Московсько-комуністична риторика на службі у Партії регіонів

Впродовж останнього часу Партія регіонів все частіше використовує у своєму суспільно-політичному лексиконі слова «фашизм» та «нацизм». Ці терміни з минулого століття стали особливо популярними в середовищі правлячого режиму після появи у парламенті фракції ВО «Свобода». Частота експлуатації Партією регіонів міфу про «фашистську загрозу в Україні» різко зросла у зв’язку із стрімким падінням рейтингу цієї колоніальної олігархічно-монополістичної сили.

Гарячково намагаючись зберегти рештки електорату на фоні тотального «покращення життя», організованого Партією регіонів, політтехнологи від влади вдалися до останньої крайньої спроби відвернути від себе народний гнів. Тепер вони навішують на тих, хто становить найбільшу загрозу для панування нинішнього корумпованого режиму, ярлики «фашистів» та «нацистів».

«Регіонали» так активно захопились словесним жонглюванням, що заяви Вадима Колесніченка, Олени Бондаренко, Інни Богословської, Михайла Чечетова, Миколи Азарова, Геннадія Кернеса, Михайла Добкіна і інших менш відомих представників нинішньої влади цілковито копіюють московську комуністичну риторику часів існування «совєтської» імперії. Іноді здається, що їхніми вустами промовляють комуністичні діячі періоду радянської імперії, а то й сам Йосиф Сталін.

Саме Партія регіонів – партія найкрупніших олігархів-капіталістів, стала активним ініціатором відродження в Україні сталінських комуністичних штампів, які використовуються нею задля очорнення своїх найбільш небезпечних політичних опонентів. Чому ж так сталося?

Широке застосування «регіоналами» комуністичної термінології свідчить про їхню спорідненість з комуністами. Партія регіонів, у переважній більшості, сформувалась з колишніх комуністів та комсомольців, які в роки незалежності трансформувалися у прихильників великого олігархічного капіталу та ринкових відносин, успішно перефарбувавши своє політичне забарвлення. Лави правлячої нині партії також масово поповнилися чиновниками різних рівнів та звичайними пристосуванцями, які звикли долучилися до тих, хто перебуває при владі. Крім того, панівний в Україні олігархічний антиукраїнський режим посприяв деформації свідомості і виростив немало манкуртів з винятково вузьким матеріалістичним світоглядом. Позбавлені власної ідеології, за винятком хіба що колоніальної ідеології власного збагачення та експлуатації ресурсів країни, «регіонали» натхненно сприйняли те що їм найближче і найрідніше до серця – комуністичні московські кліше.

Наслідуючи давню і улюблену комуністично-совєтську практику, Партія регіонів сьогодні вирішила називати «фашистами» усіх, хто виступає проти її політики. Політтехнологи від влади витягнули московські комуністичні конспекти і розпочали масоване нагнітання у суспільстві вже забутої істерії. Щось аналогічне свого часу робив комуністичний режим, намагаючись обгрунтувати політику масових репресій існуючою «фашистською загрозою» в державі.

3 квітня 2013 року після «снігової атаки» на народних депутатів-«регіоналів», які фактично позбавили киян права обирати свою владу, Партія регіонів поширила гнівну заяву про те, що лідери опозиції нібито сіють ненависть серед українців, і закликала громадян дати їм відсіч за «заохочення неофашизму». Це творіння «регіоналів» за духом і буквою справді достойне заяв ЦК КПРС.

«Від фашистських гасел опозиція перейшла до звірства й терору. Демократичний мітинг у центрі Києва, який зібрали опозиційні вожді, переріс у хуліганські дії, які несуть загрозу життю й здоров'ю людей. Заохочення бойовиків, які фашиствують, – ніщо інше, як демонстративно-публічний прояв політичного тероризму та відроджуваного неонацизму. Сьогодні усе голосніше лунають нацистські заклики до фізичного насильства й терору щодо інакомислячих, людей іншої віри, національності, мовних традицій. Партія регіонів попереджає: фашизм – на порозі українського Дому. Закликаємо громадян України дати рішучу відсіч «коричневим», не допустити сповзання країни в хаос громадянського протистояння й політичного тероризму!», - заявила 3 квітня прес-служба Партії регіонів.

Заява Партії регіонів стала відправною точкою до прискореного зростання фашистських акцентів у риториці влади.

На цьому фоні показовою є підтримка «регіоналами» нещодавньої ініціативи польського Сейму про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями. «Ми знімаємо перед ними капелюх, - зазначив заступник голови фракції ПР, відомий організатор «піаніно» у Верховній Раді попереднього скликання, Михайло Чечетов.

«Направлю звернення до Польського Сейму з пропозицією скласти список «Бандери-Шухевича» і не пускати до ЄС тих, хто проповідує ідеї фашизму», - вторить йому голова Харківської ОДА Михайло Добкін.

