Хто ходить на Степана Гігу? або Повернення у 90-ті

…Телефонний дзвінок в студію, де працює Степан Гіга. «Доброго дня, а скажіть – тут працює народний артист України Степан ..Мега?»

…Непроста це річ – вловити смаки публіки, зрозуміти, що саме їй подобається, і чому глядачі купують квитки на ті чи інші концерти чи вистави. Різні смаки, різні й артисти. Прихильники одних можуть не визнавати інших, чи іронізувати над їхніми уподобаннями. І все ж, мабуть, важко сперечатись із реальним фактом популярності, коли артист збирає повний зал.

Концерт Степана Гіги залишив по собі досить - таки суперечливі враження (так, як мабуть і уся наша естрада). Майже дві з половиною години музичного навантаження. Схожі одна на одну пісні (за виключенням кількох, «знакових»), з якимось однаковим наполегливо-швидким ритмом, з текстами про вічне, про втрачене або - навпаки - знайдене кохання, про маму, про тата, про доньку, про брата. Окремо – Про «Наталі».



Окрім Степана Гіги в концерті беруть учать його діти – син Степан Гіга-«молодший» та донька Квітослава. Виконавці не забувають майже після кожної пісні бажати усім добра, миру, щастя, любові, наснаги, розуміння та матеріального благополуччя.

Присутній в концерті і конферансьє, який крім каламбурів та назв пісень, не втомлюється нагадувати відзнаки учасників концерту: молоденька Квітослава – популярна співачка, солодкоголоса…, зірка Закарпаття, лауреат…., і - Заслужена артистка України, та – Народний артист України, професор, автор та виконавець, композитор і аранжувальник – Степан Гіга!!! З ними – гурт «Друзі мої» (швидше – «Діти мої-квіти мої», бо по-перше, вік музик аж надто юний, по-друге – на гітарі грає все той же Степан-Гіга-«молодший»)…

Невеличка біографічна довідка:

Народний артист України Степан Петрович Гіга народився в селі Білки Іршавського району Закарпатської області. Талановитий музикант та співак, екстерном закінчив Ужгородське музичне училище.

Навчаючись у Київській консерваторії, мав право на вільне відвідування (в ті часи для цього слід було мати спеціальний дозвіл з Міністерства Освіти). Його викладачем був легендарний співак українсько-радянської епохи, професор вокалу Костянтин Огнєвой. По закінченню консерваторії Степан Гіга отримав направлення працювати солістом Національної опери України. Але відмовився, і,зрештою, обрав самостійний шлях естрадного виконавця.

З офіційного сайту С. Гіги:

«У 1995 році виходить перший сольний альбом співака “Друзі мої”. Згодом з’явилися ще два: “Вулиця Наталі” та “Троянди для тебе”. Саме альбом “Вулиця Наталі” став для Степана доленосним — у 2002 році кількість проданих дисків перевищила мільйон. Цей факт засвідчила фірма у м. Калуш, що займалась тиражуванням альбому . І як результат — Степан Гіга першим в незалежній Україні отримав «Золотий диск»…

Як відомо, «Золотий диск» - міжнародна кваліфікаційна категорія, яка відображає успішність продажу диску на території країни (і окремо – за її межами). У різних країнах діє різна «норма» рекордів. На сьогодні в Україні «поріг» - 50 тисяч примірників для визначення диску «Золотим».

…Отже, вертаємось до «Гіга»-концерту. Як стверджують організатори, квитки вартістю 80 – 150 гривень у Луцьку практично «розмели».

Справді, в залі «Променя» не було жодного вільного місця, потрібні були навіть приставні крісла для бажаючих насолодитись мистецтвом. Тисяча одягнутих по-зимовому глядачів зрілого віку (в основному від 50-ти і вище) «проголосували» власною гривнею за можливість побачити та почути Степана Гігу, його сина, доньку та юних музикантів.

Отут і виникло відчуття того, що час зупинився. Електронне техно-стукотіння в стилі 90-х – це навіть не «ретро», це … все одно, що їздити по селу на старій «дев’ятці», з наклейкою «Мерседес» на радіаторі.

Так, у потужності вокалу Гіги давно вже ніхто не сумнівається, але все ж іноді так і хочеться сказати – та навіщо ж так «волати»?! Де ліризм, мелодика та задушевність української пісні?

Здається, любов до пісень, створених на тексти українських авторів, Степан Гіга намагається просто-таки «вбити» в голови прихильників. Чого варта лише його знаменита пісня про сон («Це сон»), яка за потужністю подачі швидше нагадує команду «Підйом!» «Передишку» можна було отримати хіба що під час «дитячого» блоку, поки серед концерту співали по черзі Квітослава та молодший Степан Гіга.

Діткам по вокалу до тата ще довго тягнутись, так зате у них в підтримку - шоу-балет «Легіон». Там в якості «легіонерів» - чотири «крепких» танцівниці, запальні рухи яких нагадали старшому поколінню, що сьогодні-таки 14 лютого, тобто - День закоханих.

…Запам’ятався жарт конферансьє, про те,як в Трускавці він, буцім то, підслухав біля бювета діалог двох російськомовних відпочивальниць: - «Ты сегодня идёшь на Гигу?» - «…А это что за…процедура?»…. Підсумовуючи сказане, ведучий звернувся до глядачів: «Сподіваюсь, концерт Степана Гіги став для вас гарною процедурою!»

…Пісню на слова Степана Галябарди «Яворина», яку Степан Гіга присвятив пам’яті Назарія Яремчука, я готовий слухати стоячи.

А от посвяту дружині, вишневому саду чи українській ночі я краще послухаю у виконанні Костянтина Огнєвого, чи Анатолія Солов’яненка. Це, може, й набагато давніше «ретро», але воно реально вічне, та справді йде від серця.