Ви любите, щоб Вас обманювали?

Ви любите, щоб Вас обманювали? Ні, я розумію, що є певний тип людської поведінки, при якому свідомо чи, принаймні, напівсвідомо обирається саме такий спосіб співіснування з рештою світу.

Такій людині скільки не пояснюй, що гроші з неба не падають, що за усі блага в житті треба платити – хоча й не обов’язково готівкою (іноді рахунок доводиться оплачувати власним часом, або здоров’ям – своїм ачи близьких – або стосунками, або…або…насправді варіантів чимало) – а вона все рівно так і норовить квитка лотерейного купити, ведеться на обіцянку дешевого (в ідеалі – безкоштовного) бодай чого-небудь, сприймає за чисту монету запевнення можновладців, продовжує вірити у магічну пігулку для схуднення, щоб лише нічого не міняти у своєму способі життя…

Але не про них зараз. Зараз – про інших. Розумних – і не дуже, відповідальних – і не зовсім, балакучих – і відлюдькуватих, сором’язливих – і нав’язливих, працьовитих, лінивих, забудькуватих… Різних. Але об’єднаних за однією простою ознакою: наявністю дітей.

Проходжу повз дитячий садочок і спостерігаю раз-пораз одну й ту саму картину. Міняються персонажі, міняються обставини, міняються тексти, не міняється принцип. «Сину, побудь трошки, мама тільки сходить на базар, купить тобі машинку і зразу-зразу забере!»

Або: «Сонечку, тато не піде на роботу, тато піде за цукерками і одразу повернеться!» Ще: «Ти не будеш лишатися в садочку, бабуся тільки віддасть виховательці книжечку (пакуночка, грошики – це вже на що дорослої фантазії вистачить) і одразу підемо на гойдалку!» При цьому і я, як сторонній спостерігач, і ця бабуся прекрасно розуміємо, що залишатися в ненависному садочку дитині доведеться, що дорослим потрібно на роботу, що для розвитку самої дитини їй дуже корисно проводити час з однолітками, що після садочка дитині легше буде адаптуватися в школі.

Але!.. Шановні мами-тата-бабці! Ви любите, щоб Вас обманювали? Тоді чому Ви обманюєте? І йдеться не про чужих тьоть і дядь, у розмовах з якими іноді просто доводиться бути ну, скажімо так, не дуже щирими – вони вже якось собі раду дадуть. Врешті, вони теж дорослі, вони живуть (і грають) за тими ж правилами, вони ніколи і не казали, що довіряють Вам безумовно і стовідсотково.

Звичайно, Ваша дитина цього теж ніколи Вам не говорила. Вона просто від народження не знає, що може бути інакше: її годували, сповивали, купали і пестили, лікували і оберігали. Безкорисливо і безумовно, просто тому, що вона – Ваша. А значить, Ви для неї – Всесвіт: абсолютно надійний, безвідмовний, єдино правильний. І чесний.

Тепер уявіть собі, що своїми словами (і діями, звісно, – маємо якраз-таки повний комплекс впливів) Ви цей Всесвіт розхитуєте аж до повного руйнування. Дурниці, скажете, глупство? Подумаєш, трагедія – пообіцяли дитині цукерочку. Трагедія- то не в цьому. Це навіть не трагедія. Це просто катастрофа! І полягає вона якраз не в обіцянці як такій, а в невиконаній обіцянці.

Відчуваєте різницю? Ви любите, коли Вас обманюють? І дитина теж не любить. Без огляду на її вік, стать, зріст і колір очей. От тільки дитина, на відміну від дорослого, навіть пояснити це не завжди може. Але завжди пам’ятає, і щоразу по тому голосніші і бурхливіші сцени влаштовує, більших і більших обіцянок вимагає, а стикнувшися з новим обманом, чимраз менше Вам довіряє.

Звичайно, для Вас так зручніше: ніж довго і розгорнуто пояснювати власному ще такому несвідомому чадові прості, на Ваш дорослий погляд, речі – просто трохи схитрувати, відволікти увагу, і бігом-бігом у своїх справах.

Але задумайтеся: що далі? Час іде, дитина росте, формує свій світогляд. І вже в її картині світу на своєму місці, як деталька мозаїки, певна поведінкова установка. І така банальна ситуація: «Мамо, я вже скоро буду вдома!» (коли тільки-но виходиш з друзями з бару, маючи на приміті нічогенький нічний клуб) – цілком вписується у систему відносин Вашого вже майже дорослого сина з Вами. Принаймні, вписується з його боку. А з Вашого? Не свердлить серце й розум болюче «так нечесно!»?

Наостанок: згадайте будь-яку казку. Той, хто обманув – не завжди негідник. Він, можливо, навіть найголовніший позитивний герой. А от той, кого він обманув, навіть якщо це називається «перехитрив», завжди залишається ображеним. Відтак шансів на дружні стосунки між ними в майбутньому – нуль. Може, варто задуматися?..

Ви любите, коли Вас обманюють? Навіщо Ви обманюєте своїх дітей?