Антифашистський ляпас Януковичу

У чому сила тиранів? В абсолютній владі. А у чому їх слабкість? Та саме у цій силі. Кожен тиран є заручником власної абсолютної влади. Така влада розбещує та відучує думати і розвиває лише здатність бездумно діяти. Діяти під тиском тільки одного інстинкту – страху, страху заради власної безпеки. Бо той, хто сіє страх, його й пожинає. Виходить якесь замкнене коло: страх тирана породжує опір підданих, а опір підданих лише посилює страх тирана.

Давньокитайський філософ Хань Фей-цзи вчив китайських тиранів: «Коли ти збираєшся взяти, ти повинен дати». Духовний наставник майбутнього президента схіархимандрит Зосіма його цьому не навчив. Старець явно недопрацював, закцентувавши увагу майбутнього гаранта Конституції лише на одній цінності – сім’ї. Ось Сім’я і стала основою основ в діяльності президента. Гасло «Все – в сім’ю!» він сприйняв аж занадто буквально, Сім’я та її добробут засліпили президента. Почало страждати не лише віддалене, але й наближене оточення гаранта, якого навчав, як виявилося, не надто прозорливий старець.

У створенні президента Януковича основну роль, як відомо, зіграло його донбаське оточення на чолі з Рінатом Ахметовим. Та ці донецькі пігмаліони не відали, що створили не прекрасну Галатею, а щось на кшталт гоббсівського Левіафана, який став спочатку переводити фінансові імперії своїх творців на голодний режим, а згодом Сім’я почала і їх поглинати. Та ось уподібнюватися студенту Віктору Франкенштейну, щоб страждати від результатів своєї іміджевої творчості, схоже ні Рінат Леонідович, ні інші зодчі нинішнього державного керманича видно не захотіли.

Як охарактеризував тогочасну російську імперію Алєксандр Радіщєв у епіграфі до «Подорожі із Петербурга до Москви»: «Чудище обло, озорно, огромно, стозевно и лаяй». Це дещо переінакшений рядок із 514 вірша поеми Васілія Трєдіаковского «Телемахіда», такий собі вільний переклад роману французького письменника Франсуа Фенелона «Пригоди Телемака». Ось і ми скористаємося цією метафоричною характеристикою тільки вже для нинішньої нашої влади і скажемо, що «чудіще» не влаштовує не лише своїх опонентів із опозиції, а й, навіть, своїх «стозєвних» соратників по процесу «лаяй» та й годі. І «чудіще» почали потихеньку сплавляти.

Що повинні зробити псевдоадепти нинішньої влади, аби приректи її на поразку? Вибрати не ту ціль для зосередження всіх сил та ресурсів у боротьбі з нею. З чим чи з ким почало боротьбу «чудіще»? З фашизмом! Тобто з фантомом, з марою, з тим, чого зараз немає. Як можна боротися з тим чого не існує? Лише імітуючи боротьбу. Імітація імітацією, а ресурс то задіяний реальний та ще й який. Спитайте в будь-кого з так званих «антифашистів»: «З ким чи з чим конкретно ви боретесь?» І ніхто толком та зрозуміло не відповість.

Пробують ліпити фашизм до «Свободи», але для чого? Що Олег Тягнибок сьогодні найреальніший конкурент у президентських перегонах для Януковича? Ні, є рейтинговіші конкуренти. То для чого? Для чого протиставляти Януковича ненайрейтинговішому конкуренту та ще й у площині «фашист – антифашист»? Для того, щоб через деякий час вся країна попорпавшись у Гуглі дізналася, що якийсь Федір Янукович служив у фашистів в поліції? Та це зараз і так багато хто з інтернет-спільноти знає. Тільки поки ще цій інформації не дали належного розмаху. Хоча на російських інтернет-форумах обговорення вже почалось. Ось почнуть всі провладні ЗМІ в один голос волати по країні, що це неправда, що це наклеп. Коли про це взнають і ті, хто ніколи про цю страшну таємницю навіть не підозрював. Тоді народ таки точно розбереться, хто має реальне відношення до фашизму і за кого ні в якому разі не потрібно голосувати. То для чого питається весь цей ґвалт? Відповідь напрошується лише одна: аби згодом вся країна побачила повну і тотальну безглуздість сьогоднішньої влади та її, нині імітуючого певні дії, керманича. Щоб вся країна зрозуміла, що цю владу потрібно однозначно міняти.

Може виникнути питання, а для чого це тим, хто сьогодні при владі? Та якраз їм це у першу чергу і потрібно, бо вони сьогодні як солдати штрафбату стоять перед вибором, сформульованим ще Левом Троцьким, між «можливою смертю попереду і неминучою позаду». Вони чітко усвідомлюють, що якщо владу, а точніше її керманича, змінити, то бізнес їх ще можна врятувати й зберегти, а якщо сьогоднішнє «чудіще» залишиться, то навіть їх бізнес вже ніхто й ніщо не збереже. А найближче оточення нині діючого президента це розуміє як ніхто інший.

