Перейменування вулиць у Луцьку: спроба аналізу

Коли ми йдемо по вулиці, то практично на кожному будинку бачимо таблички з назвами вулиць. На що вони вказують? Чи є назва вулиці просто назвою вулиці і не більше? Очевидно, ні. Навіть у місті, яке побудували сьогодні, наприклад, для обслуговування атомної станції чи комплексу заводів, вулиці іменують за певними принципами. В старих містах ці принципи складалися історично.

Назви вулиць, майданів та інших містобудівних елементів - явище, яке характеризує цінності міської культури, відображає уявлення лучан про себе, історію та своє місце в ній. Це явище також може використовуватися як інструмент пропаганди чи в інших цілях впливу на погляди людей. Але з якою б метою не йменувалися вулиці, вони завжди міститимуть відбиток епохи. Отож, які епохи містять вулиці і що вони індикують?

Аналіз простору луцьких топонімів

Міська топоніміка вже давно стала предметом досліджень різних науковців. Кожен з них, зі своєї точки зору, цікавився як якимись кількісними співвідношеннями, так і тенденціями найменування міст в різні історичні періоди. Давно стало зрозуміло, що міська топоніміка допомагає виявити не тільки історичні періоди, через які пройшло суспільство конкретного міста чи регіону, а й культурні, світоглядні та ментальні трансформації, що відбувалися впродовж цих відтинків. А аналіз сучасного стану дає можливість виявити не тільки "сухий залишок на сьогодні", а й тенденції, з якими місто (не)прагне відобразити ставлення до власної спадщини.

Як писав доцент кафедри архітектури житлових і громадських будівель Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, кандидат технічних наук Андрій Дмитренко, розвиток суспільної свідомості у постколоніальні періоди відбувається через глибоке переосмислення історичного минулого, відмову від раніше нав’язаних ідеологічних догм, усталених стереотипів, пропагандистських кліше, виявлення якісних пріоритетів свого розвитку і, виходячи з цього – визначення переліку історичних подій та осіб, гідних ушанування.

Як із цим у нас? В Луцьку є приблизно 450 вулиць. І щоб розібратися з ними, треба взяти їхні назви, історію цих назв і подивитися, які типи і принципи найменувань найбільш притаманні Луцьку. Спочатку я вирішив зробити класифікацію усіх вулиць нашого міста. Для класифікації треба було вибрати певні критерії, які б однозначно заносили вулицю в той чи інший тип.

Але і критерії не можуть бути довільними. Закономірно, що в місті найбільше буде назв, які відображатимуть ті історичні періоди, які ментально найбільше на місто вплинули. Очевидно, що з точки зору топоніміки, для Луцька найбільш важливими є польський, радянський та український (пострадянський) періоди. Але оскільки місто існує з сивої давнини, у ньому повинні залишитися автентичні назви, яких не зачепили в жоден із цих періодів шляхом перейменування. Сюди також належать назви нових вулиць, які виникали в ці періоди. Їх також варто вважати автентичними.

Отже, які були вибрані критерії?

Якщо назва вулиці не була зміненою впродовж історичного розвитку, то вона потрапляє в категорію "Автентичні". Причому незалежно, в який період вулиці цю назву надали. Якщо вулицю збудували в радянський період і надали їй назву, що потім не змінювалася, це автентична назва. Оскільки вона відображає радянський період історії Луцька. До автентичних також я заніс ті вулиці, назви яких склалися за принципом відображення географії чи звичаїв місцевості. Наприклад, Східна, Ясенова, Млинова.

Але є вулиці, які вже колись перейменовували і надавали їм загальнодержавних назв. Відповідно, сформувалися критерії "Радянські" та "Українські".

Крім цього, я вирішив проаналізувати вулиці міста за іншим типом критеріїв - за доречністю найменування. Очевидно, що перш за все вулиці міста потрібно називати на честь осіб, явищ чи подій, які безпосередньо стосуються цього міста. Це доречно. Але часто буває так, що вулиці названі на честь непричетних до міста осіб, подій. Відповідно, тут виділяємо дві категорії - "Доречні" і "Недоречні".

В доречні увійшли автентичні і ті, назва яких має стосунок до Волині чи Луцька. Навіть якщо це перейменована давня вулиця, хоча перейменування давніх топонімів саме собою є недоречне. Адже аналізувалися тільки назви, а не історичні тенденції перейменувань.

