Яйця і політика
Яйце - це індикатор придатності займати найвищий державний пост! Яйце здатне не тільки перевірити здоров’я! Воно виявляє, на скільки той чоловік здатен бути президентом Західної України!
Отже, Янукович - не може! А Коморовський – хоче!
Останній не просто мужньо вистояв перед смертельною яєчною атакою. Він прямо сказав, що українці не мали права боротися за свободу і незалежність. А от поляки мали право вбивати, бо вони користувалися «військовим правом відплати». Українці ж просто попали під роздачу «у рамках колективної відповідальності».
Тому ми повинні одні одним вибачити!
От поляки нам прощають, що українці захищали свої хати, хоча «ніяке прагнення свободи і суверенітету не виправдовує насильство і злочини»!
Ці слово чомусь пропустила крізь вуха українська преса, висмикнувши лише слова-бутафорію про примирення. Яке примирення?
«Ми, поляки, спочатку робимо істерію, розказуємо українцям, які вони звірі (українці ж у більшості навіть не чули про ті події), а тоді з високого панського плеча даємо вам примирення!»
Яйцями затулили вуха нашому суспільству в ту неділю…
Але відкрили очі на ті події!
Якби не істерія національно стурбованих поляків, то чимало українців ніколи би не дізналися, що відбувалося на Волині у 1943-у.
Але тепер усі будуть знати значно більше, зокрема, з історії польсько-українських відносин першої половини ХХ століття. На Волині все більше говорять про геноцид українців, все більше родинних історій чують нащадки від своїх дідусів і бабусь.
Відчуваю, що попереду мільйони особистих історичних відкриттів і не яйцем єдиним то закінчиться.
Опубліковано на сайті "Слово Волині"
Отже, Янукович - не може! А Коморовський – хоче!
Останній не просто мужньо вистояв перед смертельною яєчною атакою. Він прямо сказав, що українці не мали права боротися за свободу і незалежність. А от поляки мали право вбивати, бо вони користувалися «військовим правом відплати». Українці ж просто попали під роздачу «у рамках колективної відповідальності».
Тому ми повинні одні одним вибачити!
От поляки нам прощають, що українці захищали свої хати, хоча «ніяке прагнення свободи і суверенітету не виправдовує насильство і злочини»!
Ці слово чомусь пропустила крізь вуха українська преса, висмикнувши лише слова-бутафорію про примирення. Яке примирення?
«Ми, поляки, спочатку робимо істерію, розказуємо українцям, які вони звірі (українці ж у більшості навіть не чули про ті події), а тоді з високого панського плеча даємо вам примирення!»
Яйцями затулили вуха нашому суспільству в ту неділю…
Але відкрили очі на ті події!
Якби не істерія національно стурбованих поляків, то чимало українців ніколи би не дізналися, що відбувалося на Волині у 1943-у.
Але тепер усі будуть знати значно більше, зокрема, з історії польсько-українських відносин першої половини ХХ століття. На Волині все більше говорять про геноцид українців, все більше родинних історій чують нащадки від своїх дідусів і бабусь.
Відчуваю, що попереду мільйони особистих історичних відкриттів і не яйцем єдиним то закінчиться.
Опубліковано на сайті "Слово Волині"
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 13
2. А чого б це ми не могли "одні одним вибачити"? Чи вам легше жити озлобленою на весь світ.
3. Ви занадто часто вживаєте слово "істерія". Уявляю, що би тут сказав психолог.
4. Чи ви колись чули родинні історії поляків, які вижили у 1943?
5. Бажаю вам "мільйони особистих історичних відкриттів". Читайте! На В"ятровичу історія не закінчується.
Знайома жіночка була в костьолі на месі, сиділа поруч з приїхавшою полячкою, та перла на українців як кацапка.