Вірменська стагнація

Коли Луцьк почав бурхливо розвиватися в князівські часи, вірмени були однією із тих національностей, які заселили частину міста й утворили там своє національне поселення. Вважається, що перші вірмени в Луцьку з’явилися ще в XIII столітті.

У XIV столітті вірменська колонія вже була досить чисельною. У посланні католикоса Теодороса ІІ у 1388 році луцька громада згадана на третьому місці після кам'янецької та львівської. Ймовірно, центр релігійного життя був певний період в Луцьку, аж поки він перемістився у Львів. Вірмени були майстрами у кам'яній справі, тому існують думки, що вони долучилися до будівництва усіх кам'яниць Луцька, а також замку.

Як і кожна національна громада, вірмени мали свій храм. Точно невідомо, коли саме його збудували. Можливо, в 1427, а можливо і в XVI столітті. Церква Святого Стефана служила релігійним потребам луцьких вірмен сотні років, аж поки її не закрили на початку ХХ століття, бо в той час вірменська громада суттєво ослабла.

Церква дуже сильно постраждала під час загальноміської пожежі в 1845 році, тому довгий час стояла руїною. Аж тільки в 1950-х роках радянська влада вирішила пристосувати її під житловий будинок. І не забула вона й внести цей об’єкт до переліку пам’яток архітектури.

Однак, як і інші пам’ятки, вірменська церква зазнала лихої долі. Ще приблизно 10 років тому до неї зробили прибудову. А цього року – ще одну. Обидві – незаконні.

Знищенням пам’ятки й історії міста зацікавилися депутати Луцької міської ради. 25 липня під час сесії міської ради депутат Андрій Калахан подав запит до прокуратури з проханням зробити перевірку щодо дотримання норм чинного законодавства, зокрема з охорони культурної спадщини і за потреби вжити заходів прокурорського реагування.

Через два тижні після цього пам’ятка потрапила в сюжет телеканалу «1+1».

Комітетом захисту національної спадщини матеріали щодо незаконних добудов були направлені в прокуратуру. Для подальшої перевірки їх передали в УМВС у Волинській області. Але через деякий час відповідь пролунала як постріл: «в порушенні кримінальної справи відмовлено».
В ході перевірки виявилося, що добудову здійснив Богдан Новарчук. Добудова була самовільна, тому за це на нього наклали штраф.

«Найцікавіші» події стали відбуватися після пожежі у 2008 році, внаслідок якої пошкодилося горище прибудови. Відновити горище Новарчук вирішив у 2012 році, а «під шумок» перекриття даху після пожежі здійснив другу прибудову – тепер їх стало біля церкви уже дві.

МВ УМВС Луцька здійснило перевірку, під час якої опитали причетних людей, в тому числі самого винуватця добудови. З його слів вони записали, що «ніяких робіт по будівництву не проводив, лиш тільки в червні 2012 року перекрив дах у зв’язку з пожежею». Дивним видається факт, що ці свідчення були взяті за правду, адже видно, що сказані слова не відповідають дійсності. Прибудова є, але її чомусь назвали «перекриттям даху». Як же таке «перекриття даху» виглядає в натурі видно з двох фотографій.

Отже, прибудову, набагато масивнішу за попередню, з певних причин чомусь не помітили.

Влітку 2012 року була призначена комісія відділу охорони культурної спадщини управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. У ній серед інших осіб приймав участь головний спеціаліст відділу, нинішній директор заповідника Павло Рудецький. Проте і тоді добудову до пам’ятки оминули увагою. Жодних приписів, штрафів – ніякої реакції на самобуд. Його наче і не існувало.

Виходить замкнене коло байдужості. Органи контролю із відповідними чиновниками не спрацювали ані для захисту пам’ятки ані навіть для вжиття заходів під час проведення самовільних будівельних робіт. Правоохоронні органи відверто забанили Вірменську церкву. Всі вдали, що прибудови нема. Чи може бути це просто ефектом сліпоти зору чи тут діяв якийсь інший фактор? В будь-якому випадку, грубе ігнорування законодавства має місце з боку усіх причетних до фахових структур осіб.