Про взаємоповагу і людяність
Останнім часом помічаю, що у спальних районах Луцька відкриваються різноманітні ресторанні заклади - від дорогих пабів та кафе до простих "генделиків".
Не знаю, чи все тут нормально з точки зору законодавства, але в Луцьку - ціла пошесть на такі речі.
Не так давно на перехресті вулиць Кравчука і Федорова відкрилося сімейне кафе "Базилік". Нічого проти не маю, однак є кілька речей, про які не можу змовчати.
Я знаю, що із людською взаємоповагою буває складно. Проте, як завжди ті, хто має гроші і хоч якусь маленьку владу, не зважають на інших і роблять свою справу.
1. Якщо є гарний ресторанний заклад, то має бути гарно облаштована парковка. А тут - приблизно два десятки автомобілів паркуються на площі перед "Базиліком".
Наскільки мені відомо, територія перед закладом належить власнику "Базиліка" (колись тут був продуктовий магазин і магазин ритуальних послуг, а потім меблевий салон "Філма"). З першого погляду ця територія його. тож він може робити з нею будь-що, але ж все має бути по-людськи!
В Луцьку на більшій половині вулиць автівки паркуються на пішохідних зонах, і це вже якось нормально.
Ліс автомобілів доводиться обходити або дорогою, або іншим тротуаром. Бо нормально з коляскою чи з собакою пройти не можна.
Спостерігала ситуацію, коли автівка здавала назад і під її колеса ледь не потрапило маля, яке бігло до своєї мами. А здавалося б, пішохідна зона, і можна себе почувати в безпеці.
А як заїжджають на площу машини, то буває і таке, що ледь не з матами тобі кажуть, куди іти: мовляв, чого тут стоїш?
Також коли всі місця зайняті, то відвідувачі закладу паркуються на майданчику біля гімназії №21 та у дворі будинку на Федорова, 6. Негарно якось виходить...
(вибачте за якість фото)
2. Протягом останнього тижня приїжджає машина "Луцькспецкомунтрансу" забирати сміття. А раніше приїздила раз на тиждень. Уявляєте, скільки відходів може бути з ресторану?
Працівники закладу викидали непотріб в смітники, які належать будинку Федорова, 6. Хтось поскаржився, і машина приїжджає тепер щодня.
Коли працівники ресторану забувають накрити контейнер зі сміттям, вітер його розносить двором. Від цього – неприємний запах і вигляд. А сміття «забивається» в квітнику біля житлового будинку.
3. Дуже класно, що в цьому кафе не палять. Респект і уважуха! Але якби от ще власник кафе облаштував місце для куріння для своїх працівників... А то вони частенько курять під вікнами будинку на Федорова і викидають "бички" на клумбу. Дуже виховано!
4. Шум і гам увечері – вже нормальне явище. Ним, як і загазованістю і шаленим рухом автомобілів мешканців ближніх будинків вже не здивувати.
Мені не хочеться нікого "гадити" і писати погані речі. Але коли робиться таке свинство, то варто на цьому наголосити.
Чому ми часто забуваємо про людяність і взаємоповагу? Не дивлячись на те, хто і скільки має грошей, чи має круту автівку чи простого «Москвича» - треба поважати один одного і не забувати, що все хороше і погане повертається тобі назад :)
Не знаю, чи все тут нормально з точки зору законодавства, але в Луцьку - ціла пошесть на такі речі.
Не так давно на перехресті вулиць Кравчука і Федорова відкрилося сімейне кафе "Базилік". Нічого проти не маю, однак є кілька речей, про які не можу змовчати.
Я знаю, що із людською взаємоповагою буває складно. Проте, як завжди ті, хто має гроші і хоч якусь маленьку владу, не зважають на інших і роблять свою справу.
1. Якщо є гарний ресторанний заклад, то має бути гарно облаштована парковка. А тут - приблизно два десятки автомобілів паркуються на площі перед "Базиліком".
