Професіонали у темі руйнації

Питання збереження культурної спадщини Луцька останнім часом стоїть особливо гостро. Стаханівськими темпами руйнуються пам'ятки архітектури та археології. Руйнівні ремонти, прибудовки та металопластикові вікна скорочують кількість архітектурних об'єктів, котрі несуть в собі інформацію про минулі епохи.

Чиновники різних мастей завжди мають універсальну відповідь на будь–які питання. Про що б не йшлося, завжди чиновник скаже: “Питання складне,… потрібен комплексний підхід,… вже зроблено перші кроки (є значні досягнення) в цій галузі, проте не вистачає коштів, щоб остаточно вирішити проблему…” Те саме вони говорять і про збереження культурного спадку.

Яскравою демонстрацією “професійності” чиновників стала так звана реставрація будинку Пузин, внаслідок якої пам'ятка архітектури національного значення, збудована в XVI столітті, виглядає тепер як проста хата. Про це ми вже писали.

Кожен із чиновників – так званих охоронців культурної спадщини – зробив свій внесок в цю руйнацію.

ПАТРІАРХ ЗНИЩЕННЯ

Петро Троневич, головний спеціаліст управління містобудування та архітектури з питань охорони і реставрації пам’яток історії та архітектури, запевняє, що роботи велися на належному рівні - згідно з пректом, який погоджено у Києві в Департаменті культурної спадщини. Що ж, погодження “в самому Києві” аргумент сильний, якщо не враховувати того факту, що в столиці посади дістаються таким же чиновникам, як і в провінціях...

Стверджує п.Троневич і те, що будинок Пузини сьогодні вже не є історичною будівлею XVI століття, бо неодноразово перебудовувався та ремонтувався. Тобто, він хоче нас переконати у тому, що пам'ятка вже не є пам'яткою. І це породжує неабиякі сумніви в його фаховості. Якби цей чиновник хоча б один раз до кінця дочитав ЗУ “Про охорону культурної спадщини”, можливо зрозумів би, що між пам'яткою архітектури та сараєм таки є різниця.

Саме п.Троневич неодноразово пропонував зменшити площу Державного історико- культурного заповідника в місті Луцьку. Дивно це чути з вуст людини, яка мала би, навпаки, дбати про збереження культурного спадку. Такі ідеї можна зрозуміти лише з точки зору бізнесу – зменшення площі заповідника дасть змогу забудовникам бесперешкодно створювати в старій частині Луцька нові “житлово – торгово – офісно – банно – ресторанні” комплекси.

На будь-яку критику Троневич реагує однаково: мовляв, це все - неправда, “вони” ні в чому не розбираються, “вони” - не професіонали.

НАЧАЛЬНИК СТАРОГО МІСТА

Павло Рудецький, директор Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку, запевняє, що всі реставраційні роботи виконуються на основі необхідної документації та висновків комісії, забувши, що «головною метою реставрації пам'ятки є збереження історичної достовірності (автентичності)». Дирекція нічого не зробила, аби зупинити нефахову реставрацію – хоча саме на це вказували архітектори, історики, археологи і краєзнавці, які є членами Консультативної ради з питань збереження культурної спадщини при управлінні культури і туризму ВОДА. На одному із засідань останньої було прийняте рішення про зупинення робіт.

П'ЯТЬ КОПІЙОК ЛАРИСИ СОКОЛОВСЬКОЇ

Прагне долучитися до зменшення кількості об'єктів культурної спадщини Луцька і заступник міського голови Лариса Соколовська. Вона запропонувала переглянути статус пам'яток в заповіднику й у тому випадку, якщо будівля не має цінності, зняти з неї цей статус. Коли пані Соколовська стала експертом в царині збереження культурної спадщини, нам не відомо. До слова, за освітою вона - технолог машинобудування. Критерії, за якими треба оцінювати пам'ятку, Соколовська не назвала. Ймовірно основним із них буде славнозвісне “красіво” - як у її начальника.

Нещадне нищення надбань минулих століть відбувається не тільки через байдужість та нефаховість посадовців, а й з їхньої ініціативи. А тепер вони нас переконують, що одні пам'ятки не є цінними, іншим, мовляв, пасує цементна штукатурка, а металопластикові вікна, на їхню думку, взагалі стають прикрасою архітектурних пам'яток. Що ж, панове-“спеціалісти”, ви остаточно себе дискредитували. А заодно довели свою фаховість у сфері руйнації.