Луцький функціоналізм: стиль епохи 1930-х

Мистецтво історичних епох цікаве тим, наскільки яскраво крізь нього можна побачити і відчути людей, які тоді жили, їхні думки, прагнення, мрії та настрої. А особливо, коли є змога дотикнутися до того мистецтва вживу у своєму рідному місті.

Архітектура як мистецтво здавна була формою вираження соціальної душі певного відтинку історії. Будучи втіленою у вдалих зразках, вона ставала символом епохи, як наприклад, римський Колізей чи Ейфелева вежа. А рядова забудова показувала ту душу у нерафінованому вигляді, у затертій буденністю гримасі. Через ту гримасу ми сьогодні по-особливому пізнаємо історію. Тим паче коли йдеться про не дуже віддалене у часі, з чим іще не втрачений живий емоційний зв'язок.

Звідки взявся функціоналізм

Двадцяте століття увірвалося в історію на швидких темпах індустріалізації Європи. У мистецтві була явна криза історичних стилей та усталених способів творчого мислення. Чи не в усіх галузях мистецтва напрямки і стилі з префіксами "нео" стали відживати. Народжувалося щось абсолютно нове, модерне. Власне, на початку ХХ століття в архітектурі ще панував романтизм так званої Вікторіанської доби. Більшою чи меншою мірою вона захопила усі країни Європи і вилилася далеко за її межі.

Після "молодіжного вільнодумства" модерну з його гнутими лініями і декором із природними мотивами оцим новим словом у мистецтві стає функціоналізм. Абсолютно новий та геть інший творчий спосіб постав як антитеза надмірній екзальтованості романтиків та одночасно вираженням викликів доби індустріалізації, яка вимагала тверезого розрахунку часу та ресурсів, прагматичного підходу до справ.

Функціоналізм нескладний для розуміння як у безпосередньому тлумаченні, так і в генезі його як явища. Це втілюється у принцип, що архітектура будівлі залежить від функцій та призначення об'єкта. Вульгарно кажучи, архітектор спершу думає і малює конструктивні схеми призначення споруди, а архітектура - "як вийде". Це означає, що кожне конкретне призначення споруди носило за собою і її вигляд. Якщо це школа, то архітектура планується як для школи, промислова ж будівля уже матиме інші риси. Цього не було в попередні століття. Бо за шикарно оздобленим, наприклад, бароковим фасадом майже нереально було вгадати, за ним містяться адміністративні кімнати чи, скажімо, аудиторії університету.

Функціоналізм на першу роль поставив функцію, яку має виконувати споруда. Без надмірних деталей, декору, а лише прості та ясні форми, які несуть перш за все функцію призначення споруди, але не функцію естетики. Проте варто зауважити, що функціоналістські будівлі часами не менш естетичні, ніж класицистичні чи барокові, просто естетика інша - відповідна своїй добі.

Першими, хто відгукнувся на нові виклики початку ХХ століття, були німці, представники школи Bauhaus. Та архітектура пов'язана із такими іменами як Вальтер Гропіус, Людвіг Міс ван дер Рое, а далі - Ле Корбюзьє, Френк Райт та інші.

Є ще один термін, який часто конкурує із функціоналізмом. Це - конструктивізм. Вважається, що конструктивізм - стилістика, яка зародилася на теренах Російської імперії та розвинулася вже в СРСР. Проте сутнісно це одне й те саме. Просто "функціоналізм" використовують до європейської архітектури, а "конструктивізм" - ранньорадянської. Є також поширена думка, що функціоналізм - це просто спосіб будування, певний принцип, а конструктивізм - це вже художня стилістика. Тобто барокові форми можуть бути навіть функціоналістськими (якщо архітектор закладе функцію емоційного сприйняття в першу чергу), але конструктивізмом це ніколи не назвеш. В рамках даної статті ці два терміни будемо вважати синонімами без заглиблення у дуалізм стилю і форм.

Новинка у громадській забудові Луцька 1930-х

Швидкі темпи життя тогочасної Європи сприяли майже синхронній появі функціоналізму в багатьох країнах. Прижився цей напрям і в Другій Речі Посполитій. Звичайно, він не був єдиним і обов'язковим, але зрештою ним захопилися настільки, що наприклад, чи не вся забудова Луцька тридцятих є виключно конструктивістською.

Архітектурний Луцьк міжвоєнного періоду був досить насиченим. Тут діяли як державні архітектори, приватні проектні фірми, так і архітектурні об'єднання. Наприклад, Товариство архітекторів у місті Луцьку до проектування споруд у Луцьку та всій Волині, окрім місцевих, залучало архітекторів зі Львова, Кракова, Варшави.

