На мовному фронті без змін

Референдум 18 лютого у Латвії щодо наданню російській мові статусу другої офіційної, як ніколи згуртував латишів в єдиний національний моноліт.

Такої єдності, як кажуть самі латиші, у них в країні не спостерігалось з часів горбачовської перебудови, коли вирішувалось власне питання самого державного суверенітету.

Голосувати прийшла рекордна кількість виборців 71% з яких 820 тис. чол. (75 % виборців) сказали «ні» російській мові, а 270 тис, або 25% громадян Латвії підтримали ідею другої державної.

Отже навіть 5% з 30% етнічних росіян проголосували за латиську як єдину. Для двомільйонної Латвії це серйозні показники. Поправки до конституції могли бути прийняті, якби за них проголосувала хоча б половина всіх громадян, які мають право голосу.

Цікаво, що навіть після референдуму, який остаточно вирішив основну проблему мовної політики в Латвії не вщухають дискусії з цього приводу і виникає ряд запитань. Головне з них: як у такій національно орієнтованій країні виникла нагальна необхідність проведення мовного плебісциту.

В країні в більш ніж достатній кількості представлена російськомовна преса, є російськомовні радіо та телеканали. Ці ЗМІ на думку європейських експертів повністю задовільняють потреби третини населення, яке ідентифікує себе, як російськомовне. Єдиною вимогою для російськомовних є екзамен з латиської мови за умови, що вони захочуть стати громадянами Латвії, або влаштуватись на державну службу.

Саме ця обставина обумовила те, що 13% мешканців Латвії наразі не мають латиського громадянства і через це позбавлені права голосу. Референдум викрив проблеми у сфері інтеграції представників національних меншин в латвійське суспільство. Після 1940 року, коли Латвію окупував СРСР в цю балтійську республіку протягом 50-ти років було завезено з РФ сотні тисяч чоловік, яким латиська була чужа та абсолютно не потрібна.

Крім того, новоприбулим російськомовним спеціалістам та військовим надавались великі привілеї у вигляді державних квартир, пільг, отримання помешкання поза чергою, пріоритет в отриманні державних посад і престижних місць роботи, котрих не мало корінне населення. Результат – сьогодні латишів у Латвії всього 62%. Але латвійці зовсім не хочуть сваритись з росіянами, оскільки сьогодні саме російські громадяни становлять 20 % іноземних туристів, а РФ є основним економічним партнером Латвії. Об»єм латвійського експорту в Росію щороку збільшується і сягає понад 1 млрд.дол. А 46% носіїв латиської і 88% російськомовних добре ставляться до сусідньої Росії.

Власне сам референдум організувало товариство російськомовних мешканців Латвії, яке очолює опозиційний політик Володимир Ліндерман. Його гаряче підтримав мер столиці Риги Ніл Ушаков, який є лідером місцевої проросійської партії «Центр согласия». Багато латвійців переконані, що якби не інтриги деяких політиків, то до референдуму справа б не дійшла.

Ініціатор референдуму Ліндерман заявив, що результатами референдуму він все одно задоволений, бо мовляв плебісцит сконсолідував російськомовне населення і привернув увагу європейської громадськості до мовної політики Латвії, а отже в майбутньому латвійській владі прийдеться рахуватись з російськомовним населенням. Для Кремля результати референдуму також були абсолютно прогнозованими. Досить жорсткі правила натуралізації в Латвії впродовж тривалого часу давали Кремлю привід до посилення впливу всередині Латвії через російськомовні ЗМІ, проросійські партії та НДО.

Голосувати проти російської як другої державної і зберігати латиську закликали громадян усі вищі посадові особи Латвії, депутати, представники різних релігійних конфесій, інтелігенція, а також російські дисиденти та українські національні організації.

А представники російської ліберальної опозиції Валерія Новодворська та Костянтин Боровой навіть прибули напередодні плебісциту до Риги, щоб, за їхніми словами, «рятувати Латвію» від російського шовінізму. Вони попереджали латвійців, що цей референдум ініційований російськими спецслужбами. Навіть російське студентське братство Латвії підготувало спеціальне звернення, в якому закликало проголосувати проти російської другою державною. Про те, що головні імпульси для проведення мовного референдуму надходять з Росії, заявила і екс-президент Латвії Вайра Віке-Фрейзберга. За її словами, Росія хоче зробити російську однією з офіційних мов ЄС, і одне з можливих рішень зазначеного питання – досягти цього через одну з країн-членів ЄС.

Спроби РФ дискредитувати Латвію численними зверненнями до Європейського суду з прав людини від імені російських НДО є також безуспішними – 98% таких скарг проти держави було визнано судом неприйнятними.

Позиція Брюсселя залишається незмінною: країни ЄС абсолютно самостійні в питаннях надання власного громадянства. Молоді латвійці вважають, що ажіотаж навколо референдуму політично інспірований і не відображає дійсних міжнаціональних стосунків між людьми, які спілкуються різними мовами.

Висока активність виборців у відстоюванні національної мови є головним здобутком референдуму. Вона свідчить, що у важливі моменти латвійці можуть об’єднатися і забути власні політичні амбіції та неузгодженості.

Проте, якщо латвійські політки не зроблять правильних висновків, попереду Латвію очікують етнічні суперечки та нові референдуми з так званих «болючих» етнічних питань.

Але цікавим є ще один момент на який варто звернути увагу: якби раптом більшість населення проголосували б за статус російської ,як другої державної, то в ЄС вперше з»явилася б мова, яка не є державною в жодній з країн євроспільноти.

Після приєднання до ЄС країн Балтії і східноєвропейських країн , Росія неочікувано для себе отримала певний вплив на європейців. Мова йде про російськомовних громадян, які мешкають в країнах ЄС. І хоча їх лише 1%, проте чисельно це 5 млн.осіб! Для порівняння ірландська, яка є офіційною мовою Європейського Союзу має лише 1.6 млн. носіїв.

Після розширення ЄС російська стала шостою за поширеністю мовою Євросоюзу. Така оновлена мовна ситуація спокусила Кремль до активізації політики так званого «Русского мира» не лише в країнах СНД, а і у Східній Європі. Згідно з державною політикою стосовно співвітчизників за кордоном, яка діє в РФ вже 13 років лише у країнах ЄС сьогодні є 29 представництв фонду «Русский мир», заявлена мета якого – «популяризація російської мови за кордоном».

А співвітчизником вважається громадянин РФ, який мешкає за кордоном, особа з іншим громадянством,або людина чиї предки були родом з СРСР, або РФ. Тобто практично все населення бувшого Союзу. За даними соціологічних опитувань у 2008 р. вільно володіли російською 80% литовців, 75% латишів і 70% естонців. Проте поки що РФ не вдалось підвищити власну привабливість в очах європейців.

Росіяни, які живуть у країнах Балтії стають швидше європейцями, ніж зміцнюють свою російську етнічну ідентичність.

Поки російська політика у країнах Балтії буде спрямована на роз"єднання місцевих громад за мовною ознакою, а не на інтеграцію населення цих країн, у Кремля і надалі буде негативний результат на кшталт того, який Москва отримала на мовному референдумі в Латвії 18 лютого.