На чиїй історії виховуємо українських дітей?

Я отримав лист начальника управління освіти Луцької міської ради Олега Гребенюка адресований директорам загальноосвітніх навчальних закладів міста Луцька. В листі директорам рекомендується донести до учнів інформацію та прийняти участь в олімпіаді, що присвячена 200-літтю Франко-Російської війни 1812 року.

Мені не зрозуміло чому цю історичну подію пан Гребенюк назвав «Вітчизняною війною» - термін яким послуговуються російські історики, в той час як у всьому світі ця кампанія носить назву «Франко-Російська війна 1812 року»? Також в листі посадовця йдеться про те, що олімпіада проводиться із метою: «… підвищення пізнавального інтересу до героїчного минулого, поширення та поглиблення знань про єдиний культурний, історичний та науковий україно-російський простір, формування патріотичної та громадянської свідомості школярів…».

Обурює те, що на 20-му році незалежності України посадові особи нашого міста до цього часу мислять категоріями так-званого «русского мира», який нам нав’язували в радянські часи і намагаються, силами Дмитра Табачника, реанімувати сьогодні. Нам постійно намагаються нав’язати думку, що розвиток України нероздільно зв’язаний із нашим північним сусідом, забуваючи про те, що українці – це окремий народ, який був і є самодостатнім.

Безумовно історія розвитку Української держави пов’язана із Росією. Але так само вона пов’язана і з Польщею, і з Угорщиною і з Румунією і з іншими нашими сусідами. Проте нікому і в голову не приходить думка заявити, що ми маємо єдиний культурний, історичний та науковий україно-польський чи україно-молдовський простір.

Чомусь Олег Гребенюк боїться визнати, що Україна має свої наукові досягнення, глибоку і унікальну історію, культурну спадщину, які є абсолютно відмінними від російських. Навпаки, головний освітянин міста з радістю підхопив і поширює ідеї, що суперечать здоровому глузду і історичним фактам. Як може російсько-французька війна 1812 року бути вітчизняною для українців, якщо Україна не виступала в ній воюючою стороною? За такою логікою для українців вітчизняною війною має бути визнано Російсько-Турецьку, Російсько-Польську, Велику Кавказьку війни і Сибірський похід Єрмака!

Також виникає питання, яким чином подія із світової історії – франко-російська війна – сприятиме формуванню патріотичної та громадянської свідомості луцьких школярів?

І чи не краще для цих цілей віднайти історичні події, які безпосередньо стосуються українського народу, події, які утверджували українську державність та сприяли формуванню української нації? А таких подій достатньо, наприклад:

– 60-ти річчя першого Собору єпископів УАПЦ, що започаткував відродження Української Автокефальної Православної Церкви на українських землях, звільнених від більшовиків.

– 20-ти річчя від затвердження Верховною Радою малого гербу України - Тризуба.

– 60-ти річчя утворення Української Повстанської Армії (УПА).

– 400-от річчя з дня коли військо Запорізької Січі разом з поляками здобули Москву.

І цей список можна продовжити далі.

Можливо вже прийшов час популяризувати свою історію, а не російську?

Павло Данильчук
депутат Луцької міської ради,
член партії «Фронт Змін»