З «коровою» наввипередки
Уже за місяць пів-Луцька знову може злитися в єдиному електоральному пориві та обрати свого депутата до Волинської обласної ради.
На місце свободівця Анатолія Вітіва, який став народним депутатом, а відтак склав повноваження депутата облради, 17 лютого претендуватимуть… кілька цікавих кандидатів. Але ще цікавішими можуть виявитися партії, які їх висунули.
Свобода
Логічно, що свободівці сподіваються успадкувати Луцький округ у рамках київських домовленостей у форматі «Батьківщина»-«Свобода». Понад те, розподіл мажоритарних округів між цими політсилами відбуватиметься в межах усієї України, а тому цілком імовірно, що свободівцям дістанеться ще й Турійський округ, який звільнився після обрання Сергія Мартиняка депутатом Верховної Ради.
До останнього не було відомо, хто від «Свободи» в Луцьку штурмуватиме обласну раду. Називали кандидатури Михайла Щура, Миколи Федіка, Олександра Вовка. Це люди, які тісно задіяні в організаційній діяльності партії Тягнибока на Волині, проте вони не отримали депутатських мандатів на місцевих виборах 2010 року. Зрештою, Анатолій Вітів вирішив зробити ставку на голову Луцької міської організації Святослава Боруцького, який, утім, є й депутатом Луцької міської ради.
У разі обрання Боруцького депутатом облради на його місце в міськраді за списком підніметься Андрій Буй, який колись працював заступником начальника міського Пенсійного фонду.
На боці «Свободи» грає висока електоральна підтримка цієї політичної сили у Луцьку (28% голосів на парламентських виборах 2012 року) та ідейність значної частини виборців. До пасивів можна віднести слабкість фінансових ресурсів.
Фактор Палиці
Проміжні вибори до облради є хорошим шансом зміцнити свій вплив на Волині групі «Приват». Після перемоги у Луцьку «в одні ворота» Ігор Палиця й далі вибудовує плани щодо контролю над регіоном. Цілком імовірно, що кандидатом від цієї бізнес-групи стане Олександр Лазорко, його партнер і друг, з яким укотре народний депутат сидів за однією студентською лавою. Ще перед Новим роком місто зарясніло білбордами та сітілайтами, з яких Лазорко вітав лучан із прийдешніми святами.
За останньою інформацією, «Батьківщина» із «Свободою» зуміли погодити єдиного кандидата – Боруцького. Тому найпевніше Лазорка висуне УДАР, кандидат від якого на минулих парламентських виборах фактично не агітував за себе, але зумів здобути майже 10% голосів лучан завдяки бренду партії Кличка.
Найцікавішим є те, що Олександра Лазорка могла висунути… «Батьківщина»! Адже колись він був депутатом Івано-Франківської облради від БЮТу, в зраді та тушкуванні помічений не був, а отже, цілком може претендувати на статус кандидата, підкріпивши його шелесткими «подяками». Понад те, у місцевій «Батьківщині» навіть зондували партактив на предмет ухвалення такого рішення.
До плюсів Лазорка можна зарахувати потужний фінансовий ресурс; слабка впізнаваність є його мінусом.
Пелотон
Потенційно кандидатами ще можуть стати Віктор Федосюк (голова міського осередку УНП, директор видавництва «Ініціал»), Володимир Банада (екс-заступник голови Волиньради, член НРУ), Геннадій Кожевніков (екс-начальник обласного управління у справах захисту споживачів, голова волинського осередку УРП «Собор»).
Свого щастя може спробувати й очільник волинських ПРПістів Олександр Мартинюк. Адже відчувається його втома від дотримання партійної дисципліни в рамках БЮТу. Будучи на задньому плані в інформаційному просторі, його нерви можуть просто не витримати. Тоді амбіції візьмуть гору над здоровим глуздом, і цілком ймовірно, що матимемо ще одного «демократичного» кандидата.
З 18 до 21 січня мають відбутися партійні конференції, на яких висунуть кандидатів. Отож, чекати на остаточний список гравців залишилося недовго.