Однією із перших громадських будівель у стилі функціоналізму в Луцьку була державна гімназія імені Тадеуша Костюшка (Gimnazjum Państwowe im. Tadeusza Kościuszki). Приємно, що ця споруда збереглася, хоча і в зміненій стилістиці. Її автором є Казимир Толочко. Він створив 3 проекти гімназії, із яких вибрали найдешевший, кошторис якого вкладався у 800 тисяч злотих. Гроші виділило Міністерство віросповідань та народної освіти. Гімназію урочисто відкрили у березні 1931 року. Вона складалася з поєднання простих різновисоких паралелепіпедів із акцентовано втопленими у фасад вікнами і виділеним лише однією лінією першим поверхом. Просто і стильно!

Зовсім іншу тектоніку, тобто вигляд, конструкцію, має будівля Центральної каси селянських спілок (Centralna Kasa Spółek Rolniczych), яку збудували у тридцятих на вулиці 3-го травня за проектом Вітольда Марцін(к)овського. Нині ця вулиця називається Кривий Вал, а будівлю займає "Укртелеком". Вікна другого і третього поверху скомбіновані у стрічки - дуже типові елементи у функціоналізмі (а потім і в модернізмі). Корпус споруди на дві майже однакові частини розділяє центральний "ризаліт", втоплений у фасад. У ньому влаштовано під'їзд. Цікаво, що в під'їзді збереглися автентичні сходи з білого і чорного мармуру, оригінальні перила.

Хорошу стилістику функціоналізму показує будинок радіо на Гнідаві. Наприкінці тридцятих років Луцьк був десятим містом Речі Посполитої, де реалізували будівництво радіостанції з високою вежею та необхідною інфраструктурою. Планувалося, що це має бути не просто трансляційна станція, а ціла радіостудія, яка б створювала власні програми. 5 липня 1938 року розпочали будівництво станції за проектом інженера-архітектора Тадеуша Лобоса. Головний корпус - четвертий у Польщі окремий спеціалізований будинок радіо! Горизонтальна площина фасаду зі стрічковими вікнами розривається вертикальним елементом. А з лівого боку споруди міститься майже обов'язкова деталь багатьох функціоналістичних споруд - круглі вікна.

До моменту, коли всі лучани мали почути в ефірі "Halo Polskie Radio Łuck", залишалися лічені тижні, але почалася війна і польське радіо Луцьк так і не вийшло в ефір.

Досить бурхливо у ті часи розвивалася театральна культура міста. Наприкінці тридцятих майже добудували два конструктивістські кінотеатри. Одному навіть назву дали - Polonia. Кошти на його будівництво дала представниця однієї із заможних луцьких єврейських родин - Софія Глікліх. У 1938 році проект кінотеатру зробив луцький архітектор Францішко Кокеш. Шість вікон головного фасаду кінотеатру мали об'єднуватися у прямокутник, стилізований під великий екран. На жаль, цю ідею не встигли реалізувати. Після війни в цьому приміщенні розмістили пожежну команду. Тепер це Палац культури міста Луцька, значно перебудований під провінційно-сталінський стиль у п'ятдесятих.

Інший функціоналістський кінотеатр - на 650 місць за проектом Тадеуша Красінського - збудували на П'ятницькій гірці. Відкрили його вже в 1941 році під назвою "Більшовик", коли в місті хазяйнували "перші совєти". Під час німецької окупації кінотеатр працював. Зал був розділений на дві частини. В одній була табличка "Тільки для німців". Інша частина – для місцевого населення. Нині кінотеатр використовується не за призначенням і напевно вже ніколи так і не буде використовуватися. Його фасад покритий агресивним кам'яним тиньком з рахітськими меточерепичними формами на даху. Насолоджуватися ним важко, хоча конструктивістський стиль він все ще зберігає.

Конструктивізм у житловій забудові Луцька. Лаконізм і краса

Тогочасний функціоналізм суцільно захопив розбудову Луцька. Отже, у цьому стилі зводили і житлові будинки.

Перехідною спорудою, яка об'єднувала громадські та житлові функції, був караїмський будиночок на вулиці Караїмський, збудований за кошт караїмів :). Він добре показує стилістику житлового конструктивізму - різнорівневе планування даху, кругле вікно, бокові спарені вікна. Він мав бути поштукатуреним, але це не встигли зробити, бо почалася війна, та й бракувало грошей. Сьогодні будинок трохи перепланований у тій частині, де ймовірно, мав бути балкон.

