Не буває халяви, просто не буває.

Кожні вибори так чи інакше стають знаковою історичною подією. А власне історія – це політика у зрізі. Досліджуючи минуле, зробивши певний зріз, можна побачити, які політичні технології використовували для початку війни, створення держав, зміни політичної карти континентів.

Творили всю історію конкретні люди, а покарання, як завжди, падало на народ. Як казав герой твору М. Булгакова з твору «Майстер і Маргарта» Воланд, - «Люди геть не змінились за весь час існування світу». А промовив він це під час сцени з магічним трюком, коли гроші падали зі стелі, і народ жадібно бився, гризся, як зграя дворових собак за кістку, за ті прокляті купюри, які ж потім стали звичайним газетним папером.

От і зараз теж саме, - не вчимось на своїх помилках ми, зовсім не вчимось. Живемо мріями про утопічний світ, кожного дня б’ючись зі своєю совістю: брати чи не брати?

Цим самим ми живимо тих, хто п’є нашу кров (кровосісів), і по-простому самостверджується, коли ми беремо гречку, коли продаємо себе.

Не буває в житті нічого неважливого. Не буває нічого меншовартісного. І не буває халяви, просто не буває.

Стратегія ТихПроКогоНеМожнаГоворити, а це правляча верхівка, дуже проста, і водночас геніальна. Вони точно читали Булгакова, раз діють такими методами, використовують людські слабкості, активізують демонів у наших душах.

Найбільша брехня та, про яку знають усі. Маю думку, що події цих виборів були сплановані і продумані зарання. Виставити по кожному округу кандидата-олігарха, іншими словами такого, що купить все і всіх. Замазати його під того, який потрібен саме там: на заході – «патріот», на сході – «совок».

Мета виправдовує засоби – ця давня приказка стала гаслом теперішнього кампанії Партії Регіонів.

І нічого, що ці кандидати раніше геньбували українцями, нічого, що були проти фундаментальних ідей існування держави. Фінанси виправлять усе, і куплені раби, розумні раби, створять йому такий авторитет, який буде більший, ніж у вождя всіх народів – Сталіна.

А згадайте ж, що він умів все: лікувати, співати, малювати. Не існувало у світі такого, чого б він не зміг би. І був він кращий за янгола.

Таж ситуація складається і сьогодні. На цих виборах у мене склалося враження, що на всіх округах з’явилися оспівані в молитвах янголи, котрі три місяці тому виринули на політичному полі нашого округу як славні переможці зміїв і драконів нашого життя. І кожен округ має такого янгола, у чомусь кращого, у чомусь гіршого.

І головне, - він, начебто, не має прямого відношення до ПР, навіть навпаки - може вести легку війну проти влади чи вищезгаданої партії. Одягає вишиванку, говорить українською, і начебто такий добрий і милий, що аж їсти його хочеться.

Питання фінансування для них не піднімається взагалі. Неначе з небесної труби ними викидаються на вибори астрономічні суми. Економія в кампанії - абсурд, коли питання 300 голосів у ВР стоїть на першому місці. Що там легенький поштовх корабля, коли треба виставити гармату?

Саме тут і зарита собака. Чому, спитаєте ви? Чому такі гроші викидаються на кампанію? Відповідь проста: проходження вищезгаданого кандидата до Верховної Ради є важливим для самозбереження системи, яка управляє державою. А вона, як я бачу, влаштовує багатьох. А це, безперечно, призведе до другого пришестя теперішнього президента. Яка вже, вибачте, для них різниця, - мільярд туди, мільярд сюди, борг державний… Пізніше вони відіб’ють ці гроші - піднімуть долар після виборів – і все вернеться.

До речі, - Ощадбанк вже не продає доларів, що можна трактувати як експансію проти нашої економіки. Все в нашій країні то бізнес, і якщо ви не бачите його в теперішній політиці – ви не бізнесмен.
Ці люди напрочуд добре знають ціну грошей, і ніколи, повірте мені, ніколи не зроблять таких інвестицій впусту, або ж, не дай Бог, на благодійність. Все має свою ціну: нова школа, дитсадок чи центр для Афганців.

Але ж з’являються вони не за гроші олігархів. Ну не парадокс, що нам же ж віддають наші гроші вкрадені у 90-х, а ми радіємо 5 сотням гривень? Невже це ціна теперішнього українця? На жаль, виявляється що так… Це кредит, який кожен з нас брав. І брав він гроші, чи не брав, голосував чи не голосував, - заплатить за це сторицею, - новими мільярдами на рахунках кровосісів.

Але не сьогодні. Бо сьогодні ми заробляємо, щоб вже завтра зубожіти. І закриваємо очі на все, окрім блиску монет. Тут, правда, владі не пощастило з кандидатами: ну просто двієчники, бездари, тай ще відвідини Ради прогулюють, - повний набір. А сукупний дохід цих кровосісів на офшорних рахунках Кіпру не менший за бюджет України за 5 років.

Боротись із цим так же нереально, як з вітряками, адже свої ж продаються, кидають військо, змінюють отамана. А що? Хто більше заплатить, - за того і проголосуємо. Можна голосити в полі у вітряну погоду, однак, за таких обставин, - сам себе не почуєш.

Цікаво інше: чи вийде цей народ на майдани, коли зрозуміє, що його в черговий раз обдерли до нитки і втрачати йому вже немає чого? І чи вийде?