До майбутнього з освітою

Діти - це особлива частина суспільства. Вони досконалі, як будь-яке творіння природи. Але завдяки суспільству, в якому вони зростають вони перетворюються або на творців, або на руйнівників. Тарас Шевченко, Йосип Сталін, Леся Українка, Клара Цеткін колись були дітьми.

Колись давньогрецький філософ Демокрит сказав, що - «Виховання дітей - ризикована справа. Бо у разі удачі остання придбана ціною великої праці і турботи, у разі ж невдачі горе незрівняне ні з яким іншим». Його думку продовжив російський письменник Максим Горький - «Ми так легко і безтурботно народжуємо дітей, але так мало ми дбаємо про створення людини! Ми всі сумуємо про якусь прекрасну людину. В нашій волі допомогти такий людині з'явитися на землі!...»

Все починається з освіти. Для дитини з дошкільної. Дошкільна освіта – це наближення до духовності, до того, що робить людину людиною.

Наближення до духовності має відбутись в певний час, коли дитина робить перші кроки до самоусвідомлення. Саме в цей період життя закладаються людські або нелюдські властивості.

За Законом України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою. Кожна дитина повинна мати місце в дитячому садочку. Відсутність місця в дитячому садочку – це протиправно, це пряме порушення закону, порушення прав людини, порушення прав дитини. Жодних виправдань цьому бути не може.

Брак місць в садочках, яслах чиновники звикли пояснювати браком коштів, але жодний чиновник, принаймні, не сказав – скільки бракує грошей, скільки їх потрібно для виконання закону. Над цим буквальним запитанням чиновники не замислюються, бо не мають державних критеріїв щодо дошкільного виховання та освіти.

Коли б держава встановила кримінальну відповідальність за педагогічне недбальство, нехтування суспільними потребами, то з’явились би критерії виховання. А за наявності критеріїв – знайшлись би і кошти.

Давайте запитаємо себе – скільки коштує суспільству вбивця, маніяк, злодій, особа з комплексом неповноцінності!? Скільки коштує непрофесійний лікар, неграмотний вчитель, безтолковий інженер, шахрай-банкір!?

Мільярди – скажете ви!

А скільки коштує побудувати садочки, школи, університети!?

Мільярди – скажете ви!

А на що ви готові витрачати свої мільярди? На освіту, чи на злочинців? Бо якщо не буде освіти, буде бандитизм!

Ми, громадяни вільної України ніяк не можемо звикнути до того, що гроші – це не основа життя, а засіб. Спочатку потрібно визначити потреби повноцінного життя, а за тим шукати відповідні кошти, а не відмовки.

Наші високопоставлені громадяни можуть влаштувати свою дитину в садочок, в якісну школу, престижний університет. Це добре? Це правильно? А як інші?!

Але ж добре навченим дітям доведеться жити серед погано навчених дітей. А ті через свою освітню та виховну недосконалість, можуть набити, обікрасти, покалічити.

То може варто потурбуватись про освіту для всіх!!!

Що ми маємо в нашому Луцьку.

Офіційно в Луцьку недостатньо – 1200 місць в дитячих садочках. Але як на мене цей показник викликає величезні сумніви у його правдивості, цифри занижені щонайменше вдвічі. Офіційної черги дітей у дитячі садочки не має.

Щоправда керівники ДНЗ ведуть журнали обліку звернень батьків. Але, уявіть собі ситуацію – приходять батьки аби влаштувати дитину в дитячий садок, а їм кажуть, що на 30 вільних місць є вже 200 записаних; будете 201?

Зрозуміло, що за таких обставин запис до журналу втрачає будь-який сенс.

Ось офіційна статистика управління освіти м. Луцька станом на 01.11.2012 року. Дошкільною освітою в місті охоплено 71,2% від загальної кількості дітей від 1 до 6 років в місті. Групи в садочках переповнені. Мають місце проблеми із влаштуванням дітей у садок. За період з 01.07.2011 по 01.11.2012 року кількість місць у ДНЗ збільшилась на 886 осіб. При цьому спостерігається зростання народжуваності щороку приблизно на 2,1 тис. осіб.

В який спосіб отримано ці 886 додаткових місць? Вони отримані за рахунок ущільнення існуючих груп, за рахунок внутрішніх резервів, в порушення нормативів і регламентів. В окремих садочках переповненість груп перевищує нормативи вдвічі!

Перспектива. Управління освіти м. Луцька планує ще ущільнити дітей в групах і забезпечити цим додатково 100 місць (5 вікових груп в різних мікрорайонах міста). Також очікується здача в експлуатацію новозбудованого ДНЗ №40 на 200 місць.
Таким чином на найближчий час можна розраховувати лише на 300 місць. І усе, більше взяти ніде. Куди подіти дітей? На вулицю? Вони вже там. І їх кількість щороку збільшується.

Висновок. Найближчим часом ситуація буде погіршуватись. Потрібні кардинальні заходи.

Запобігти проблемі можна лише змінивши методи оцінювання і вирішення проблеми.

Я не є прихильником нищівної критики наших чиновників. Вони мислять так, як звикли і як їм дозволено мислити і діяти. Але життя громади не може залежати від чиновника.

Луцьк потребує програми розвитку дошкільної освіти. Таку програму потрібно скласти вже, схвалити міською радою і приступити до виконання.

Програма має стосуватись наших дітей, а не наших чиновників. Останні вже все мають.

Програма має базуватись на інноваційному принципі фінансуванні, а не на київських подачках.

Я закликаю Вас приєднатись до започаткованою мною та моїми товаришами громадської ініціативи «ДО МАЙБУТНЬОГО З ОСВІТОЮ».