Гра в довгу
Було б наївно думати, що ПРИВАТні бізнесмени так легко розстаються зі своїми грішми, щоб добути на два з половиною роки посаду депутата облради, яка, по суті, нічого не вирішує. І нещодавні заяви Миколи Романюка, що окремі комунальні підприємства «продаватимуться з аукціону», підтвердження того, що гроші треба відпрацьовувати.
Отож, кампанію Олександра Лазорка можна сприймати лише як розігрів перед 2015 роком, коли відбудуться чергові місцеві вибори. Або ще раніше – проміжні вибори міського голови Луцька. Адже амбіції Палиці та Ко не обмежуються тільки містом. Їх цікавить уся вертикаль влади в області. І цілком імовірно, що Микола Романюк, який уже встиг покерувати Волинню за президента Ющенка, знову бачить себе в кріслі губернатора. Допомогти Романюкові стати головою ОДА мав би його давній комсомольський товариш Сергій Тігіпко.
Проте в такому плані є й свої вади. Адже наразі президентська СІМ’Я розпочала активні дії стосовно Коломойського задля «віджиму» деяких його активів. Тому навряд чи в розпал наступальних дій хтось зробить своєму супротивникові такий подарунок. Хіба що на знак примирення.
А якщо Клімчук раптом і втратить крісло, то в черзі на нього вже стоять свої кандидати: Роман Микитюк (начальник Ягодинської митниці), Анатолій Брезвін (екс-голова Державної податкової служби України) та Богдан Щур (екс-начальник управління МВС у Волинській області). І місця ПРИВАТівським ставленикам в цій черзі немає.
***
Зеки таборів, розташованих у тайзі, ретельно планували свої втечі. Головними ворогами на безкраїх лісових просторах були аж ніяк не наглядачі, а холод і голод. Тому втікачі часто брали з собою одного зека, щоб з’їсти його дорогою. Такого ув’язненого називали «коровою».
* * *
Видається, що Палиця з Лазорком на шляху до влади недарма захопили з собою Романюка. І вже за рік він зможе сповна відчути насолоду від критичних публікацій в інтернеті та гострих сюжетів на місцевому ТБ…
Хроніки Любарта
На місце свободівця Анатолія Вітіва, який став народним депутатом, а відтак склав повноваження депутата облради, 17 лютого претендуватимуть… кілька цікавих кандидатів. Але ще цікавішими можуть виявитися партії, які їх висунули.
Свобода
Логічно, що свободівці сподіваються успадкувати Луцький округ у рамках київських домовленостей у форматі «Батьківщина»-«Свобода». Понад те, розподіл мажоритарних округів між цими політсилами відбуватиметься в межах усієї України, а тому цілком імовірно, що свободівцям дістанеться ще й Турійський округ, який звільнився після обрання Сергія Мартиняка депутатом Верховної Ради.
До останнього не було відомо, хто від «Свободи» в Луцьку штурмуватиме обласну раду. Називали кандидатури Михайла Щура, Миколи Федіка, Олександра Вовка. Це люди, які тісно задіяні в організаційній діяльності партії Тягнибока на Волині, проте вони не отримали депутатських мандатів на місцевих виборах 2010 року. Зрештою, Анатолій Вітів вирішив зробити ставку на голову Луцької міської організації Святослава Боруцького, який, утім, є й депутатом Луцької міської ради.
У разі обрання Боруцького депутатом облради на його місце в міськраді за списком підніметься Андрій Буй, який колись працював заступником начальника міського Пенсійного фонду.
На боці «Свободи» грає висока електоральна підтримка цієї політичної сили у Луцьку (28% голосів на парламентських виборах 2012 року) та ідейність значної частини виборців. До пасивів можна віднести слабкість фінансових ресурсів.
Фактор Палиці
Проміжні вибори до облради є хорошим шансом зміцнити свій вплив на Волині групі «Приват». Після перемоги у Луцьку «в одні ворота» Ігор Палиця й далі вибудовує плани щодо контролю над регіоном. Цілком імовірно, що кандидатом від цієї бізнес-групи стане Олександр Лазорко, його партнер і друг, з яким укотре народний депутат сидів за однією студентською лавою. Ще перед Новим роком місто зарясніло білбордами та сітілайтами, з яких Лазорко вітав лучан із прийдешніми святами.
