Як у Луцьку «перейменування вулиць» крали

"Світ який - мереживо казкове!.." Казав так один поет. І справді - яке ж казкове мереживо світ. А особливо, коли йдеться про мереживо словесне. :)

Про мій блог у Колонці автора знають багато відвідувачів ВолиньPost. Не раз уже доводилося бачити згадки про мої блогові публікації на луцьку тематику в нетрях віртуального простору. Інколи чував і вживу. Але так як цього разу - ще ніколи.

21 січня в приміщенні Луцької міської ради відбулося засідання тимчасової комісії з питань впорядкування назв вулиць. Депутати вирішили звернутися до науковців, щоб ті дали їм якусь картину ситуації із луцькими вуличними топонімами. На засіданні 21 січня мала звучати доповідь когось із науковців.

Доповідала низького зросту і експресивної мови жіночка Оксана Каліщук із СНУ імені Лесі Українки. Вона збиралася розповідати про результати деякого аналізу ситуації з міськими вуличними топонімами в Луцьку і порівняти з ситуацією в інших містах.

Я подумав, що це дуже цікаво, оскільки сам таке робив три тижні тому. Цікаво було б почути, які критерії висунув автор до аналізу назв вулиць і які ж вийшли результати...

Уже буквально з перших речень доповіді пані мені якось так дивно закалатало серце. Бачу, що авторка робить наче схожий підхід. І ба - у неї навіть виходять ті самі результати. "Цікаво!" - подумав я. Однодумець?

Слухаю далі. Заходить мова за автентичні, радянські та українські вулиці. Потім за доречні і недоречні. Яке цікаве співпадіння, неймовірно!

Все ж не вірячи своїм вухам, переконую себе, що я таки щось не так розчув. Даю можливість собі слухати далі. Мабуть, пані кандидат історичних наук має рацію, а мені таки позакладало.

Коли доповідь доходить до місця, де йдеться про важливість звернення уваги саме на історичну частину міста і на назви категорій, розумію, що грати комедію для самого себе далі безглуздо. Тут прямо таки зачитують мій матеріал, видаючи це за свої дослідження. Намагаюся скласти усе докупи - таки правда. Інформація доповідачки не тільки відтворює суть і конкретику моєї статті, а навіть послідовність викладу матеріалу у блозі. Не тільки отримані числові значення розподілу, а й навіть назви категорій, які я вибрав довільно для найкращої, на мій погляд, ілюстрації думки.

"Чудова робота!" - похвалив голова комісії Сергій Григоренко кандидата наук.

І все ж вирішую нічого не казати, а добратися до своєї статті та ще раз перевірити - чи бува не помилився я. Переглядаю матеріал, вдумуюся. Оце так! Сумніву вже не залишилося - мій матеріал поцупили)).

Все це мене трохи шокувало. Звичайно, приємно, коли мої статті розповсюджуються і цитуються. А коли це роблять представники університету (мабуть, добре написав про вулиці, ні?), то вдвічі приємніше - їм-то вже краще знати, як використати матеріали, дотримуючись авторського права ))).

Шкода, правда, що іноді з їхніх уст звучить "мереживо казкове", у правдивість якого дуже важко повірити...

Чудова презентація моєї роботи, якщо її враховують депутати і комісія! Та от, все ж зі своїми творіннями хочу розпоряджатися сам і аж ніяк не в той спосіб, щоб його видавали за своє.

Ех, "науковці"; ех, "Східноєвропейський"...