Рейнель і скульптура: луцький контекст польської культури

Коли йдеш по вулиці, понуривши голову у свої буденні проблеми, можна і не звернути увагу на якийсь старий бордюр чи цеглину з написом у стіні. А буває, і прочитаєш, але воно якось минає повз. Та коли мимоволі чи навмисно вдається прочитати "код", який приховується за тими написами, за глухими стінами і спершу нічим не примітними клаптиками міського середовища, коли вдається потягнути за той маленький вузлик, починає виринати ціла тканина розгалуженої культури.

Так і тут. Здавалося б, що цікавого може приховуватися за 14 барельєфами у католицькому соборі? Але щойно зазираєш за "фасад" їхнього буття, так одразу відкривається непомічений контекст цієї чудової історії.

На перетині тенденцій

У буремні роки Першої світової війни потуги деяких політичних кіл втілилися у відновлення колись втраченої польської держави. На терені кількох історичних регіонів постала Друга Річ Посполита - держава, яка стала символом унікального і суперечливого відтинку волинської та не тільки історії.

А особливо для Луцька. "Уездное" місто, яке в дрімучому ХІХ столітті перебувало у не менш дрімучій окраїнній губернії, стало відверто підніматися. Стала відроджувалася ментальна сфера міста, про яке тоді розповідали прабабусі своїм правнукам. Луцьку вернули статус центра Волинського воєводства. Вся країна розвивалася в ритмі поверсальського світу, в дусі змін, які відбувалися в економічній, культурній, політичній сферах.

У мистецтві того часу панували свої властиві часові тенденції. Архітектура відходила від неоісторичних стилів і шукала нового вираження у функціоналізмі; малярство стверджувало енергію експресіонізму й аналітику кубізму; а музика взагалі пішла американсько-джазовим шляхом. Загалом кожен вид мистецтва мав свої певні особливості, але всі вони розвивалися у спільному дусі індустріалізації та раціоналізації життя початку ХХ століття. З'являлися нові і нові постаті, творче бачення сучасності яких тягнуло за собою цілий пласт різношерстного мистецтва.

Цілком очевидно, що митці міжвоєнного періоду, які в той час жили і творили в Луцьку чи для Луцька, коливалися в тій самій площині модних стилів, напрямків та тенденцій.

Католицький собор міста у двадцяті роки пережив страшну пожежу, яка забрала на той світ багато антикварних і старовинних речей, які в ньому зберігалися. Так, наприклад, загинули полотна XVII століття, згоріла коронована ікона Луцької Богоматері, привезена в Луцьк з Риму ще в 1590-ті роки, повністю знищився вівтар. Одним словом, інтер'єр костелу великою мірою оновлювали. Католицизм, який завжди був індикатором розвитку європейського мистецтва, і цього разу спрацював. Десь на перетині релігії і скульптури у 1936 році костелові подарували 14 барельєфів серії "Хресна дорога".

Живий підтекст кам'яної скульптури

Імовірно, у 1936 році в кафедральний костел міста подарували серію із 14 барельєфів "Хресна дорога". Роботи виконала скульпторка Софія Тжцінська-Камінська на гроші мецената Леона Рейнеля. Про це у костелі навіть збереглася меморіальна дошка. Правда, розташована вона у такому місці, що далеко не кожен відвідувач її може побачити.

Що приховується за цими постатями? Чи були вони звичайним людьми, діяння яких губиться у нетрях століття?

Леон Рейнель вийшов із середовища багатіїв, які піднялися на успішній діяльності в бізнесі. Леон любив мистецтво і всіляко йому допомагав. Ще перед Першою світовою він був одним із покровителів Петроградського театрального руху. Спочатку працював адвокатом, а потім і фінансово допомагав театрам цього міста.

В пізніший час Леон був директором Американського товариства імпорту шкір з Росії. Крім цього він займався й іншими справами, які тільки збільшували його статки. Банкір, фінансист, промисловець - всі ці слова характеризували Леона Рейнеля.

У двадцятих роках Леон Рейнель одружився із пані Владиславою, яка була родичкою відомого маляра Віткація. Під цим псевдонімом приховувався художник, фотограф, письменник та філософ, теоретик мистецтва Станіслав Віткевич, представник польського експресіонізму. Віткевич, як вважають, на рівні зі своїм другом Бруно Шульцем став провідником польської міжвоєнної літератури. Перипетії Другої світової війни закинули Віткевича на Волинь, де він 18 вересня 1939 року наклав на себе руки, прийнявши велику дозу наркотиків.

Постаті Рейнеля і Віткевича поєднані чимось більшим, ніж родинними зв'язками та фінансуванням Віткевича Рейнелем. Віткацій зробив 30 портретів Леона. Кілька з тих портретів були зроблені в експресіоністичній манері, через індивідуальне тлумачення Віткація цієї людини. Деякі портрети особливо характеризуються намаганням передати постать Рейнеля в якийсь один момент. Звичайно, таке важко казати, коли не знаєш особисто людину. Але чого тільки варта виразна енергетика ось цього портрета Леона Рейнеля!

