До опалювального сезону голові! Котельні - законсервувати...

(Відкритий лист голові Волинської обласної адміністрації п.Клімчуку Б.П.)

Таке «мудре» рішення прийняли депутати Рокинівської селищної ради Луцького району на своїй черговій сесії шостого скликання 20-го вересня 2011 р.

Вони залишилися вірними цьому рішенню і на цей рік.

Дві котельні з високими трубами, що височіють посеред селища нагадують і жителям і гостям про те, що тут було ще недавно живе серце, яке обігрівало своєю енергією ціле агромістечко науковців дослідної станції. Від неї отримували тепло весь житловий комплекс в багато-поверхівках, готель-гуртожиток і лікарська амбулаторія, дитячий садок і середня школа, інститут АПВ і будинок культури з Музеєм та школою мистецтв.

* * *

Що ж спонукало їх до такого відчайдушного кроку?

Другим питанням порядку денного сесії було поставлене питання: «Про стан підготовки до нового опального сезону 2011-2012 років установами в селищній раді». З доповіддю виступив начальник комунальної служби В.А.Стадницький. Колишній військовий офіцер, чітко і лаконічно охарактеризував нинішній стан комунальної служби та їхні проблеми, озвучив розмір заборгованості по зарплаті працівникам, яка домокловим мечем висить над керівництвом контори.

- Чи буде опалюватись в цьому році будинок культури? – запитав директор Рокинівської школи мистецтв Прийма П.Є.

- Газову котельню, яка готова до пуску не можна включити, тому що до цього часу не ліквідований борг понад 600 тис. грн.. за минулі роки, який виник внаслідок зміни тарифів уже після опалювального сезону, - пояснив начальник. Котельню на тверде паливо також не включимо, бо не маємо дров, торфобрикету і нам їх ніхто не дасть, тому що не розрахувалися з постачальниками за минулий рік. А це – понад 20 тисяч гривень.

Ще на початку літа 2011року дирекція Музею історії с/г Волині-скансену почала «штурмувати» кабінети чиновників, великі і малі інстанції, доповідаючи про проблеми опалювання музею, стаціонарна експозиція якого розміщена в приміщенні Рокинівського Будинку культури (орендує приміщення в селищній раді). Про це неодноразово писали газети «Слава праці» та «Волинь-нова» («Рокинівський Алчевськ», «Заморозили музей» тощо).

Науковий, культурно-освітній заклад обласного підпорядкування, об’єкт міжнародного туристичного маршруту уже другий рік може залишитися без опалення. Унікальна експозиція через недотримання температурного режиму псується. Та й який відвідувач надовго затримається в залах, якщо взимку температура не піднімається вище +7°С?!

Обласне управління культури і туризму не в змозі виділити кошти на капітальне будівництво, так як приміщення не належить до обласної комунальної власності. А селищна рада хоч дала дозвіл про передачу орендованої площі в оперативне управління музею, проте акт передачі до цього часу так і не підписала. Хоч дирекція музею неодноразово нагадувала голові селищної ради п. М.М.Піскар про ст.14 Закону України «Про музей і музейну справу».

«Почути кожного», - таким було головне гасло Партії регіонів на президентських виборах у 2010 році. Почув про ці проблеми і голова Волинської обласної ради Б.П.Клімчук. Швидко зреагував і дав розпорядження обласним гілкам влади: управлінню культури і туризму, фінансовому управлінню, районній держадміністрації, що було зафіксовано у протоколі № 44 на оперативній нараді.

На виконання пункту 3,7 окремого доручення голови ОДА від 15 серпня 2011року приїхала поважна комісія спеціалістів з району та області. Після кількагодинних оглядин прийшли до висновку: спорудити для музею окрему міні-електрокотельню. Вона буде обігрівати і бібліотеку, і відділ зв’язку, і пошту, і контору комунальників. А поки що з фонду «Рідна Волинь» було виділено кошти і швидко установлено електробатареї УДЄН.

