Мікробам до дітей не заходити!

«Розумний не осудить,
Дурний не зрозуміє»
(З народної мудрості)

Нещодавно, у сонячний весняний день, було урочисто відкрито «оновлене» приміщення амбулаторії у селищі Рокині Луцького району.

Журналістка з Волинського телебачення дуже влучно назвала цей заклад «оновлене» приміщення, не показавши в ефірі, де ж воно знаходиться, те «оновлене».

Так в дитячому садочку, панове!

Це справжнє ноу-хау в Луцькому районі...

Такого «винаходу» не має Україна. Такого «винаходу» не має, мабудь, жодна країна СНГ. А от в Луцькому районі – є, тут додумались і «порішали».

Коли виникла проблема з опаленням у лікарській амбулаторії в селищі міського типу Рокині ще два роки тому, місцеве керівництво погодило свою ідею з районним начальством і прийшли разом до спільного висновку: перенести амбулаторію у приміщення дитячого садочка «Барвінок».

Чому? Бо там у дитсадочку, бачте, є тепло, там опалюється приміщення від автономної котельні.

Амбулаторія, яка діяла в агромістечку 35 років, яка спеціально була побудована для виконання такого важливого завдання у профілактиці і охороні здоров’я працівників сільського господарства та соціальної сфери, нині перестала існувати.

Тут була і лабораторія для взяття аналізів, і кабінет фізпроцедур, і стоматолог, і кабінети лікарів (терапевта та педіатра), своя аптека і регістратура, і навіть - облаштована кімната для стаціонарного лікування.

Тепер це все пішло в історію, кануло в «лето».

Амбулаторія була одна з найкращих в районі. Їй навіть виділили і урочисто вручили ще десять років тому, автомобіль УАЗ «швидкої допомоги».

Та в цьому році, старі працівники закладу у білих халатах мусили розпрощатися із зручним приміщенням і перейти в інше, яке зовсім не придатне для цього.

І куди б ви думали? В дитячий садочок! Нашвидкуруч облаштували кімнати, побудували перегородки і місцеве керівництво в особі голови селищної ради Марії Піскар з полегшенням дихнуло, мовляв, знята проблема.

Пішли по системі найменшого опору. Навіщо напрягатися, шукати кошти для облаштування міні-котельні, чи альтернативного опалення в амбулаторії, коли можна сховатися під дах дитсадка. І з санстанцією домовились, районне начальство в цьому компромісі допомогло.

- Та хіба так можна, щоб амбулаторію переносити у дитсадок? – волали батьки і опоненти. – Де таке бачили?

- А у нас уже є досвід, - заперечили в РДА. – У Гіркій Полонці мирно уживаються дитсадок і амбулаторія не один уже рік…

Батьки малюків спочатку виявили спротив такому ноу – хау, вчинили протест, зібрали підписи, написали листа, намагалися привернути увагу можновладців до цієї проблеми.

Як же так можна: розміщувати лікарську амбулаторію у приміщенні дитсадка? Адже це суперечить не тільки здоровому глузду, а й санітарно – гігієнічним нормам європейського та українського штибу! В дитячому садочку няня мусить два рази в рік проходити медичний огляд…

Важко, навіть, уявити, що туди будуть цілий день йти, не тільки немічні, а й інфекційні хворі люди! Вісім тисяч хворих обслуговує Рокинівська амбулаторія. Якась старенька бабуся не втрапить у ТІ двері і зайде в інший коридор, та й потрапить прямо до малят, які граються чи відпочивають у спальні… Адже і так щоразу спалахує то одна, то інша епідемія у дітей.

І що? Хто за це буде відповідати? Облаштували амбулаторію в епіцентрі дитячих і шкільних установ! З однієї сторони, за двадцять метрів загально-освітня школа 1-111 ступенів, а з іншої – дитсадок, із дитячими майданчиками. Це що, у районі вирішили випробувати новий спосіб щеплення з вірусними хворобами? Чиновники наказали: “Мікробам та інфекціям у дитсадок не заходити!“

Батьків залякали тим, що у Рокинях взагалі не буде амбулаторії, її переведуть у с.Маяки. І батьки швидко здалися.

Це не ті принципові селяни із сіл Великої і Малої Глуші та Щитинь Любешівського району, які заявили: «Якщо не повернуть лікарню – візьмемось за вила». Тут переважає сільська інтелігенція, яка виявилась більш гнучка і терпляча для місцевих вождів.

Це ж треба: мати дві котельні у центрі селища (на газ і тверде опалення) і другий рік не опалювати ні амбулаторію, ні будинок культури з музеєм, ні сімейний гуртожиток, ні житлові будинки в яких ще не всі встигли зробити індивідуальне опалення! І це сьогодні, у XXI-му столітті!

А далі, ще будуть сюрпризи, які вже почалися. Нещодавно прорвало трубу водопостачання до декількох багатоповерхових будинків. В комунальній службі селища Рокині не має на те екскаватора, щоб ліквідувати швидко аварію. Декілька днів люди були без води.

Не має у селищі і альтернативного водопостачання. Колонку діти зламали, а криницю сміттям закидали. І все було добре, поки «півень» не клюнув. Не стало води: день, другий, третій. Не має у комунальної служби жодної техніки, ні трактора, ні причепа, ні автомобіля, щоб хоч трохи води людям привезти.

- Де поділася техніка, яка була у колишньої ВУЖКГ? – запитав я у голови селищної ради Марії Піскар на засіданні виконкому.

Адже ще недавно, біля котельні стільки техніки стояло, яку надбав В’ячеслав Судима за своєї каденції, будучи головою селищної ради. Кожного року Луцька міськрада дарувала селищу то трактор, то комбайн, то млин, як компенсацію за міське звалище відходів на території селища Рокинь.

Тепер нічого не зосталося, немає жодного механізму. А це ж комунальна власність, якою розпоряджається громада, а не голова особисто, чи ВУЖКГ, у якого виконавча служба заарештувала все майно за надумані борги. Виконавча служба забрала і продала? Кому? Ніхто нічого не знає, все покрито туманом таємничості і секретом від громади, від жителів агромістечка.

За шість років головування М.Піскар жодного сходу селян не було! Хоча Закон про місцеве самоврядування зобов’язує щороку проводити сходи громади, давати звіт за роботу, вислухати претензії і пропозиції виборців. Але тут так не думають, бо живуть не по законам держави, а «по понятіям».

Ще трохи часу і селище міського типу, яке є друге в районі після Торчина, залишиться і без води, і без світла. Каналізаційні стоки зі всього агромістечка без всякої очистки стікаються в річку Стир, в якій нижче (м.Рожище) влітку діти купаються.

Дві котельні стоять із холодними трубами законсервовані, а пів – містечка мерзне зимою.

Не має чим викопати траншею, щоб ліквідувати прорив води, не має чим вивезти сміття з селища, бо немає трактора, неосвітлені вулиці, закинуті альтернативні джерела водопостачання, закрита амбулаторія, холодно у сімейному гуртожитку, в будинку культури, в музеї, в багатьох квартирах пенсіонерів. Бо холодні душі в керівників.

Пора уже і рокинцям братись за вила!..

Олександр Середюк, помічник- консультант
депутата обласної ради І.Гузя.