Другий пішов!

Сталося так, що день, коли ВолиньPost’у виповнився рік, припав на неділю. До того ж сніжну, вітряну і через це вкрай неспокійну. Було не до підсумково-обов’язкових і урочисто-традиційних слів.

До них стало сьогодні. До речі, ВолиньPost міг народитися і на Миколи, 19-го – була така ідея у колективу. Аби додати до старту певного символізму, отримати «покровителя» :-). Та вирішити не плутати грішного з праведним. Вирішили – і стартували 16-го.

Тим більше, розуміли – його, покровителя, - треба ще заслужити. І немає кращого покровителя для видання, як вдячний читач.

Чи заслужили ми його протягом року роботи? Сміємо стверджувати, що так. І справа передусім не у лічильнику відвідувачів, цифра на якому росте з місяця в місяць. Справа – у довірі, однією з ознак якої і є цей самий ріст цифри.

Бо намагалися завжди повідомляти вчасно, точно і повно. Бо слухали і чули, дізнавалися й уточнювали, перевіряли й аналізували.

Та й не тільки. Ми свідомі того, що наш читач шукає не тільки новин, фактів і цифр. Він шукає спілкування. І тому ВолиньPost завжди намагається бути демократичним майданчиком для тих, хто ХОЧЕ ГОВОРИТИ. Хай і анонімно – це ж інтернет. Але не мовчали – і це добре.

Протягом цього року ми теж дечому навчилися. Наприклад, довіряти своєму читачу. Хто ще не помітив, хай знає: коментарі у нас проходять тільки постмодерцію (перевіряються модератором уже після публікації на сайті), записи у рубриці Стіна – теж.

Я певен, що передусім довіра і повага до читача і рекламодавця дозволила стати живою і різною рубриці «Колонка автора» і «Стіна», зробила інформацію ВолиньPost’у такою, якою оперують представники влади, до якої апелюють ті, хто шукає правди, зробила рекламу ненав’язливою і ефективною.

Зрозуміло, що вийшло не все. Хто перечитає наші заяви річної давності, це зрозуміє. Була й критика (інколи – справедлива, інколи – в стилі «не читал но осуждаю»). Були й проколи, і неприємності… Вони і будуть. Куди без них? Можу чесно сказати: жодне слушне зауваження ми не проігнорували і не поставилися до нього легковажно. Відповідали, пояснювали і дякували.

Тепер - про кров кістки, м’язи і мозок видання. Про тих, хто свято під назвою «день народження ВолиньPost» точно може назвати своїм. Бо у ньому – їх частка душі, знань, емоцій, сил і нервів. Вони – необхідний елемент «пазлу». Знайомтеся (хто ще не мав нагоди): Іра Качан, Таня Грішина, Саша Котис, Сергій Матинюк, Анна Глущук, Марія Лев. Як ніколи впевнений у тому, що зараз скажу: БЕЗ КОЖНОГО З НИХ нічого б цього не було. Особисто кожному – особисто від мене – щире «дякую» за терпіння, розуміння, небайдужість і працю.

* * *

Але стоп. Скромність скромністю, а про цифри повідомлю. «Мова цифр», зрештою – таки показова. Отож, за інформацією сервісу Google.Analytics 31 грудня 2011 року ВолиньPost мав 314 унікальних відвідувачів. 31 січня 2012-го їх уже було 1284, 31 березня - 1542, 31 травня – 2995, 31 липня – 3488, 31 жовтня – 5455, а 30 листопада – 8059.

Початок, як на мене, оптимістичний. Далі – буде…