Ось і почалась нищівна боротьба з фашизмом, коли губернатори та їх заступники по всій країні звозять бюджетників, зірваних з робочих місць, аби сказати рішуче «Ні!» тому, чого і так нема. І дивуються звідусіль звезені люди, із здавалося б, солідних керівників. Як можна вихваляти одяг короля, коли цього одягу немає? Як можна боротися з тим, що побороли ще у 1945 році? Як після цього цирку можна вірити цим «борцям»? Ніщо так не принижує владу як абсурдність її дій.

Щоб зробило диктаторське оточення з акцією «Вставай, Україно!», аби зберегти свого патрона? Воно б її задушило тишею, інформаційною блокадою, замовчуванням. Що зробило сьогоднішнє оточення? Воно цю акцію популяризувало як тільки могло: і автобусами та тролейбусами вулиці перегороджували, і у неділю починали ремонти основних доріг, де б могла ступити нога опозиціонера, і маршрутки знімали з рейсів, і квитки у напівпорожніх потягах нікому не продавали. Та ще й показали непереборний страх диктатора перед людьми, організувавши паралельно акцію по так званій боротьбі з фашизмом. По-перше, це все неймовірно привернуло увагу до опозиційної акції. По-друге, «правильно» підібрані маршрути для антагоністичних колон дозволили тисячам людей, звезених за 250 гривень на боротьбу з незрозуміло чим, побачити реальну силу опозиції, яка на їх очах проходила багатотисячною колоною, щоб потім розповсюдити це все по країні і детально розповісти, що опозиції було у два рази більше, отже, що вона набирає силу і що влада її боїться. По-третє, розповісти всім, що так званий «антифашистський» мітинг не вдався, бо ніхто про нього навіть на телебаченні толком не згадував, що там були незрозуміло про що виступи, читаючих з аркушів, сіреньких ораторів. Та й у пресі описували з різних сторін та надавали різні характеристики лише мітингу опозиції. Мітингу ж влади як і не було взагалі.

Та цього для дискредитації влади було мало. Тому й організували проїзд у супроводі ескорту з автомобілів ДАІ через весь Київ БРДМу з «кроликами» та морквою на борту. Бойова машина була без номерів, її водій не мав прав і про це, хоча владу за язик ніхто не тягнув, розповіли всій країні, щоб уже ні у кого не було сумніву у безтолковості цієї влади. Уявіть, що у Києві десь зупинили авто без номерів і ще й з водієм без прав. Що зроблять з цим невдахою? Авто відправлять на штрафмайданчик, а водія заберуть у відділок для надання роз’яснень. Що ж зробили з бойовою машиною? А на ній, посадивши за кермо підполковника міліції, поїхали у супроводі ДАІ через весь Київ на мітинг опозиції! Ну скажіть, як можна після такого назвати цю владу? Саме так її дебільні дії, визначення взяв із сленгу губернатора Харківщини, охарактеризувала вся країна: як ті, хто їй опонує, так і ті, хто її підтримує.

Що ж стосується вже одержавлених, тобто підтриманих офіційно владою, «кроликів». Поклавши руку на серце, скажіть, ви будете поважати владу зі всіма її необмеженими можливостями, якщо вона для опонування Арсенію Яценюку, лідеру фракції «Батьківщина», головному своєму критику, нічого кращого не придумала, як обізвати його «кроликом» і тролити по всій країні морквою та костюмами цих тваринок. І цей дитячий садок сьогодні керує найбільшою у Європі державою! «У них що, взагалі там клепки в голові немає?», - спитає кожна доросла людина. Ось саме на таку реакцію простих людей оточення президента і розраховує, звівши дискусію з головним опонентом до дитсадківських "ображалок". «Кролики» – це сьогодні і є кульмінацією всіх інтелектуальних зусиль команди президента.

Та дискредитація Януковича цим не завершилась. Потрібен був гучний акорд у цьому театрі провладного абсурду, аби вже не було жодної людини, яка б не засумнівалася в неадекватності влади і, у першу чергу, її керманича. Для цього знайшли Вадика Румуна та його бритоголових і відверто бандитської зовнішності братків. І саме головне, що всі провладні телеканали та видання перетворили відверто недалекого білоцерківського спортсмена, у фронтмена нинішньої влади. Саме він сьогодні символізує мудрість, професіоналізм, послідовність, передбачуваність та інтелект влади.