Ось що з цього виходить. Діаграми характеризують розподіл назв вулиць міста за цими критеріями.



Як не дивно, але це показує, що ситуація не критична. Але і не дуже добра. Треба врахувати, що до категорії "Радянські" не увійшли ті, які названі іменами радянських вчених, письменників, що не проявили себе в діянні на славу комунізму. Бо це загальні імена, які не містять ідеологічного впливу. Це "Інші".

Видно, що всього 43% назв є автентичними. Всі інші - змінені в той чи інший період на вимогу тенденцій відповідного часу. Найактивнішим тут виступає радянський період, від якого залишилося майже третина назв, що були дані вулицям наперекір їхнім давнім назвам. Якби радянських перейменувань не відбувалося, автентичних назву було б дві третини. Відстають українські назви, які були дані наперекір давнім. Таких є 19%. Як правило, ці назви дали ще в радянський період: Карпенка-Карого, Богдана Хмельницького тощо. Є названі після розпаду СРСР: Олеся Гончара, Драгоманова тощо.

Серед "Доречних" назв вулиць є дуже великий перекіс у сторону людей, які були учасниками в 2св, або тим чи іншим способом прославили комунізм чи СРСР. Єдиний плюс - більшість з тих людей стосувалися Волині. Саме тому занесені до цієї категорії. Але іноді той стосунок був дуже слабким. Наприклад, дивізія просто базувалася на Волині, або персоналія прожила кілька років після війни в Луцьку, а прославилася у війна над Москвою. Іменами таких людей чомусь називали вулиці в нас.

Ще один перекіс - радянському періоду історії були притаманні майже одні антропоніми. Це великий мінус, бо в той час, коли вулицю було б доречніше назвати Лікарська чи Архівна, її називали Енгельса чи Ветеранів.

Трапляються випадки, коли автентичні (хоч і недоречні) радянські назви замінювалися не менш недоречними українськими (наприклад, Карла Лібкнехта на Михайла Драгоманова). Зовсім рідко недоречні радянські замінювали на доречні чи місцеві: Леніна на Волі.

Історичний Луцьк: вплив ідеологій

Але оскільки Луцьк має велику історію, то доцільно окремо проаналізувати топоніми історичної частини. Сюди входить Луцьк в межах дорадянського періоду. Чому саме дорадянського? Бо час Другої світової війни став кардинально переломним для всієї культурної сфери міста. Історичні події кардинально змінили демографію, а це спричинило зміни в усіх сферах життя. Після війни став формуватися новий Луцьк, який з часом мав усе менше зв'язку зі своїм автентичним минулим, коли ще можна було говорити про так звану неперервність традицій.



Видно, що історичний Луцьк насправді не зовсім історичний. Менше третини топонімів відображають його історію. Решта назв чужорідні Луцьку і діляться на дві найбільші категорії: радянські назви та українські. Під час перейменування вулиць за УРСР їм давалися типові радянські назви, які лише іноді мали зв'язок з нашим регіоном, не кажучи про місто. Станом на сьогодні, таких є третина.

Після розпаду СРСР в людей був азарт відбудовувати і розбудовувати Україну і на цій хвилі багато історії пішло в небуття на вимогу показної українськості. В міських топонімах це було так: радянські назви історичного Луцька викидалися, але автентичні не поверталися, а вулицям давали нові, тільки тепер не радянські, а українські назви. Нічого спільного з незаангажованими принципами найменувань це не має. Фактично, відбулася просто зміна ідеологій. І хоча в Луцьку після 1991 року доречно стало називати вулиці на честь загальнонаціональних постатей, подій, явищ, але це можна вважати якісним тільки тоді, коли це не робиться у вигляді перекреслення автентичних назв, що на жаль, було зроблено.

Бачимо, що в історичній частині міста тільки 46% вулиць мають доречні назви. Ці назви можна вважати такими, що найбільше відображають, що таке історичний Луцьк в топонімах. Інша половина топонімів просто "пришита" міському середовищу.

Цікаво, а який же розподіл за принципами найменувань всередині цієї доречної категорії назв? Тобто скільки залишилося автентичних назв вулиць з кожного історичного періоду, а також скільки назв сформувалися за місцевим та географічним принципами?

