«Піар на молоці» Степана Івахіва

Прочитав у «Волині-новій» від 28 березня маніпулятивну статтю за підписом нардепа Степана Івахіва «Опозиція ледь не «поховала» законопроект про ціни на молоко» – й обурився нахабством її автора. Цікаво, хто з політтехнологів напоумив його «філософствувати» про дії опозиції у Верховній Раді з проблеми, щодо якої йому ліпше було б промовчати?

Те, що цей нібито «незалежний благодійник» критикує опозицію, для людей мислячих, думаю, не стало несподіванкою. Достатньо пригадати, що нещодавно Cтепан Івахів злагоджено голосував в унісон із Партією регіонів за призначення на посаду прем’єр-міністра України Миколи Азарова, під керівництвом якого українська економіка опинилася на межі колапсу, а на посаду спікера парламенту – ще одного «регіонала», Володимира Рибака. Вочевидь, подібні випади проти опозиції на догоду Партії регіонів, із якою Степан Івахів ішов четвертим номером у нашу обласну раду на останніх місцевих виборах, будуть продовжуватись…

Проте суть питання – в іншому: за що саме Івахів узявся критикувати опозицію і «Свободу» зокрема? За те, що опозиція настоювала на подоланні вето Януковича на законопроект про регулювання цін на молоко. Такий законопроект був поспішно прийнятий іще попереднім скликанням парламенту саме під тиском селян, які оголосили бойкот «молочній мафії», вимагаючи встановлення мінімальних закупівельних цін на молоко. «Свобода» активно підтримувала в цьому селян, наша політична сила навіть ініціювала з цього питання проведення всеукраїнського референдуму. Навесні 2012 року бойкот набув загальнонаціонального розмаху, що й змусило Партію регіонів піти на поступки і прийняти відповідний закон. Проте Янукович, як бачимо, його не підписав.

Природно, що фракція націоналістів у Верховній Раді виступала за подолання вето Януковича на законопроект №0981 «Про внесення змін до статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» щодо регулювання закупівельних цін на молоко». Ми розуміємо, що цей закон далекий від досконалості, але краще хоч такий закон, аніж продовження беззаконня «молочної мафії». Такий закон надавав би селянам хоч якісь гарантії у їх відносинах із закупівельниками молока. А відправлення законопроекту на доопрацювання в профільний комітет є, на наш погляд, подальшим відтягуванням часу, аби закупівельними молока могли безперешкодно продовжувати фактично грабувати українських селян.

На думку депутатів від «Свободи», спершу слід було подолати вето Януковича, а вже потім виправляти неточності й недоречності цього закону шляхом внесення до нього необхідних змін. Якби такий закон був прийнятий, то вже вступили б у дію його положення про обов’язковість наявності договорів між селянами та збирачами молока, що запобігало би величезним боргам заготовлювачів перед здавачами; встановлення мінімальної закупівельної ціни на молоко на рівні не нижче від собівартості; обмеження торгової націнки на молоко в межах 25%, що забезпечило би зниження ціни готової продукції тощо. Але з волі таких «захисників селян», як нардеп Івахів, ці положення сьогодні не діють. І скільки ще так триватиме – невідомо.

Позиція «Свободи» з «молочного» питання – чітка, зрозуміла й послідовна. Фракція ВО «Свобода» у Волинській обласній раді ще рік тому ініціювала прийняття звернення до центральних органів влади щодо встановлення мінімальних закупівельних цін на молоко, згідно з яким селянам мають платити за молоко не менше 3,5 гривні. І ми не бачили гарячого бажання тоді ще депутата облради Степана Івахіва турбуватися про інтереси волинського селянина. Орієнтована на Партію регіонів більшість в облраді, до складу якої входив й Івахів, проект такого рішення обласної ради успішно «провалила»…

Тому вважаю, що нардепу Івахіву не варто повчати «Свободу», як голосувати, в тому числі й щодо «молочного» законопроекту. На це потрібно мати хоч якесь моральне право. І спершу слід було би потурбуватися, щоб переробники повернули селянам численні борги за вже здане ними молоко, а тоді «філософствувати». Бо складається враження, що Степану Івахіву, як людині, причетній до молокопереробного бізнесу, вигідно, щоб цей закон так і не вступив у дію.

А критика дій опозиції щодо «молочного» законопроекту, на мій погляд, насправді зумовлена не турботою про долю селян, а її імітацією. Можливо навіть, це своєрідна «гра на випередження», адже не секрет, що скоро заготівельні ціни на весняне молоко почнуть катастрофічно падати. І селяни знову можуть повстати проти безкарності «молочної мафії», для якої досі так і не встановлені «законні» правила гри на ринку. Не виключено, що «піар на молоці» цим і спричинений. І, схоже, він для нардепа набагато важливіший, аніж інтереси селянина.