Щоб не було збою у програмі, спочатку цих спортсменів влада засвічує у фальсифікації виборів на Київщині. Для закріплення успіху - за декілька тижнів до цієї провокації їх світять у резонансному захопленні садиби учительки Ніни Москаленко в Києві. Ще й для вірності дещо штучно роздувають цей конфлікт у ЗМІ, бо скільки тих садиб і квартир, фабрик та заводів відбирається сьогодні рейдерськими методами у наших громадян?! А розголос вчинили саме навколо тієї бандитської оборудки, де були задіяні білоцерківські панкратіоністи. Далі юних провокаторів просять забезпечити належний дрес-код, щоб всі здалеку бачили, що це патентовані бандюки.

Далі театр абсурду набирає обертів. Саме цих, бандитського вигляду, гопників ставлять в охорону сцени, з якої мають виступати різноманітні партайгеносе провладної партії, або, як влучно підмітив лідер донецьких «антифашистів» Борис Колесников, «ветерани рейху». Причому виставляють їх так, щоб кожен бажаючий міг сфотографувати сцену регіоналів та увіковічнити Вадика Румуна з його соратниками по бандитським провокаціям. Виникає питання: ну невже у Партії Регіонів не було коштів щоб найняти професійну охорону, відповідно екіпіровану, належно підготовлену? Бо ніхто ж не повірить, що це опозиція їх найняла для охорони сцени Партії Регіонів, а регіонали від щастя, що вдасться зекономити копійку, з цим погодилися. Або, хіба не вистачило клепки лідерам регіоналів не виставляти цих Вадиків Румунів перед сценою? Невже так обов’язково було проводити асоціативний ряд від гопників, в спортивних костюмах внизу під сценою, до гопників, у костюмах від "Вrioni" та "Zilli", на сцені? Виявляється, що це потрібно було для того, аби люди з усіх куточків України, змогли ще раз переконатися у патологічній недолугості цієї влади.

Коли ж мітинг подвижників так званого «антифашистського» руху набрав обертів, дали команду цим провокаторам збиратися на видному місці і здавати атрибутику Партії Регіонів. І це все робилося на очах журналістів, у т.ч. з Волині. Мало того, щоб ні в кого не виникло сумніву, що щось готується недобре, то там же почали збирати «Беркут» і повели їх швидко попереду бандитів в бік Софіївської площі. Я не вірю, що цим білоцерківським заробітчанам не дано було чіткої та однозначної команди навмисно бити журналістів, бо до цього ніхто журналістів не зачіпав: ні коли захоплювали садибу вчительки Ніни Москаленко, ні на виборчих дільницях. Та й не зрозуміти, що Ольга Сніцарчук була журналісткою важко, адже у тому місці і у той час опозиційних мітингувальників не було. І навіть, якщо б вона не була журналісткою, то хіба нормально бити молодих дівчат?

Але, щоб ні в кого взагалі не закралось сумніву, що все це організувала влада, а не якась там опозиція, то вже для зовсім твердолобих показали, як уже раніше судимого Вадика Румуна, гуманно випускають під заставу із зали суду. Ну давайте лише уявимо, що було б якби його, не дай Боже, дійсно найняла опозиція. Та вже всі ЗМІ трубили б про союз опозиції та криміналу, вже б цього Вадика не те що з залу суду, його взагалі уже нікуди не випустили б ні під яку заставу. А так всім дали зрозуміти, хто справжній режисер цього фарсу.

І коли все ретельно проаналізувати, то розумієш, що президентське оточення почало відверто зливати Януковича. Його показують неспроможним нічого організувати та зробити. Він вже не потрібен навіть своїм соратникам, бо те що сьогодні робиться з країною не влаштовує нікого. Вже всі розуміють, що не знайдеться жодної тверезомислячої людини, яка б хотіла побачити Януковича у президентському кріслі ще один термін. Тому його найближче оточення розгорне ще жорсткішу боротьбу з фашизмом та іншими абсурдними та видуманими фантомами. Тому для перешкоджання опозиціонерам перекриють весь Донецьк та інші міста по маршруту акції «Вставай, Україно!», а на їх вулиці виведуть сотні Вадиків Румунів, які знову знайдуть жінок із числа журналістів, і не тільки, та жорстоко їх поб’ють. І щоб ні у кого не було сумніву, що бандюгани делеговані владою, губернатор Донеччини пан Шишацький уже проанонсував майбутнє побоїще. Тому, скоро Мікола Яновіч, а може й сам Віктор Федорович, буде з морквиною носитися по Києву, воюючи таким чином з опозицією, і використовуючи прорекламований коренеплід як останній аргумент влади в протистоянні з опозицією. Тому, скоро Вадик Румун очолить молодіжне крило Партії Регіонів, як жертва журналістського насильства з боку затятої фашистки фрау Сніцарчук. Тому, злополучний БРДМ стане символом боротьби з фашистськими кроликами і знайде собі почесне місце в пантеоні слави Партії Регіонів. А підполковнику, який керував бойовою машиною, присвоять звання генерал-майор міліції і призначать головним ДАІшником країни. Театр абсурду буде добивати здоровий глузд в країні аж до зміни президента у 2015 році.