Наскільки мені відомо, територія перед закладом належить власнику "Базиліка" (колись тут був продуктовий магазин і магазин ритуальних послуг, а потім меблевий салон "Філма"). З першого погляду ця територія його. тож він може робити з нею будь-що, але ж все має бути по-людськи!
В Луцьку на більшій половині вулиць автівки паркуються на пішохідних зонах, і це вже якось нормально.
Ліс автомобілів доводиться обходити або дорогою, або іншим тротуаром. Бо нормально з коляскою чи з собакою пройти не можна.
Спостерігала ситуацію, коли автівка здавала назад і під її колеса ледь не потрапило маля, яке бігло до своєї мами. А здавалося б, пішохідна зона, і можна себе почувати в безпеці.
А як заїжджають на площу машини, то буває і таке, що ледь не з матами тобі кажуть, куди іти: мовляв, чого тут стоїш?
Також коли всі місця зайняті, то відвідувачі закладу паркуються на майданчику біля гімназії №21 та у дворі будинку на Федорова, 6. Негарно якось виходить...
(вибачте за якість фото)
2. Протягом останнього тижня приїжджає машина "Луцькспецкомунтрансу" забирати сміття. А раніше приїздила раз на тиждень. Уявляєте, скільки відходів може бути з ресторану?
Працівники закладу викидали непотріб в смітники, які належать будинку Федорова, 6. Хтось поскаржився, і машина приїжджає тепер щодня.
Коли працівники ресторану забувають накрити контейнер зі сміттям, вітер його розносить двором. Від цього – неприємний запах і вигляд. А сміття «забивається» в квітнику біля житлового будинку.
3. Дуже класно, що в цьому кафе не палять. Респект і уважуха! Але якби от ще власник кафе облаштував місце для куріння для своїх працівників... А то вони частенько курять під вікнами будинку на Федорова і викидають "бички" на клумбу. Дуже виховано!
4. Шум і гам увечері – вже нормальне явище. Ним, як і загазованістю і шаленим рухом автомобілів мешканців ближніх будинків вже не здивувати.
Мені не хочеться нікого "гадити" і писати погані речі. Але коли робиться таке свинство, то варто на цьому наголосити.
Чому ми часто забуваємо про людяність і взаємоповагу? Не дивлячись на те, хто і скільки має грошей, чи має круту автівку чи простого «Москвича» - треба поважати один одного і не забувати, що все хороше і погане повертається тобі назад :)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 13
> Словом, текст годиться лише на смітник.
Хіба суть тексту в комах і в академічній мові?
> Я навіть думки не допускаю, що це може бути журналістка.
Це власна колонка автора - а не стаття в газету. Чому вона вичитувати свій текст, ніби публікується в Forbes? Вичитування тексту це робота корректора, а не журналіста.
І, до речі, я не журналіст. Ніколи себе так не називала і не вважала. Працювати чи підробляти в сфері ЗМІ - не означає бути журналістом :)
Пишу як хочу. Це не стаття, а блог, думки в голос. Життя не заключається у розділових знаках і правильній послідовності викладення думок.
Чого туди ходити? Щоб тобі фальшиво посміхнулись?
Цього не досить, аби зробити позитивний висновок про заклад. Кухня не справляється, тому треба або зменьшити кількість місць шляхом формального резерву столиків, або розмір меню.
160 посадочних і один туалет з двома кабінками. Простоявши у черзі 15 хв, пропускаючи мамочок з дітками хтілось просто кинути та піти в інший заклад.
В принципі, більше туди і не піду. І вам не раджу у вихідні туди заходити, ще не дай божу у вечері! Зіпсуєте настрій. Не вірите - сходіть та подивіться.
пишите лучше и не ковыряйтесь пальцами в чужих носах.
язык - явление живое и органичное.
или, коли такой раскритик, подписывайтесь не онанимно.