Луцьком починають керувати земельні аферисти?

Останнім часом Луцьк сколихнула хвиля земельних скандалів, до яких виявилися причетні найвищі посадові особи нашого міста. За активної участі членів виконкому декілька земельних ділянок у центрі міста безкоштовно і всупереч нормам закону потрапили до рук окремих ділків.

Міський бюджет Луцька заледве зводить кінці з кінцями, а тим часом дехто неприховано лобіює питання, які зовсім не сприяють наповненню казни. Лучани ще, мабуть, не забули, як рік тому міський голова Микола Романюк став на захист будівництва на місці колишнього дитячого кафе «Буратіно» великого торгового центру з однойменною назвою. Хоча в проекті передбачалася лише реконструкція, на місці «Буратіно» насправді виросла величезна споруда. Заклад, співвласником якого є син Романюка, витримав усі юридичні вітри та успішно відкрився в листопаді цього року, принагідно зайнявши частину скверу та погіршивши умови проживання для мешканців будинку, в який ця новобудова «вклинилася».

Тоді Микола Романюк пафосно заявляв, що через бізнес сина його «хочуть нагнути і заставити продавати землю в Луцьку незаконно, вирішувати питання, де і хто хоче що збудувати». Але, як виявилося, лаври «Буратіно» не дають спокою ні міському голові, ні його соратникам. І менше, ніж через півроку він, схоже, приступив до системної комплексної роботи із задоволення земельних апетитів певних ділків, які діють явно на шкоду міській громаді.

Нещодавно голова Волинської облорганізації ВО «Свобода», народний депутат України Анатолій Вітів подав депутатське звернення в обласну прокуратуру з приводу надання у липні цього року дозволу Луцьким виконкомом на розміщення групи літніх торгових майданчиків «Луцький Діснейленд» по вулиці Глушець (поблизу фонтанів) при вході у парк. Не секрет, що це місце – дуже ласий шматок для бізнесу. Особливо, якщо він віддається зі щедрої руки виконкому абсолютно безкоштовно. Зараз по цьому факту проводиться прокурорська перевірка. А бізнесмен Алла Рожанська восени вже розгорнула будівельну діяльність на подарованій виконкомом ділянці. І характер запланованих там споруд зовсім не свідчить про їх тимчасовість. Між тим, ринкова вартість такої земельної ділянки становить, за підрахунками фахівців, не менше 5 мільйонів гривень. Але з легкої руки посадовців міської ради бюджет міста не отримав жодної копійки.

Практика дерибану землі у Луцьку за схожою схемою, на жаль, непоодинока і набуває системного характеру. До цього додам, що іще раніше «Свобода» викрила спроби виділення землі у Луцьку на «мертвих душ».

29 листопада 2012 року Луцька міська рада не підтримала проект рішення, внесений фракцією ВО «Свобода», «Про скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 8 листопада 2012 року №743-1» про надання земельної ділянки для спорудження кафе у центрі міста ТзОВ «Емпіро Україна». Між тим, пропозиція «Свободи» ґрунтувалася на тому, що 26 листопада прокуратура Луцька направила подання, в якому вимагає від виконкому Луцької міськради усунути порушення чинного законодавства та скасувати рішення «Про погодження «ТзОВ ЕМПІРО Україна» тимчасової споруди». А також притягнути до дисциплінарної відповідальності відповідних посадових осіб через те, що вони порушили норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Земельного кодексу України. І справді, як може підприємство за вісім днів свого існування пройти усі необхідні процедури та отримати безкоштовно землю у самому центрі Луцька? Лише у випадку, коли його хтось «просуває».

Але директор і засновник ТзОВ «Емпіро Україна» Ігор Корольчук, підприємство якого в блискавичному порядку, всупереч декільком законам України, Державних будівельних норм та Земельного кодексу, отримало дозвіл від виконкому на безкоштовне розміщення на території Луцької дитячої поліклініки кафе у центрі міста, звинуватив «Свободу» в тому, нібито вона проти цього рішення, оскільки «хоче десь собі підзаробити таким чином».

Такі звинувачення з боку недобросовісного підприємця є наклепницькими та спекулятивними. На ділі бізнесмени від ТзОВ «Емпіро Україна» самі зверталися до представників фракції «Свобода» у Луцькій міськраді та просили не вносити у порядок денний проект рішення про відміну явно протизаконного рішення виконкому та проігнорувати подання прокуратури. Мабуть, аналогічну пропозицію ці ж підприємці адресували й іншим депутатам, чиновникам міської ради, членам виконкому та міському голові. І, вочевидь, знайшли для багатьох із них переконливі «аргументи», аби закрити їм очі на очевидне порушення закону. «Свобода» ж задала цим «рішалам» єдине питання: що буде від цього мати міський бюджет і чи поповниться казна міста? У відповідь почули, що нічого.

Щонайменше дивними є і виправдання з боку міського голови. Він аргументував спорудження кафе на території Луцької дитячої поліклініки тим, нібито там «чагарники та збираються алкоголіки і наркомани». Не зрозуміло, як керівництво Луцької поліклініки допустило на своїй території таку кричущу безгосподарність, довівши її до наркопритону? І чому тоді не має відповідних кадрових рішень?

Останнім часом зусиллями окремих посадовців у Луцьку поширюється сумнівна корупційно-комерційна практика видачі дозволів на розміщення, під виглядом тимчасових споруд, приміщень кафе, літніх торгових майданчиків тощо на безкоштовній основі окремим «привілейованим» чи пролобійованим бізнесменам. Результатом цього стала реальна загроза недоотримань коштів у міський бюджет та заподіяння такими рішеннями прямих збитків громаді обласного центру Волині. І такі факти, на жаль, набувають системного характеру.

На мій погляд, керівники міста сьогодні не здатні до самокритики та аналізу своїх вчинків. Нерідко вони неадекватно реагують на спроби окремих журналістів докопатися до істини у сумнівних земельних питаннях. Відверто зневажливі та хамські коментарі журналістам, коли мова йде про незручні питання, схоже, стають нормою для теперішніх керівників Луцька. Це кидає додаткову тінь на політику міського голови та підкріплює підозри щодо його особистого інтересу в наданні преференцій для обраних бізнесменів.

Фракція ВО «Свобода» у Луцькій міській раді наголошує на тому, що у всіх питаннях вона захищатиме інтереси виключно громади міста та викриватиме усі непрозорі схеми з виділення землі. Міськвиконком не повинен, прикриваючись інтересами бізнесу, займатися дерибаном луцької землі та проводити сумнівні рішення з ознаками корупційного інтересу. Складається враження, що діяльність окремих високопосадовців та чиновників міськради, лобіювання ними непрозорих і шкідливих для громади міста земельних оборудок все більше перетворює їх у слухняних маріонеток земельних аферистів. І вони тепер починають служити їм, а не лучанам.

Петро Герасименко