Виникає питання: - а як же друга половина Будинку культури, де займаються учні Школи мистецтв, де розміщений актовий зал на 600 місць та офіс селищної ради?

- А цю проблему ми вирішимо уже в наступному році, - пояснили керівники району.

А хто пояснить не тільки нам, жителям агромістечка Рокині, а й компетентним органам, на які до цього часу не має відповіді, а саме:

- Хто відповідатиме за будівництво котельні на тверде паливо, яка не давала якісного тепла, а нині стоїть законсервована? А в неї було вкладено біля півмільйона гривень…

- Хто відповідатиме за вкладені понад 100 тис. грн. в артсвердловину, яка не працює?

Немає звідки заплатити робітникам ВУЖКГ, (нині вже працівникам комунального підприємства), які виконують таку необхідну, але саму брудну роботу, щоденно ліквідовуючи прориви то водогону, то каналізації. Немає коштів молоді на спортивні змагання, в амбулаторії на невідкладну допомогу ветеранам і бензин для «швидкої».

- Немає коштів, - завжди чути таку відповідь із селищної ради.
Немає?

Неправда! Кошти є! Тільки керівництво не хоче їх взяти, бо «морда в пуху», бо для цього треба прикласти якихось, але все-таки, зусиль.

Чому не подали претензію до дослідного господарства «Рокині» (нині ліквідованого), яке заборгувало селищній раді понад 200 тисяч грн. з податку на прибуток з фізичних осіб?

Чому не вимагає з ВАТ «Волиньрибгоспу» плати за оренду ставків? А це 57 тис.грн.! Сплачено лише було 3,5 тис. за 8 місяців 2011року і тепер все перевели на суборендатора, який мусить покривати борги непотопляємого ВАТ «Волиньрибгоспу». Активісти селища вибороли рішення у п’ятьох судах, включаючи апеляційні, про розширення території заповідника «Байрак» за рахунок ставу №3 і запропонували два ставки виставити на тендер. Тобто, на конкурсній основі знайти кращого орендатора, який і платив би справно селищній раді, і надавав би благодійну допомогу соціальній сфері села. Однак, голова селищної ради М.Піскар вирішила обійти і Закон, і рішення сесій, як селищної так і обласної рад, постанови судових інститутів. Без конкурсу і тендера віддала ставки в оренду тому ж рибгоспу знову на п’ять років за мінімальну плату, яку орендарі так і не платили.

До цього часу не списаний повністю весь борг по газу перед Торговим домом. Все майно Рокинівського ВЖКГ заарештоване і вже продається з молотка. Проте, де продається і як продається ніхто не знає. Як стало відомо, вже проданий легковий автомобіль «Нива» за 11тисяч гривень, трактор Т-25 за 20 тисяч. На черзі виставлений млин, насоси та інше майно комунальної власності, яке у свій час за каденції голови селищної ради В.П.Судими було отримано від Луцької міської ради, як компенсацію за експлуатацію Брищанського сміттєзвалища. Куди подівся ескаватор, який кожного разу край необхідний для роботи комунальної служби у селищі міського типу.

Від того, що це селище міського типу залишається тепер лише згадка. Лікарську амбулаторію, яка обладнана сучасним обладнанням, а приміщення спеціально побудоване для цієї цілі і тут працює кваліфікований медичний персонал, до якого постійною вервечкою їдуть зі всіх навколишніх сіл хворі і немічні, куди йдуть на процедури пенсіонери і диспансерники, з дня на день може закрити свої двері перед пацієнтами.

