «Кінг Айс». Вирішив ще раз поговорити і попросити перевести наше спілкування у письмовий формат. Директора фірми там не застав. Але там були кілька працівників її фірми, серед яких – комерційний директор.

Я попросив його прийняти мого листа та передати його Златі Сімоновій, мені ж вручивши письмове підтвердження того, що лист він отримав.

Той відмовився. Але по телефону Злата Романівна мені заявила, що згідна перевести наше спілкування у формат листування та сказала, що буде в офісі о 17:00. Домовилися зустрітися.

Приблизно о 17:30 ми зустрілися.
Почавши з нею діалог я попросив її прийняти від мене офіційного листа, в якому я до неї звернувся з проханням дати відповіді на деякі питання та пояснити деякі її дії, які вона вчиняла у ході співпраці з нею, адже я був не згоден із сумою боргу, яку вона мені назвала.

До речі, про борг. Гроші я справді винен, проте зовсім не ту суму, яку від мене вимагає керівник «Кінг Айс». Справа в тому, що працівники її фірми забрали в мене (з торговельних точок) морозильні камери разом з морозивом. Забрали без мого відома. Не надали будь-яких документів, що підтверджують вилучення майна та товару. Забрали під приводом ремонту камер, проте так і не повернули. Відтак я був позбавлений можливості продовжувати торгівлю морозивом, відтак – повернути їй борг.

Про усе це я й нагадав Златі Сімоновій у розмові 19 серпня.

Злата Романівна категорично відмовилась приймати від мене лист, а тим більше давати будь-яке письмове підтвердження про його отримання. Натомість вона почала змушувати мене підписати документи, де вказано що я винен їй не лише заборговану суму, але й пеню.

Злата Романівна поводила себе дуже нестримано, дозволяла собі образливі вислови такі як: «Вам треба звернутись в психлікарню», а також погрози «Якщо не хочете боятись за своє життя то негайно поверніть мені мої гроші».

В подальшому вона стала поводити себе ще більш агресивно. Врешті забрала в мене лист і примушувала мене покинути її офіс.

Я не виходив звідти ще декілька хвилин, сподіваючись, що все ж таки спокійно і конструктивно з нею поговорю. Вона ж почала кричати, щоб я негайно вийшов і казала, що якщо я не вийду, то мені «допоможуть». І додала, що у мене є 30 секунд.

Не отримавши ні відповіді на мої запитання, ні підтвердження про отримання нею листа, ні самого листа, я під тиском її особисто, її брата та комерційного директора був змушений піти звідти «ні з чим».

Прошу усіх, хто прочитав цей текст, не сприймати його, як мою спробу уникнути відповідальності і не віддати борг, виставити себе «постраждалою стороною».

Я готовий нести відповідальність і дотримуватися взятих на себе ділових зобов’язань.

Проте я не хочу і не буду «воювати» бандитськими методами. А саме такі, маю підозру, були проти мене застосовані. Тому й розповідаю про все публічно.

Я наперед прошу вибачення у Злати Романівни Сімонової, якщо вона ніяк не причетна до протиправних дій, здійснених проти мене.

Разом з тим мушу наголосити: Сімонова – єдина людина, від якої я чув погрози у свій бік. Тому не пов’язувати ці два факти я не можу.

Тому я публічно прошу правоохоронні органи вжити усіх необхідних захотів, аби проти мене як громадянина держави Україна не змогли застосувати протиправних, силових методів тиску. Це виняткова і єдина мета, яку я переслідую, оприлюднивши вищевикладені факти.

Осіб же, які й надалі планують тиснути на мене незаконними методами, я попереджую: про все я повідомлятиму не лише правоохоронні органи, а й громадськість, використовуючи засоби масової інформації.

P.S.

Я в жодному разі не стверджую, що замовником нападу на мене стала Злата Романівна Сімонова. Адже з"ясовувати, винуватнців того, що сталося зі мною, будуть правоохоронні органи і суд. Прошу не вважати цю публікацію спробою очорнити честь, гідність чи ділову репутацію керівника фірми «Кінг Айс».

Єдина моя мета - надати публічного розголосу подіям, які сталися зі мною, і які змушують мене остерігатися за свою безпеку.