У цій країні навіть мандарини з китайським смаком

Минає другий тиждень мого перебування в Китаї, а я вже мрію про вареники з картоплею і олів'єшку. І не тому, що тут несмачно, ні. Тому, що тут незвично. Усі ці запахи, поєднання продуктів, використання в їжу того, що українцю видається не те, щоб аж зовсім не їстівним, але таким, що можна було б їсти лише в "крайньому" випадку (для мене сюди належать варений лотос, таро - овоч, чимось схожий на картоплю, але такий вже ніякий, що караул, інші неідентифіковані продукти, які на смак - щось середнє між ватою... і ватою у відповідному соусі).

І ніби, практично, всі продукти такі ж, які їмо ми - помідори, огірки, картопля, курятина, капуста, рис, свинина, риба, морепродукти, фрукти, але всі вони готуються настільки незвично, що іноді від одного лише поєднання ароматів у європейця паморочиться в голові.

От, наприклад, якщо ви захочете смачно перекусити в затишній кав'ярні, побалакати при тому з веселою компанією друзів, то варто йти в ресторан з от такими столами, з діркою всередині, з конфоркою, на яку ставиться величезний баняк свиного бульйону



і поступово закидається ота вся суміш з підносів: гриби (різні), свинина (морожена і дрібно настругана, копчена, варена), кукурудза, краби, мідії, зелень (і капуста, і шпинат, і салат і чого тільки), так і не згадаєш, щоб чогось не пропустити.

Усе це булькає прямо на ваших очах у баняку, вариться, по ходу (китайці мудрі, вони знають, коли що вже готове) виловлюється паличками і під дружне плямкання (ох, як же вони плямкають) поїдається за веселою балачкою.



Запивають китайці не, як ми традиційно думаємо, чаєм, а, найчастіше, колою чи фантою.



Дивишся на цей баняк і розумієш, ніби ж нічого такого - ми все таке ж саме їмо. Жодної екзотичної комашки в ту суміш не попало. Проте після їжі мене особисто довго переслідував запах вареного краба (жодного краба мною знищено не було, але ж ним пропахлася навіть кукурудза) :)



І щоб не нагромаджувати фото без пояснень, обмежуся тут лише одним походом до закладу громадського харчування. Додам лише, що в Китаї культивується процес їжі. Різноманітних їдалень, ресторанів, ресторанчиків - безліч, з того, що я зрозуміла про мешканців, то й кухня тут - це не місце постійного перебування жінки, та й не в кожній сім'ї вона є (ще й так оформлена, як у нас). Їдять китайці багато, постійно і з задоволенням, залишаючись при тому тендітними і крихітними. Можливо, це пов'язано з тим, що усе в них варене або тушене, рідко буває щось смажене, жирне, борошняне, зажарене.

А, можливо, навпаки, генетична пам'ять про часті голодні роки примушує організм швиденько перетравлювати усе, що дають :). Не знаю. Але факт залишається фактом: зі слабаків-європеоїдів наша китайська компанія дуже тішиться, змітаючи зі столу в два-три рази більше їжі, ніж може в себе втулити недрібний блідолиций.



Продовження посту про їжу (в кафе, готелі, супермаркетах) буде, кому цікаво вже, зазирайте до мого живого журналу: yusmal.livejournal.com