Ці та інші праці зберігаються в Національному музеї у Варшаві.

На початку 1930-х цей чоловік замовив у скульпторки Софії Тжцінської-Камінської серію барельєфів "Хресна дорога" для луцького кафедрального костелу.

Портрет Софії:

В той час на просторах країни розвивалася і польська скульптурна школа. Софія Тжцінська належала до творчого угрупування "Ритм". Декілька авторів, прихильних до традицій мистецтва регіону Підгалля, створили цю течію в 1922 році для плекання цікавих їм традицій. Серед його членів був Вацлав Боровський, який розробляв дизайн банкнот Банку Польського у 1936 році. Представництво цього банку було і в Луцьку.

Частинкою групи "Ритм" була скульпторка Софія Тжцінська-Камінська. Її твори користувалися популярністю в різних куточках Речі Посполитої. Наприклад, у 1928 році вона виграла проект на виготовлення пам'ятника американському президентові Вудро Вільсону в Познані.

Через рік вона запроектувала і виготовила пам'ятник Тадеушу Костюшкові в цьому ж місті.

Особлива віха творчості Тжцінської - релігійна скульптура. Вона є авторкою кількох скульптур у костелах Варшави. Це пам'ятник кардинала (найвища посадова особа католицької церкви після Папи) і примаса Польщі (титул і сан архієпископа) Августа Хлонди у кафедральному соборі Івана Хрестителя у Варшаві та скульптура святого Йосипа у домініканському костелі Варшави. Одна з найбільш зразкових її робіт - пам'ятник на могилі свого чоловіка, де згодом поховали і її.

У цьому ж контексті на початку 1930-х років Леон Рейнель замовив виготовлення настінних барельєфів серії "Хресна дорога" для луцького кафедрального собору Петра і Павла. До речі, аналогічну серію вона виготовила і для костелу в селі Ґарбув Люблінського воєводства.

У 1936 році зроблені для Луцька барельєфи подарували костелові і розвісили їх на стінах храму. А також встановили про це меморіальну дошку.

Via Crucis

Чотирнадцять подарованих барельєфів становлять єдину скульптурну композицію, яка відображає конкретний обряд у католицькій церкві і має глибокий релігійний сенс. Загалом "Хресна дорога" показує шлях Ісуса Христа на Голгофу - місце, де його розіп'яли. Кожна із дошок містить зображення, які є свого роду вузловими центрами цієї дороги.

Тут під "дорогою" розуміється як певний релігійний концепт, так і буквально шлях межи костельними навами, якими проходять віряни. Релігійна суть дороги полягає у шляху, яку колись пройшов Ісус, яку кожна людина має пройти, можна сказати, від народження до смерті. Вульгарно кажучи, це символізує шлях, наповнений роздумами та стражданнями.

Це іде від історії, коли Ісуса Хреста засудили і змусили нести свій же хрест на гору, де його потім розіп'яли. Буквальна візуалізація цієї історії містить глибокий зміст роздумів та переживань людини над своїм життям, над гріхами та над спасінням.

Обряд "Хресної дороги" влаштований так, що людина, "ідучи" шляхом Христа, 14 разів зупиняється біля кожного із пронумерованих елементів серії, читає молитву, та роздумує над зображуваною подією. Кількість 14 склалася історично. Що ж показує кожна із них?

I. Ісуса засуджують на смерть

II. Ісус бере на себе хрест

III. Ісус падає перший раз під хрестом

IV. Ісус зустрічає свою Матір

V. Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест

VI. Вероніка витирає Ісусове обличчя

VII. Ісус вдруге падає під хрестом

VIII. Ісус просить Єрусалимських жінок, щоб плакали над особистими гріхами

IX. Ісус падає третій раз

X. З Ісуса здирають одяг

XI. Ісуса прибивають до хреста

XII. Ісус вмирає на хресті

XIII. Ісуса знімають із хреста

XIV. Ісуса кладуть до гробу

На цьому "Хресна дорога" закінчується. Обряд Хресної дороги проводять у період перед Великоднем і обов'язково за два дні до Великодня - у так звану Страсну п'ятницю, день, коли розіп'яли Ісуса Христа.

Ось така історія 14-ти барельєфів. Тепер ми знаємо, що це не просто фігури, які висять на стіні церкви. Це перш за все витвір мистецтва, який фіксує луцьку культуру в системі координат європейського мистецтва і виводить на справжні простори неспопсованої історії міста, за якою можна угледіти автентичні зразки образу історичного Луцька. Крім цього, барельєфи мають релігійну суть, пронизану роздумами наших предків.

Написано для "Монітора Волинського".