Це означає, що ті, хто боровся за українську незалежність, для представників нинішньої влади є «фашистами». Аналогічної з Партією регіонів думки притримувався і сам Станін, і співробітники НКВД, і усі совєтсько-московські окупанти. Ті, які у ХХ столітті організовували геноцид українців, знищували фізично та духовно українську націю.
Микола Азаров назвав українських націоналістів «духовними спадкоємцями нацизму» через те, що в Західній Україні 9 травня оголошено днем скорботи за жертвами Другої світової війни. Прем’єр-міністра не хвилює те, що аналогічні підходи до відзначення цієї дати діють і в країнах Європи. Туди, куди нас нібито хоче вести Партія регіонів, судячи з її гасла на театралізованих видовищах: «В Європу – без фашизму».

Між тим, за поширеним та відомим визначенням комуністичних перманентних союзників Партії регіонів у парламенті, фашизм – це відкрита терористична диктатура найбільш реакційних елементів фінансово-монополістичного капіталу, спрямована проти робітничого класу. Така дефініція фашизму доволі чітко співпадає з основною сутністю режиму Януковича та тієї суспільно-політичної системи, яка нині панує в Україні. І цей «фашизм» встановлений не міфічними неофашистами, а правлячою нині силою.

Хіба в Україні періоду Януковича не панує засилля найбільших олігархічних фінансово-кланових груп, які тотально контролюють економіку та національні багатства держави? Хіба не здійснюється широкомасштабна політика визиску українців? Хіба не порушується право працівників на гідну зарплату, на соціальний захист, на страйк? Хіба постійно не зростають доходи купки олігархів, а переважна більшість народу продовжує жити в злиднях?

Зарплати українців – одні з найнижчих в Європі. Соціальний захист практично відсутній. Крім того, влада готує українцям черговий «подарунок» - новий Трудовий кодекс. Пенсійне та податкове «покращення» від «регіоналів» вже функціонує. Проте Партія регіонів вперто воліє не помічати цих класичних проявів фашизму, який збудовано в Україні в умовах панування олігархічної системи – соціально-економічної основи її режиму.

Комуністи за давньою сталінською традицією звикли обзивати своїх політичних ідеологічних опонентів та усіх борців з московським імперіалізмом фашистами. Терміни «фашисти» та «нацисти» і похідні від них були улюбленим пропагандистським лексиконом совєтського режиму.

Для того, щоб отримати тавро «фашиста», достатньо було лише виступати за незалежність України і висловлювати невдоволення офіційною політикою Кремля. Так, відповідно до поглядів Сталіна та його послідовників, «фашистами» були усі українці, які боролися за незалежність своєї країни. «Фашистами» і їх пособниками оголошувалися ті, хто бажав для української нації визволення з-під ярма як московських, так і інших загарбників. Хто допускав саму ймовірність існування України поза складом московсько-комуністичної імперії. Хто засуджував політику русифікації, репресій, голодоморів та депортацій. І навіть тих, хто, на думку окупаційної влади, становив потенційну загрозу її пануванню і міг думати не так, як цього вимагав правлячий тоталітарний окупаційний режим.

У ХХІ столітті ганебний комуністичний досвід вирішили застосувати члени Партії регіонів. Риторика фактично не змінилась. Як не змінилися і ті хто, хто є «фашистами» у розумінні чи то комуністів радянської доби, чи то теперішніх «регіоналів» президентства Януковича.

Для відомих представників правлячої нині політичної партії «фашистами» є ті, хто виступає проти панування в Україні антиукраїнського олігархічного режиму і становить реальну небезпеку його подальшому існуванню. «Фашистами» також є ті, хто веде боротьбу з узурпацією влади, хто захищає соціальні і національні права українців, хто викриває прогнилу корумповану систему. Хто протистоїть новітній русифікації, спорудженню пам’ятників окупантам України, табачниківському переписуванню історії, і хто прославляє героїв України, які вели боротьбу за свободу нації.

Саме проти них і спрямовані так звані «антифашистські» мітинги, в авральному порядку організовані Партією регіонів завдяки наполегливим старанням місцевих державних адміністрацій. Під гаслами боротьби з неіснуючим фашизмом, цинічно використовуючи адмінресурс та працівників бюджетних установ, режим Януковича свідомо розколює країну. Безвідповідальна влада намагається відвернути увагу громадян від того, що причиною системної кризи та соціальної несправедливості, корупційного розгулу, дерибану бюджету і національних багатств, національного приниження українців є вона сама, а не фантастичні «фашисти».

За відомим висловом Вінстона Черчілля, «фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами». Схоже, в українській дійсності це пророкування відомого політика отримало беззаперечне підтвердження.


Петро Герасименко