Луцьк із висоти: експедиція на вежу Сигізмунда

Шалом!

Старий Луцьк хоча і зникає вже не щороку, а щомісяця, але в ньому ще залишаються свідки великих епох. В один із таких група оперативного захоплення пам’яток здійснила рейд. Експедиція відбулася на вежу Сигізмунда, хоча її так не називають.

На південній околиці заповідника, де вулиця Данила Галицького робить вигин, стоїть давня єврейська "божниця". Ділянка навколо неї це справжній науковий клондайк, дослідження якого зможе пролити світло на багато яких питань в історії міста. До синагоги прибудований дуже цікавий і важливий об'єкт - оборонна вежа. Хоча архітектурно це єдина споруда, але оборонна синагога з вежею - явище унікальне.

Ця вежа особисто мене завжди приваблювала. Про неї стільки написано. Як і коли будувалася, відомо. Але що там зараз? Як вона живе?

Цікавість переборола і ми пішли пробувати долю на доступ до неї. Досить швидко ми вже стояли біля дверей, за якими починалися гвинтові сходи.

Дуже вузькі і дуже закручені сходи повели нас доверху. По дорозі ще траплялися різні двері на поверхи вежі, але вони були замкнені - там прості "кладовки" спортивного клубу.

Зрештою сходи привели на найвищий поверх. Зовні споруди він обрамлений нішами. Це видно за формою отворів. Верхній поверх вежі виявився розбомбленим. Там купа сміття, будівельних обломків, вікон та макулатури.

На стіні висить плакат вісімдесятих - тут, очевидно, колись було активне життя.

(це фото - Артур Гаутама)

Те, що найбільше інтригує на цьому поверсі - хитрі двері, які були відчиненими.

Виявилося, що вони ведуть на горище синагоги. Тут стало ясно, що ця одна із найцінніших пам'яток Луцької давності перебуває в плачевному стані. Дах протікає посередині. Покритий він звичайною бляхою. Дивна конструкція даху не виводить воду за межі споруди, а накопичує її посередині в заглибленні даху. Тому коли дощ чи сніг вище нуля - обов'язково вода протікає всередину.

Тут є багато фрагментів нештукатурених стін з оригінальною кладкою XVII століття. Також видно і радянську цеглу - сліди реконструкції сімдесятих.

Найцікавіше - дах самої синагоги. Звідти відкрилися оригінальні ракурси на пам'ятки заповідника: кірху, Покровську і Братську церкви, костел, колегіум, вежу Окольного замку, Верхній замок, домініканський монастир.

Вежа має цікаву історію будівництва. На початку XVII століття визріла потреба збудувати нову фундаментальну синагогу. У 1626 році король Сигізмунд ІІІ надав привілей луцьким євреям на побудову кам'яної синагоги та нової школи на тому місці, де стояла стара (імовірно, стару розбили татари). Однак будівництву чинилися перешкоди. Монахи луцького домініканського ордену, монастир із костелом яких знаходився поруч, скаржилися, що синагога може стати вищою за їхній костел і що вона стоїть занадто близько до костелу. А за костельним правом, синагоги не могли бути вищими за костели і мали стояти на певній віддалі.

Справа закінчилася у королівському суді перемогою єврейської громади. Суд постановив, що висота синагоги не перешкоджає монастирю.

Король Сигізмунд у 1628 році видав другий привілей - на продовження будівництва. Але він був хитрий, бо окрім синагоги, звелів побудувати ще й оборонну вежу.

"Зигмунд ІІІ і т.д. Як ми вже дали були Року Божого 1626 дня 5 місяця травня привілей наш на вільне змурування божниці, де раніше стояла стара школа, євреям з нашого Луцька, так і тепер у прихильності до того нашого привілею, отримали певні відомості, що названа божниця костелові отців Домінікан на такій віддалі не перешкоджає і для оборони міста потрібна, дозволяємо її до кінця мурувати, однак тим способом, ... щоб протидіяла татарській навалі і костелів тамтешніх висотою не перевищувала."

На вежі звелів поставити гармату, обладнати арсенал. У разі потреби євреї мали використовувати її для оборони міста, що і було зроблено невдовзі після будівництва.

Ось кілька фотографій гебрейської божниці та середовища навколо неї в ХІХ-ХХ столітті.

Ще цікаво згадати, що окрім воєн давнього часу (коли татари і козаки нападали на Луцьк), синагогу разом із вежею хотіли щонайменше два рази знищити. Перший раз - під час Другої світової. Коли фашисти вбивали євреїв з Луцька й околиць, вони розгромили штетли і підірвали синагогу. Залишилися тільки стіни та вежа.

Другий акт вандалізму хотіли вчинити вже в радянський час. Як пише архітектор-дослідник Ростислав Метельницький, десь в шістдесятих роках синагогу хотіли використати для наочного навчання з цивільної оборони. В пам'ятку заклали вибухівку і хотіли... підірвати. Завдяки оперативному втручанню тодішнього головного архітектора області Л. Санжарова прийшла урядова телеграма в Луцьк, яка забороняла підрив пам'ятки.

...Так і дійшла до нашого часу без особливих змін вежа, яку звелів збудувати король Сигізмунд.