«Кавовий присмак кориці» Лариси Денисенко

Іноді хочеться почитати, щоб розвантажити себе від різних думок, які не завжди приносять користь. І насолодитися легкістю за цікавою та простою книгою. Якщо саме зараз чогось такого потребуєте, то рекомендую «Кавовий присмак кориці» Лариси Денисенко. Відразу налаштовую на те, що не потрібно чекати від книги занадто багато, але і замало не отримаєте. Книга жива, динамічна і ви ніби пролітаєте з героями сторінками їхнього життя, спостерігаєте за близькими і далекими людьми водночас. Ще раз переконуєтеся, що на одні і ті ж речі ми часто дивимося по–різному. І своє значення у житті іншої людини іноді занадто перебільшуємо, або ж навпаки, применшуємо, що призводить до зайвих слів, вчинків і плутанини.

Як не крути, але всі ми в житті шукаємо свого синього птаха (тут можете згадати Моріса Метерлінка, але не обов’язково, якщо не хочете себе перевантажувати). А чи вдасться головним героям його знайти, а знайшовши - впіймати, а впіймавши – втримати? Хай це залишиться таємницею для вас. Розгадаєте її на сторінках книги.

Щодо самих героїв. Хоча це слово і асоціюється з легендарними постатями, які прославилися своїми героїчними вчинками. Але хай вже буде так.

Аліса – непередбачувана дівчина, позбавлена стереотипів та стандартів, невимушена, повна легкості і живе у своє задоволення. Не переймається різними дурницями і чоловіками у своєму житті. Але не все стається так, як хочеться. Точніше так не стається ніколи. І кожен з нас стає вразливим, коли закохується...

Лесь – талановитий, вихований, хороший хлопець, який живе визначеним для нього батьками життям (і досить таки вдало). Але як завжди, ми хочемо того - чого не можемо мати. Половину свого життя Лесь біжить за ідеалом, точніше про нього мріє, проте на якісь радикальніші дії він не здатен. Та й напевно не варто, бо тоді він би не втратив свою ілюзію, яка вела його по життю, яка була його натхненням і болем у серці (бо ж у кожного митця повинна бути своя недосяжна муза). Та з плином часу постає багато питань…

І справа там не лише у цих двох особах, історії яких дивним чином переплітаються, а в зовсім інших персонажах, які хоч не хоч, а таки з’являються в їхньому житті. І далеко не випадково. Та й розумні люди часто кажуть, що випадковостей не буває…

Коли дочитаєте книгу, відразу підете на кухню і спробуєте приготувати каву з корицею, щоб відчути "спочатку терпкий, нав’язливий та солодкуватий, аж потім легкий і гіркуватий" смак. Бо філіжанка саме цього напою зігріває серце і душу героїв. Можливо тому, що її готує хтось особливий?!

Саме такий присмак і залишає по собі книга, а якщо не вірите, то переконайтеся у цьому самі…