Схожі з цим типом житлового конструктивізму будинки в Луцьку є на багатьох вулицях - Офіцерська, Червоної Калини, Ярощука, Потапова, Бандери, на Красному тощо, десь півсотні. В деяких із них з'являються цікаві варіації з круглою частиною стіни. Багато з них сьогодні добудовані, чим дуже сильно споганені. Але трапляються чисті екземпляри, які вражають кришталевістю стилю, лаконізмом і гармонією форм. Які ж вони насправді гарні, якщо сприймати їх поза нальотом часу!..

Зовсім інший тип житлового конструктивізму - секційні будинки. Це багатоквартирні споруди з кількома під'їздами. Часто-густо на вулицях Луцька вони збереглися навіть без усілякого перепланування. Один із таких будинків знаходиться на вулиці Глушець. Його запроектував архітектор Юзеф Новак; збудували у 1937 році. Це був початок усієї забудови, яку планували на місці нинішнього парку. Але війна зашкодила забудувати цю територію - встигли лише кілька будинків.

Схожі будівлі трапляються на Ярощука, Бандери, Будівельників та інших вулицях.

Ну, і зовсім ні на що не схожий будинок:

Кода: стиль формує настрій

До цього часу ми говорили тільки про окремі споруди з гіршою чи кращою збережністю стилю без прибудов. Але є в Луцьку цілий комплекс функціональних споруд, який навіть замахнувся на містобудівне творення вулиці. Ідеться про забудову Кривого Валу від пошти до природоохоронної прокуратури. Цілий ряд будівель, який починався кутовою колоною пошти та завершувався аналогічною кутовою колоною нинішньої прокуратури, яка мала оригінальну прозору скляну сходову клітку. Через перебудову і забудову скверу на розі Кривого Валу і Лесі Українки цей будинок і його сходова клітка втрачені назавжди. А кутова колона більше не відіграє тієї ролі, що й раніше. Але інша частина комплексу збереглася. І тут ми вже бачимо поєднання житлових та громадських функцій.

Дуже оригінальний стиль показує будівля головної пошти. За словами історика архітектури Богдана Колоска та архітектора Ростислава Метельницького, це вершина луцького функціоналізму, де "вдало враховувалися рельєф, конфігурація та інші особливості ділянки, сусідня забудова". Головну пошту збудували у 1938 році за проектом варшавських архітекторів під керівництвом Яна Путермана-Садловського у проектному бюро Міністерства пошт і телеграфів. Дуже класно насправді влаштовано перший поверх з операційною залою, яка освітлюється так званими світловим ліхтарем, тобто склом у стелі. Якщо ви там не були - варто зайти подивитися.

В оригіналі зовні на стіні над головним входом розміщувався польський герб; зараз його немає. На вікнах першого поверху, як це прийнято у функціоналістських будівлях, були металеві ґрати. Зараз вони збереглися лише на двох вікнах за колонами.

Із оригінального оздоблення залишилася коричнева цегла, якою обкладений перший поверх. У внутрішньому дворі - скульптура листоноші.

Будівля головної пошти - це лише частина комплексу споруд. За нею збудували житловий будинок для працівників пошти. Використали у ньому ту саму червону рельєфну пустотілу цеглу.

Дуже цікавим виявився під'їзд цього будинку. Збереглися автентичні дерев'яні перила на конструктивістських тримачах. Є тут і дуже приємна несподіванка - справжні двері тридцятих років! Залишилося їх тільки 2 штуки. Проте мають вони оригінальні отвори для вкидання листів та газет з відповідним написом польською мовою.

А так виглядає вікно, коли у затишний і чудовий внутрішній дворик спадають сутінки.

Весь кайф - у цих маленьких приємних деталях. Будинок має особливу енергетику. Він не відпускає. Тут стільки старих елементів збереглося, що так і поринаєш у ті часи. У часи, коли великої популярності набуло танго. У Луцьку музика з платівок танго лунала чи не з кожного прочиненого вікна. Залишилася вона і тут. Кожного разу, коли в пам'яті виринає цей "поштовий будинок", чути польське танго. Що художньо спільного між танго і функціоналізмом? Нічого. Але виросли вони з єдиного історичного тіста. А історія завжди містить парадокси...

Albert Harris - Zakochany księżyc

____________________

P.S. Ми звикли жити в Луцьку, не знаючи, яка краса знаходиться поруч. Ми і в принципі не знаємо, чим вона цікава і чи варта уваги взагалі. Але навіть найменша прогулянка вулицями Луцька відкриває незнані і чудові сторони. Це знання допомагає нам зрозуміти, що таке Луцьк, і звичайно - любити його. Навіщо жити в цьому місті, якщо не знати його і не поважати? Цей дотик до історії будить у нас справжній патріотизм.