Луцький слід Вадіка «Румуна»

Коли Україну сколихнула історія про побиття журналістів «спортсменами» на антифашистському мітингу у Києві, я не відразу зрозумів, що ця ситуація мені нагадує.

Потім згадав. Взявся нею ділитися, але потім вирішив приберегти до 6 червня. Подумав, що у цей день можна буде сподіватися на трохи більше шансів бути почутим.

Методи Вадіка Румуна ще торік випробовували у Луцьку. Ось інформація про це. Нагадаю.

18 жовтня 2012 року група не менш як п’яти чоловіків «спортивної зовнішності» напали на волонтерів газети «Хроніки Любарта» і відібрали у них близько 800 примірників тижневика, де містилися критичні публікації щодо кандидата у нардепи Ігоря Палиці.

Редактор газети тоді розповів: невідомі почали погрожувати, що дадуть хлопцям на горіхи, але сказано це було у значно грубшій та лайливішій формі.

Скажете, різні речі? Формально так. Бо, очевидно, замовники у Вадіка Румуна і луцьких «спортсменів» різні.

Залишимо питання «хто вони?» тут без прямої відповіді. Думаю, ні для кого вона не секрет.

Скажу про те, що цих замовників і їм подібних об’єднує.

Це банальне боягузтво. Через нього купують броньовані автомобілі, наймають охорону, ховаються за спинами прес-служб і законом про недоторканість.

І через нього ж бояться журналістів.

Бо хочуть мати владу і гроші, а не хочуть бути чесними. Бо знають, що їх брехня очевидна, а за гроші всього таки не купиш.

Знаєте, я вважаю, це чудово. І кажу це саме в такий день, День журналіста.

Маю на увазі розуміння того, що вас БОЯТЬСЯ. Журналісти, ви хоч усвідомлюєте це??? Ви розумієте, що в умовах «режиму», «влади грошей», «тотальної цензури» і «згортання демократичний свобод» у вас лишається сила!?

Кожне написане вами чесне і відверте слово, під яким ви не боїтеся поставити власне ім’я, це ляпас в пику тим, хто «сильними світу цього» вважає себе хіба що на одинці зі своїм банківським рахунком?

Варто не злякатися вам – і злякаються вони! І якщо так буде щоразу, то вони стануть вас не просто боятися. Вони почнуть вас слухатися. Не ви їх, вони - вас.

І тоді «Вадіки Румуни» кинуть цю дурну справу – бити журналістів і відбирати газети. А всерйоз займуться спортом, почнуть здобувати спортивну славу собі і країні.

…Вибачте, якщо заліз «не на свої галери». Ні в якому разі не нав’язую своєї думки. І не маю права звинувачувати у неідеальній роботі. Щиро кажу, що ви професіонали, ви сильні і впливові. Просто не забувайте про це.