Сплачуючи заборгованість

Кілька годин тому у Луцьку пройшла всеукраїнська опозиційна акція "Вставай Україно!", яка стартувала о 16-00 на Київському майдані. В той час, як опозиціонери активно готувались до дійства, в університеті (СНУ) вигадували, як завадити студентам і викладачам туди потрапити.

Ще вранці у головному корпусі СНУ стає відомо, що на 15-00 всі студенти обов'язково повинні з'явитись у 403-ій аудиторії. Щоправда було кілька пояснень тому, навіщо збирають студентів. Чи то збори студентської ради, чи то кіно раптом вирішили показати. На ту ж годину в актовій залі центрального корпусу збирають всю професуру та викладачів і оголошують збори трудового колективу. Здавалося б, звідки така активізація? Відразу стільки масових зібрань в університеті. В обов'язковому порядку і для студентів, і для викладачів.

Тож, 15-00. В аудиторії № 403 зібралась повна зала студентів. Ніхто не виголошує жодних пояснень. Врешті, якийсь хлопець вмикає фільм і, реагуючи на галас у залі, оголошує: "Декан просила вас посидіти тут годину. Посидіть, щоб потім не було проблем." Вже за двадцять хвилин студенти повільно починають розходитись. На виході з аудиторії їх зустрічають невдоволені погляди кількох жіночок.

Загалом, ще від початку було зрозуміло для чого організовували всі ці незрозумілі заходи. І як позірно намагались вдавати доцільність та необхідність подібних зборів. Сумно за методи і цілі, якими керувались ці люди. Зібрати усіх і "утримувати" під тиском "якщо підеш - будуть проблеми", намагаючись таким чином ліквідувати найбільш свідомий та освічений прошарок населення. Повертаємось у минуле? У 2004-у в університетах робили те ж саме. І виключали за непокору. То все таки, повертаємось у минуле?

Врешті, студенти все одно потрапили на мітинг. А університет лише дав зрозуміти, що готовий відстоювати інтереси однієї людини, навіть, якщо вони йтимуть у розріз з поглядами більшості.