За останньою інформацією, «Батьківщина» із «Свободою» зуміли погодити єдиного кандидата – Боруцького. Тому найпевніше Лазорка висуне УДАР, кандидат від якого на минулих парламентських виборах фактично не агітував за себе, але зумів здобути майже 10% голосів лучан завдяки бренду партії Кличка.
Найцікавішим є те, що Олександра Лазорка могла висунути… «Батьківщина»! Адже колись він був депутатом Івано-Франківської облради від БЮТу, в зраді та тушкуванні помічений не був, а отже, цілком може претендувати на статус кандидата, підкріпивши його шелесткими «подяками». Понад те, у місцевій «Батьківщині» навіть зондували партактив на предмет ухвалення такого рішення.
До плюсів Лазорка можна зарахувати потужний фінансовий ресурс; слабка впізнаваність є його мінусом.
Пелотон
Потенційно кандидатами ще можуть стати Віктор Федосюк (голова міського осередку УНП, директор видавництва «Ініціал»), Володимир Банада (екс-заступник голови Волиньради, член НРУ), Геннадій Кожевніков (екс-начальник обласного управління у справах захисту споживачів, голова волинського осередку УРП «Собор»).
Свого щастя може спробувати й очільник волинських ПРПістів Олександр Мартинюк. Адже відчувається його втома від дотримання партійної дисципліни в рамках БЮТу. Будучи на задньому плані в інформаційному просторі, його нерви можуть просто не витримати. Тоді амбіції візьмуть гору над здоровим глуздом, і цілком ймовірно, що матимемо ще одного «демократичного» кандидата.
З 18 до 21 січня мають відбутися партійні конференції, на яких висунуть кандидатів. Отож, чекати на остаточний список гравців залишилося недовго.
Гра в довгу
Було б наївно думати, що ПРИВАТні бізнесмени так легко розстаються зі своїми грішми, щоб добути на два з половиною роки посаду депутата облради, яка, по суті, нічого не вирішує. І нещодавні заяви Миколи Романюка, що окремі комунальні підприємства «продаватимуться з аукціону», підтвердження того, що гроші треба відпрацьовувати.
Отож, кампанію Олександра Лазорка можна сприймати лише як розігрів перед 2015 роком, коли відбудуться чергові місцеві вибори. Або ще раніше – проміжні вибори міського голови Луцька. Адже амбіції Палиці та Ко не обмежуються тільки містом. Їх цікавить уся вертикаль влади в області. І цілком імовірно, що Микола Романюк, який уже встиг покерувати Волинню за президента Ющенка, знову бачить себе в кріслі губернатора. Допомогти Романюкові стати головою ОДА мав би його давній комсомольський товариш Сергій Тігіпко.
Проте в такому плані є й свої вади. Адже наразі президентська СІМ’Я розпочала активні дії стосовно Коломойського задля «віджиму» деяких його активів. Тому навряд чи в розпал наступальних дій хтось зробить своєму супротивникові такий подарунок. Хіба що на знак примирення.
А якщо Клімчук раптом і втратить крісло, то в черзі на нього вже стоять свої кандидати: Роман Микитюк (начальник Ягодинської митниці), Анатолій Брезвін (екс-голова Державної податкової служби України) та Богдан Щур (екс-начальник управління МВС у Волинській області). І місця ПРИВАТівським ставленикам в цій черзі немає.
***
Зеки таборів, розташованих у тайзі, ретельно планували свої втечі. Головними ворогами на безкраїх лісових просторах були аж ніяк не наглядачі, а холод і голод. Тому втікачі часто брали з собою одного зека, щоб з’їсти його дорогою. Такого ув’язненого називали «коровою».
* * *
Видається, що Палиця з Лазорком на шляху до влади недарма захопили з собою Романюка. І вже за рік він зможе сповна відчути насолоду від критичних публікацій в інтернеті та гострих сюжетів на місцевому ТБ…
Хроніки Любарта
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 11
Наступні вибори до облради, здається, справді будуть репетицією до 2014.
Щодо бажання Романюка стати головою ОДА - сумніваюсь.
Здивував легкий наїзд у статті на Мартинюка.