Соварх шістдесятих: модернізм у Луцьку

В найближчі роки більшості з цих об'єктів виповнюється 50 років. Яку роль вони грали протягом півстоліття у місті, чи заслуговують на увагу і чи стали вже предметами нашої культурної спадщини? Ми хочемо переосмислити роль архітектури так званого радянського модернізму.

Якщо подивитися відверто, немає особливих причин безапеляційно таврувати усе радянське. На це можна дивитися як на ще один період чи виток розвитку культури, що мав свої дуже оригінальні особливості. Не можна, звичайно, і відкидати явища негативної ідентифікації. Коли суспільство розцінює Радянський Союз як ганебну сторінку своєї історії, то маємо ефект перенесення негативу на все, що з ним пов'язане. Отже, тут двояке сприйняття.

Таку ж саму дуальність тенденцій маємо і в ставленні до радянської архітектури. Когось вона відверто бісить. І цьому є купа причин. Однак зазирнувши за аверс медалі, помітимо об'єктивну історичну обумовленість тенденцій, чому, що і як тоді будували. В будівництві того періоду так само відображена інтелектуальна творчість людей, їхні долі, динаміка розвитку. Звичайно, з поправкою на особливості тієї епохи. В цій статті продовжимо розмовляти про новобудови Луцька хрущовської відлиги.

Архітектура шістдесятих років цікава духом пошуків нової стилістики, коли жорстка необхідність сталінського ампіру більше не тиснула адміністративним впливом на архітекторів. Задекларовані принципи розвінчання культу дали можливість проектувальникам зазирнути за фасади кордону і дихнути вільною думкою світової архітектури. Звичайно, не можна переоцінювати вплив європейського й американського модернізму на радянську архітектуру шістдесятих, але саме в той час вона якнайкраще відобразила дух розвитку архітектурної думки середини ХХ століття.

Їй був притаманний лаконізм і логічність. Інколи напоказ виставлялася конструктивна схема будівлі, яка більшою чи меншою мірою рвала простір навколо. Сильним був вплив ідеї поєднання природи й будівництва. Активно застосовувалися дешеві і сучасні матеріали - скло, бетон, метал. Спорудам були властиві наявність широких полів зі скла, геометризація об'ємів, лінійчатість декорування, яке ніколи не виходило за рамки тогочасного поняття надмірності.

Отже, на початок шістдесятих в Луцьку сформувалася нова група архітекторів, яка намагалися втілювати сміливі ідеї "постизлишественной" архітектури: Маловиця, Метельницький, Юровська, Рейтер, Колосок, Санжаров, Симакович, Ходаківський. В місті збудували добрий десяток об'єктів, головним із яких став драматичний театр, який ознаменував собою негласну появу нового центрального майдану - Театрального - на противагу Ленінського біля обкому. Про драмтеатр ми писали минулого разу. А які споруди збудували в той час у Луцьку ще?

Першою будівлею нового стилю була школа №8 у 1962 році. Головний архітектор проекту Ростислав Метельницький. Там він використав особливий віконний декор стіни, не бачений в Луцьку раніше. Тектоніка його виконана у вигляді скупчення хаотичних розмірів квадратів та прямокутників. І цим вона дуже нагадує модріанівський неопластицизм у живописі. Фізично - це бетонні рами, внутрішній простір яких заповнений склом. Подібне формотворення декору було властиве архітектурі того часу. Схожі речі ми побачимо в інших будівлях інших авторів. На той час це виглядало суперсучасно. В цілому ж будівля є паралелепіпедна, проста і лаконічна.

Шістдесяті - час, коли розвивалася космічна ера. В 1961 році Гагарін полетів у космос. За 4 роки до цього запустили перший штучний супутник Землі. Це вплинуло на всю культуру, яка змінювалася, часто використовуючи технічні, космічні мотиви у своїх творах. "Конструктивність" і геометризація архітектури - це свого роду відображення космічно-комп'ютерної ери. А тоді ще - ери ЕОМ.

Наступним об'єктом, зданим того ж 1962 року, стала спортивна школа на вулиці Шевченка. Керівник групи архітекторів - Метельницький. Величезна споруда із вільним і єдиним внутрішнім простором була абсолютно новаторським об'єктом ув архітектурі міста. Високі тришарнірні арки, які підтримують стелю і формують стіни, що великою мірою зроблені зі скла й металу. Це перегукується із уже відомими на той час хмарочосами великих міст, у яких принцип скла і металу вважався надсучасним. Чи не вперше в Луцьку тут використали велике настінне панно - розповсюджений потім атрибут в інтер'єрному та екстер'єрному декорі тогочасної архітектури.