Осіннє сонечко ще гріє, ласкавим промінням надає змогу потішитись продовженням літа. Але час швидко спливає і після теплого літа незабаром все-таки настане осінь, повіють холода. Поволі осипається листя з дерев, а будинок культури, як і амбулаторія залишаються знову, як і минулого року, без тепла. І це в ХХ1-му столітті! В той час, коли центральна котельня законсервована, запломбована, де на дверях висять величезні замки. Мабудь, вона чекає свого сумного кінця, як і млин, ескаватор.і.трактор, коли місцеве начальство спише, продасть і поріже на металобрухт. Інші обласні організації і установи в селищі збудували свої міні-котельні, вклавши немалі кошти, перейшли на автономне опалення і не переймаються долею соціально-культурних установ у своїй місцевості.

А як же лікарська амбулаторія підготовлена до зими, як буде приймати своїх пацієнтів, знову в холодних приміщеннях, як у минулому році? Адже голова Рокинівської селищної ради зі всіх високих трибунах обіцяла вже в цьому році зробити автономне опалення для амбулаторії. Будинок культури, мовляв, ще почекає, а от амбулаторію, то в першу чергу. Літо сонячне проспівали, протанцювали, на курортах відпочивали і не зогляділися, як вже зима стукає у вікно. Однак, фантазії їм не позичати. І що ж ви гадаєте вони придумали? Сховатися до дітей. Саме так, у дитячий садок «Барвінок». Тобто, перевести лікарську амбулаторію у приміщення дитячого садочка, бо мовляв, там є вже автономне опалення. Страшно навіть уявити, коли це будуть зі всіх кутків району йти і їхатимуть хворі люди до приміщення, де вчаться і граються діти… Адже це режимні об′єкти, де весь персонал обов′язково щороку проходить медогляд, де навіть санітарки ходять в білих халатах, де на територію вхід стороннім суворо заборонений. Адже там ДІТИ знаходяться здорові, цвіт нашої нації!

В розпачі перед майбутніми холодами і завідуюча Рокинівською амбулаторією Л.П.Левчук. За два роки, не знайшовши жодної підтримки у місцевого керівництва, вона також дала згоду перейти в тепле приміщення дитсадка, заручившись підтримкою у своїх колег із санстанції. Та ще й з надією звернулася за допомогою до відомого благодійника в області, кандидата в народні депутати України Сергія Мартиняка, щоб той, мовляв дав кошти на переобладнання приміщення у дитячому садку під амбулаторію.

Бо керівництво Рокинівської селищної ради йде по системі найменшого опору. Дитячий садок – це, мовляв, наше приміщення, а там, де амбулаторія, те приміщення належить дослідній станції. Отже, щоб передати з балансу на баланс, треба ж порушувати клопотання, звертатись по інстанціям, навіть до депутатів, якщо назріла така необхідність. На виборах голова мала підтримку місцевого осередку ВО партії «Батьківщина» (Л.Прийма) і ця політична сила зобов′язана в цьому питанні допомогти, хоч на районному рівні. Поки «рука-руку миє», то Рокинівська селищна рада більше переймається своїм благоустроєм, ніж проблемами людей у селі. Протягом цілого літа проводили євроремонт у своєму офісі: вставляли вікна, циклювали і лакували паркет, розвішували тюлі і штори, обставляючи свої кабінети по 42 квадратні метра.

Молоді батьки написали лист-звернення до очільників райдержадміністрації з проханням вирішити цю проблему без перенесення амбулаторії у дитсадок. Реакція була блискавичною. У дитсадку швидко зібрали батьківські збори і в ультимативній формі заявили, що коли не хочете, щоб перенести ФАП, то взагалі у селищі не буде амбулаторії. Тобто, місцеве керівництво йде по системі найменшого опору.

А чи не простіше було б погасити «штучний» борг за газ і відкрити заглушки центральної газової котельні, яка в свій час обігрівала як житлові будинки так і всі інфраструктури, що знаходяться на території агромістечка Рокині, поки що не порізали на металобрухт?
Думайте ″слуги народу″ і не ховайтеся до теплих і обжитих дитячих приміщень, а то доведеться вас відізвати, коли ви не виконуєте свої обіцянки.

Олександр Середюк,
помічник-консультант
депутата Волинської обласної ради
Ігоря Гузя