Жиди стали жидами. Кому це потрібно?

Міністерство юстиції «дозволило» вживати слово жид.

Вдуматися тільки! Хто у нас найбільш маститі юристи і якої вони крові – немає потреби казати. І раптом такий пасаж! Це все одно, якби Ірина Фаріон внесла законопроект про вживання слова «хохляндія» замість Україна. Нонсенс.

Навряд чи потрібно хоча б комусь пояснювати, яке забарвлення ми придаємо, кажучи -- «жид». Принаймні, в мін’юсті це точно знають. А тут такий приклад самобичування… Повірити в чистоту намірів і відновлення історичної справедливості з боку «найінтелігентніших в світі людей» мені особисто складнувато. З чого б це раптом? А раз так – «шукай кому вигідно», як поговорювали в древньому Римі.

Я більш ніж переконаний - якби в нас виявили поклади нафти або ж залишився хоч б натяк на атомну зброю, найдемократичніша в світі заокеанська держава, під стійким керівництвом наймиролюбнішої і вічно «обіжаємої» нації давно би вже принесли в Україну справжню демократію. При цьому, щоправда, половину населення знищили… але це вже так… дрібниці, буденне явище миротворчого процесу.

Однак! Нафти на території України набагато менше, ніж картоплі по три гривні за кілограм, а уран без жодного мирного пострілу мирних ракетних установок наш малосидячий «гарант» давно вже презентував усім, кому тільки можна.

Так що, причин, які б явно спонукали «до ручки» демократизувати Україну нібито й не простежується. Але! Так вже склалося історично, що саме наш народ має стійку репутацію антисемітів. Хмельницький-старший «погрішував» в цьому плані, його наступники і попередники також нерідко виявляли особливе завзяття і широкий розмах фантазії на цьому поприщі.

Найвидатніші митці, письменники і поети теж не завжди «толерантно» облагороджували постать жида. ХХ століття також не виключення. Дійшло до того, що в антимітизмі під час другої світової українців звинувачують навіть німці. Вітчизняна народна мудрість гласить «жид, лях і собака – усім шана однака». (Між іншим, незважаючи на моє щире пошанування української творчості, з таким твердженням я не можу погодитись. Люблю собак з дитинства.).

Одне слово – усі наші герої, а серед них чільне місце займає козацтво, якийсь вже аж надто «незручний» історичний баланс. Або ж навпаки – досить вигідний декому. От тільки сучасні ми, в ХХІ столітті, виявились мало схожими на своїх завзятих предків. Добре це чи не дуже – судити важко. Так чи інакше. 20 років незалежності показали – в українського звіра ще не відросли ті давно вибиті природні ікла, якими він шматував горлянки усім, хто пробував наступити йому на хвіст. Поки що.

Сьогодні ми лише беззубо шкіримось (та й то тільки інколи), коли паплюжиться усе наше святе, коли нам кожен кому не ліньки вказує -- як потрібно жити, що можна і що «ніззя». Вдумайтесь. В Росії і Європі «занепокоєні» тим, що до парламенту увійшла права «Свобода».

Погрожують навіть якимось санкціями. Хлопці – так справи не робляться. Ви прямим текстом кажете, що кілька мільйонів українців вас не влаштовують, бо вони мають думку, котра вас не влаштовує. Це не демократія. В Україні підарасів набагато менше ніж націоналістів, але ви чомусь вболіваєте за їх права. То чому ж ви вирішили, що маєте право зараховувати значну частину населення суверенної держави до «неблагонадійних». Мова ж ведеться про еквівалент кількох Люксембургів чи майже Данії.

Але повернемося до наших овець.

Так от. Два десятки років сказати «жид» було чимось недозволеним. Відразу ж сипалися ярлики, звинувачення тощо. А тут, без жодної причини, з бо-зна якого дива таке «попустіння». Плюс «Свобода» з не зовсім «толерантним» іміджем. Нічого не буває просто так. Замислимось. Реакція на інформацію пішла миттєва. В інтернеті, наприклад, відразу ж накидали «цегли» різного штибу. Як правило малопривабливого для євреїв.

Що це дає?

Це, як на мене, пряме заохочення. Юдофобствуйте, люди добрі, юдофобствуйте. Бажано в екранах телевізорів і в пресі. А ми, тим часом, усе це «в теку», а потім і представимо – ціла країна фашистів, расистів, антисемітів. А раз вони такі, то й панькатися з ними (тобто з нами) не варт. «Фашистів» якось і не шкода. В разі будь-чого «так їм і треба нацикам». Таким штибом можна виправдати абсолютно все...

Я не збираюся переказувати страшилки про жидо-масонські світові змови, «теорію золотого мільярду», повторювати слова Тетчер, про «економічно вигідне обґрунтування зменшення слов’янського світу до 5 млн. осіб», доктрину Даллеса, цитувати «протоколи сіонських мудреців». Для чого? Але й заперечити той факт, що сьогодні гостро стоїть питання по зменшенню чисельності населення земної кулі складно. Як не можна заперечити того факту, що за два десятки років нас стало менше на два ж десятки мільйонів.

Ще більше важко сперечатися, що процеси, які сьогодні відбуваються в Україні, ведуть до розрухи, втрати державності, спрямовані на розв’язання громадянської війни (де в першу чергу гине найбільш репродуктивна частина народу). Має це відношення до заданої теми чи ні – питання. Однак. Світові терористи в Україні на догоду борцям з, пробачте за тавтологію, тероризмом, також ніяк не хочуть з’явитися… Немає бойовиків – нехай хоч антисеміти будуть. А якщо українці почнуть бити одне одного, то миротворці Сходу і Заходу миттєво долучаться і внесуть свою посильну допомогу в цьому знищенні народу...

... Мудрі казали: Si vis pacem, para bellum. Чи, за Подерев’янським, «це знають навіть в школі малі діти, що краще і т.д. …»