Перетин культур: як у Луцьку євреї співали на їдиш

У фізиці є таке поняття - потрійна точка речовини. Цій точці на діаграмі відповідають такі фізичні параметри речовини, які властиві одночасно трьом її станам - газовому, рідкому та твердому. Іншими словами, у цій точці три стани речовини перебувають у рівновазі. Те саме можна сказати і в суспільному вимірі.

В історії багатьох західноукраїнських міст на "діаграмі культур" у потрійній точці, в рівновазі та співіснуванні, перебувають єврейська, українська та польська культури.

Триєдиність яскраво поєднувалася на сцені лялькового театру в Луцьку 24 березня під час концерту-зустрічі з Альфредом Шраєром "На перехресті культур". Це був концерт класичної музики та мелодій-пісень довоєнного періоду, в яких переплітався масштаб трьох народів.

Концерт розпочався композицією Мендельсона у виконанні Академічного камерного оркестру Рівненської обласної філармонії (диригент Сергій Хоровець). Це був доволі непоганий хід, оскільки це одразу занурило глядачів у потрібну атмосферу. Трохи музики - і ось він! На сцені з'явився Альфред Шраєр.

До речі, ще перед початком стало очевидно, що дійство дуже нестандартне. Навколо була нетипова публіка, яка розмовляла польською, російською та українською. Я побачив, що і в Луцьку жиють такі жіночки, я б сказав, "царського аристократизму", яких раніше я бачив тільки у Києві.

Безпосередньо перед появою 90-річного дідка ведуча розказала цікаву історію про одного краківського столяра міжвоєнного періоду. Мордехай Ґебірдіґ був єврей і складав пісні. В пісні Kinderjohren автор розповідав про своє дитинство, друзів та рідних, яких уже нема, про старість. Альфред Шраєр виконав цю пісню на їдиш. Потім він цією мовою заспівав ще. Погодьтеся, це дуже і дуже оригінально для сьогоднішнього Луцька, в якому, ой, як рідко співають єврейською мовою, тим паче публічно. І це вже було мегацікаво!

Зі слів ведучої стало ясно, що Шраєр - скрипаль, лауреат численних конкурсів, кавалер орденів багатьох країн. Далі Альфред трохи розповів про себе, а точніше, як пісня врятувала йому життя. Альфред народився у Дрогобичі задовго до Другої світової. Її він переживав уже в юнацькому віці. Він був ув'язнений у трьох таборах, в тому числі у Бухенвальді. Жив там у бараках і любив вряди-годи співати на ніч колискові ув'язненим. Це не були власне колискові, але будь-яка пісня в таких умовах людям здавалася колисковою. Тим більше, що виконувалася під ніч, коли всі затихали й готувалися до відходу в сон.

Одного разу Альфред потрапив у марш смерті. Полонених просто вели кудись полями і лісами групою 2000 осіб. Багато хто не витримував і вмирав на місці. Така доля вже мала спіткати Шраєра, бо ноги у нього ослабли і він відставав. Зрештою опинився наприкінці колони. Тих, хто відстає, німці застрелювали. І коли надійшла черга Альфреда, за нього вступився полонений німець-банкір, який сидів у тому ж бараці раніше і слухав на ніч "колискові". Банкір зазначив охоронцеві, що Альфред - відомий оперний співак. Зрештою його не застрелили, а просто залишили напризволяще. Але Шраєр вижив.

Після цього він заспівав пісню на слова Івана Франка. Зрештою концерт відбувався у чергуванні - оркестр без Альфреда, Альфред з оркестром. Тут просто не можна не згадати про неймовірну скрипальку Лідію Футорську зі Львова. Такої гри на скрипці я ще не бачив! Видно було, наскільки вона переживала ту музику, розуміла її, і як та музика виходила крізь майстерність пальців, що чаклували струнами та смичком навколо скрипки!

Натхненник та ініціатор концерту Кжиштоф Савіцкі подякував Альфреду Шраєру за його виконання, за донесення шульцівської атмосфери (свого часу Альфред у гімназії був учнем Бруно Шульца).

А наприкінці Шраєр став виконувати польське танго міжвоєнного періоду. І тут уже полізли різні паралелі з поштівковою історією, з польською архітектурною спадщиною; згадалися і єврейські пісні про Луцькі штетли.

Наостанок хочеться сказати, що зал був заповнений на 80%, але не думаю, що варто скиглити щодо недостачі тих 20%. Досить неформатна атмосфера концерту виявила дуже цікавий пласт луцької публіки. За 40 квиткових гривень на сцені театру глядачі стали свідками рівноваги потрійної культурної точки, а сам ляльковий ще раз довів свою здатність збирати дуже оригінальні і цікаві події.

Написано для Луцька Неформатного.