Отже, критерії для аналізу доречних історичних топонімів Луцька такі. Якщо вулиця носить назву із польського періоду, то цю критерію я назвав "Польські" (Пол). Те саме - "Радянські" (Рад). І те саме - "Українські" (Укр). Якщо назва вулиці сформувалася за географічним принципом чи від назви того (кого), що (хто) тут здавна жив і робив - це "Місцевий". Я виділив ще один тип назв, коли назва походить з часу до 1939 року і не є польською чи місцевою, а наприклад відображає ще період Російської імперії чи має іншу історично сформовану назву. Це "Історичний" принцип.



Кожна влада намагалася ідеологічно виховувати громадян через топоніми. Дивлячись на старі карти Луцька, стає зрозуміло, що це однаково властиво як полякам, так і совітам і українцям. Наприклад, в категорії "Польські" є кілька вулиць з назвами загальнопольського культурного простору. Ці назви є первинні або перейменовані, але не давалися за місцевим принципом: наприклад, Коперніка, Поморська, Холмська. Єдина збережена місцева польська - Словацького. З польського періоду є більше автентичних назв, але вони потрапили до місцевих. Серед радянських - Чапаєва, Арцеулова, Сенатора. Це загальнорадянські імена, які мають певний стосунок до Волині чи Луцька.

Найцікавіше, що до нас дійшли автентичні назви із далеких століть або ті їхні осучаснені варіанти, які все ж відображають давню історію. Ось кілька з них: Волі, Градний Узвіз, Кривий Вал, Замкова, Кафедральна, Залізничників, Ясна, Базарна, Олицька, Караїмська, Плитниця, Глушець, Кременецька, Яровиця, Троїцька. При незаангажованому підході до найменувань і перейменувань вулиць в історичній частині Луцька (умовно, від замку до вокзалу) таких могло би бути майже 100%.

Тенденції, загрози, перспективи

Аналізуючи назви луцьких вулиць, стає зрозумілим, що тут є дуже тонка грань між історичним періодом і тим періодом, який ми вважаємо своїм. Тобто тим, в якому ми живемо. Очевидно, якби ми насправді радянський період вважали історичним, ми б його не чіпали дуже сильно. Чіпали би тільки в міру своєї (без)культурності і (не)освіченості. А оскільки ми дуже перекроюємо історичні радянські назви вулиць, то скидається на те, що цей відтинок історії вважаємо своїм, не відділеним від нашого покоління. І таким, який впливає на нас сьогодні. Більше того, ніби радянські назви завдають збитку цьому відтинку.

Іншими словами, люди автоматично продовжують жити в "совку". І хочуть його забути шляхом нових назв. Те, що хочуть змінитися - нормально. А що застрягли історії, фактично, зациклилися на "совку" - проблема і дуже велика.

В перехід до українського (пострадянського) часу збільшився рівень доречних назв - Театральний майдан (театр), Градний Узвіз (давній топонім - Градна гора), Паркова (веде від парку), Волі (давнє село Вулька тут) тощо. Але збереглася тенденція перекреслювати старі назви - ті, що до ХХ століття, польські, радянські на вимогу націоналістичної або національної парадигми. І це дуже сумно, адже давня Троїцька чи Ринкова стала Драгоманова, Вірменська - Галшки Гулевичівни, Староковельська - Винниченка. Це втрата автентичності.

В останній ініціативі перейменувати вулиці Луцька є чимало добрих спроб вернути старі назви або дати доречні. Наприклад, П'ятницька Гірка замість Горького чи Архітектора Метельницького замість Бринського. Але є кілька назв, які знову не стосуються Волині ані Луцька. І на жаль, немає жодної ініціативи вернути автентичні назви вулицям заповідника. Перш за все ідеться про Братковського (цим героєм треба назвати іншу вулицю, але не Кредитову), Драгоманова, Данила Галицького, Галшки Гулевичівни, Кочерги, Петрусенка, Руська. Всі ці вулиці мають свої давніші назви, які відображають унікальні сторінки луцької історії. Сьогодні вони забуті. В історичній частині міста поза заповідником ще є немало таких прикладів.

Як би там не було сьогодні, але життя не стоїть на місці. З цих діаграм видно, що Луцьку ще є куди рости. Ще є можливість вернутися до глибоких автентичних коренів міста і не вигадувати нічого нового на старому місці. Топоніміка міського простору стає ще одним індикатором розвитку культури міста і навіть, якщо хочете, в перспективі - його туристичної привабливості. Але головна мета цих назв - вплив на виховання майбутніх поколінь і збереження власної історії.