Величезні панно, барельєфи, горельєфи виконували дуже важливу функцію зрозумілості споруди. Адже кожен витвір містив якийсь конкретний малюнок людей і їхньої поведінки, що легко читалося пролетарями зі стін споруди, прямо вказуючи на її призначення, навіюючи настрій, який узгоджувався з соціальним призначенням споруди. Звідси цілком зрозуміло, що в цій школі панно зробили на спортивну тематику. Через 50 років після будівництва величезне панно ще зберігається у залі спортшколи.

У 1963 році на місці залишків довоєнної синагоги Олицький Бесгамедриш збудували кінотеатр "Зміна" (архітектори: Маловиця, Метельницький, Юровська). Приміщення синагоги увійшло до складу кінотеатру, але тут головне, як оздобили головний фасад. Знову бачимо велику площину вікон, "квадратизацію споруди" і панно з фігурами на спортивну і наукову тематику. Споруді притаманний різкий контраст фасаду - він наче складений із двох абсолютно не залежних елементів. Дизайн споруди нагадує характерний образ американського автомобіля "Мустанг", якого створили в шістдесятих. Це вказує на спільний дух образів і форм у різних галузях творчості народів світу. Багато предметів того часу мали схожу грубість форм.

Ще одним об'єктом нової стилістики для міста у 1964 році став Будинок мисливців - на тодішній Радянській вулиці. Він навіть до сьогодні зберіг старі елементи декорування. Його автором був Ростислав Метельницький. Попри свою новизну будівля вписана в попередню забудову, де зберігся ритм вікон, започаткований тією будівлею, до якого був прибудований Будинок мисливців.

У 1965 році цей самий архітектор став автором проекту кінотеатру "Промінь", який спочатку проектувався на 1200 місць. Пізніше проект дещо спростили, він став менш індивідуальним, менш яскравим, також зменшили кількість місць. Це була величезна на той час споруда, збудована на розвилці тодішніх вулиць Артема (проспект Перемоги) та проспекту Правди (проспект Грушевського). Як і в попередніх спорудах, "Промінь" мав великі площини з віконного скла, залізний декор фасадів. Всередині скульптор Віктор Шингур виконав великий горельєф на космічну тематику.

Того ж року група архітекторів видала проект центрального універмагу "Луцьк". Прямокутний паралелепіпед зі скла, бетону й металу став одним із кількох масивних споруд, які почали формувати Театральний майдан.

Нова для міста архітектура проявилася не тільки у декоративних чи конструктивних особливостях будівель. Місце та спосіб розміщення, сам дух будівництва теж відображав ідеї модернізму. Тому цілком зрозуміло, що перша в Луцьку 9-поверхівка була запроектована архітекторами шістдесятих. Це - відомий Бім-Бом, автором проекту якого став О. Симакович у 1966 році. І розміщувався він на острівку сучасної тоді архітектури - Театральному майдані - серед історичної забудови польського Луцька. Найяскравіші деталі декору цього будинку - "рейкове" оформлення вікон під'їзду (схоже з тим , що було в кінотеатрі "Промінь") та маленькі бічні вікна.

Один із найяскравіших представників радянського модернізму в Луцьку став будинок, який спочатку проектувався як молодіжне кафе. Але після будівництва у ньому розмістили Будинок техніки. Він розташувався неподалік уже описаного вище Будинку мисливців - на розі теперішніх вулиць Лесі та Кривого Валу. У 1967 році його запроектували Богдан Колосок та Євген Ходаківський. Найяскравішим елементом цієї будівлі були сходи, які лінією перил ніби врізалися в основний об'єм споруди, підтримуючи другий поверх над відкритими галереями першого, і самі ці галереї. На жаль, сьогодні цей елемент втрачений - простір між колонами "замурували" вікнами, спростивши архітектуру споруди до суцільного паралелепіпеда. Сходи ще є.

Ці всі будівлі були новаторськими у місті. Десь вдало, а десь невдало розміщені, вони все ж суттєво оновили Луцьк, підтримуючи міську архітектуру на рівні тогочасних тенденцій. В цілому для міста це був великий плюс. Але хрущовська відлига минала, а з нею відходили у небуття розвиток багатьох галузей радянського життя. Все змінювалося, наближалися сімдесяті.

Як писав архітектор Метельницький вже пізніше, з висоти прожитого історичного етапу, "незважаючи на великі габарити цих новобудов, в них з'являються незвичні для попередніх споруд стильові інтонації, деяка провінційність, ознаки еклектики. Звичайно, в різних дозах, але непомітно почалася ерозія принципів, що характеризували стиль "відлиги" 60-х років з його лаконізмом, контрастністю та з певною романтизацією раціоналізму".

За співпадінням, приблизно у той час, чи трохи пізніше, європейський та американський модернізм також відходили в минуле. Архітектура змінювалася, ішла в ногу з історією, задовольняючи нові вимоги життя та відображаючи настрої наступних поколінь.