Про Китай. Різне

Що потрібно для щастя європейцю? Таку-сяку хатину, зарплатню, щоб вистачало на хліб, до хліба і ще на яку мандрівку іноді, кілька дітей (кому для статусу, кому для забавки, кому для додавання сенсу), ще можна добрячу бібліотеку, телевізор, холодильник на двоє дверцят, ну, і там вже залежно від рівня фантазії і прибутків.

Українцю, як будь-якому європейцю, тільки трохи біднішому, треба все те ж, у тих же (а можна й більших кількостях) і щоб дома достаток: фрукти-овочі, м'ясо, молоко, яйця, кашки-картопельки, все, щоб як у людей. І відпустку. Чим довшу, тим краще, але хоча б стабільних двадцять з гачком днів, плюс вихідні та соцпакет. Ніби нічого такого.

І от, з оцього "нічого такого" постає наша основна різниця з китайцями. Вони невибагливі. Такі, як є: щирі, усміхнені на всі зуби, рум'яні на своїй капусті, нахабні, хитрі, але невибагливі. Перукарня для китайця - це крісло в сарайчику.



При тому, "салони краси" не виглядають аж надто інакше. Тутешні красуні стрижуться і манікюряться в умовах, ближчих до цього сарайчика, ніж до наших перукарень.

Де може жити китаєць? Та будь-де. Навіть неважливо, чи там тепло, аби більш-менш не капало. А де може жити китаєць з малою дитиною? Відповідь така ж сама. Та будь-де може жити.
Наприклад, в от такій напівземлянці, напівруїні.



Жити тут можна прямо на роботі, як от ці люди, що працюють і живуть (судячи з побутових картинок) прямо тут, на баржах. Сушаться ковдри, кольорові жіночі блузки, труси, шкарпетки, чоботи з черевиками, іде пара з пічки, можливо, буржуйки - скоро час обіду, жінки перегукуються між собою, чоловіки зайняті своїми справами. Нормальна картина чийогось життя.




У їхніх головах не виникає ідеї про євромонти, євровікна з пластиком, кухні (кухня в кращому випадку займає місця, достатнього для плитки і рукомийника, в гіршому - її, взагалі, немає). Навіть багатоповерхові будинки виглядають, як невеличкі приватні садиби українських циган.



Це навіть при тому, що будинки оснащені кондиціонерами (влітку тут дуже важкий клімат - спекотно і волого), вони не забезпечені центральним опаленням, тут, переважно, немає водогону (накільки я зрозуміла, тільки сучасні житлові комплекси оснащуються повноцінним проведенням води). Тут нормальна картина, коли в +5+7 людина миє собі голову з відра, прямо на вулиці, біля під'їзду власного будинку. Взимку тут усі завжди у верхньому одязі: їдять, перуть, варять їсти. А що? І економно, і тепло.

Риболовля тут - не хоббі. Це бізнес для цілої родини. Рибу, виловлену тут, не фотографують і не вішають у соцмережі. Її виключно продають або їдять.



На окремих ділянках річки рибалять весь час одні і ті ж люди.
Ось і засоби до існування.


Коли я говорю про те, що китайці невибагливі, я маю на увазі всіх китайців. Бабуся тут стоїчно продивиться цілий день телевізор у холодній, відкритій всім вітрам будці, сторожачи свій крам, до якого ніхто і не підійде. Півторарічний хлопчик цілий день чемно просидить на стільці біля мами, граючись її калькулятором, якщо мамі треба сьогодні продавати фрукти чи сидіти за офісним столом в банку. Йому дадуть побігати... трошки, а потім знову - сиди і грайся калькулятором.

Тут відсутнє поняття нормованого робочого дня, тижня, відпустки. Так, роботодавець може встановити шестиденний робочий тиждень, трудовий кодекс дозволяє. Робочий день може сягнути 12 годин і ніхто й голови не підніме поскаржитися.

А відпустка... Добре, якщо вона є, а якщо вона п'ятнадцятиденна - це просто свято, рідко який гуманіст-роботодавець на таке йде. Так, зарплатня у середнього офіснопланктонистого китайця краща, ніж в українця, проте чи погодилися б українці от так... Думаю ні.

Китайці - стоїки і цього не знають, вони свідомо чи несвідомо обмежують себе в усьому, що для нас, здається, складає сенс комфорту життя - пральні машинки, смаколики, тостери, пилососи, вони - ідеальні пристосуванці. І в цьому їхня найбільша перевага перед нами, в цьому їхня найбільша загроза європейському світу. Бо єдине, чого в них нема і в чому їх обмежують на державному рівні - це право розмножуватися: тут просто немає місця і ресурсу. А в Європі є, в нас є.

І, рано чи пізно, китайці будуть тут. Зі своєю дитячою щирістю, безпосередністю, щедрістю, прихованою нахабністю, хитрістю вмінням урвати своє, досягнути бажаного. Ми й не помітимо...

Але життя йде. У Китаї - культ показної, зовнішньої краси. Тут доглянуті клумби, кругом скверики, де можна посидіти, подивитися на річку, насолодитися її неспішним плином.







Китай прекрасний, як би там не було. :)