Мер і громада. Враження від звіту Романюка

У п’ятницю, 10 лютого, Луцький міський голова Микола Романюк провів свій перший публічний звіт перед громадою міста. Особисто був присутній на цьому заході, тому хочу висловити кілька думок з приводу побаченого та почутого.

Микола Ярославович започатковує непогану традицію – щорічно публічно звітувати про свою роботу за рік. А рік тому, на схожому заході - нараді з господарським активом міста, Микола Романюк окреслив пріоритети роботи на 2011 рік. Тепер він звітував про те, що ж вдалося виконати. (Відразу скажу, що тема детальнішого аналізу зробленого міською командою – ще попереду). Також він окреслив головні завдання і на 2012 рік. Тож слід очікувати подібного звіту і у 2013 році…

Це похвально. Такі ініціативи можуть свідчити, як про бажання бути відповідальним перед громадою, яка його обрала, так і про готовність публічно відповідати на всі питання та зауваження мешканців міста.

Водночас, чомусь не покидає відчуття певної «закостенілості» схеми проведення такого роду заходів. Ціла година безперервного виступу, що проходив у формі перечитування «слово в слово» підготовленого заздалегідь звіту тривала довго.

З одного боку – інформативно, а з іншого – для чого така статистична доповідь? Адже можна тезово викласти головні досягнення та не доопрацювання, і, натомість, більше уваги приділити спілкуванню з людьми та відповідям на конкретні питання.

Останнє теж було. Ця частина звіту мені більше сподобалась. Особливо подивували своєю активністю люди старшого віку – вони просто «засипали» міського голову питаннями про проблеми міста. Більшість їх пропозицій були актуальними і слушними. Чого тільки варте – «не хочеться щоб собаки керували містом»!!! Коротка і смішна фраза, а в ній водночас стільки проблем показано.

Але справжнього діалогу, спілкування міського голови і лучан, не вийшло. Чи то прийшли на захід не ті, що треба, чи ні в кого інтересу не було до цього звіту? Винні в цьому як організатори, адже формат заходу надто формальний і незручний, так і самі лучани, які не проявили справжнього інтересу до цієї події.

Ще одне враження – певна відірваність звіту від реалій сьогодення. От міський голова зачитував в звіті інформацію про те, що в місті працюють «17 одиниць транспорту, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями». Насправді ж, ще кілька днів тому на зустрічі із представниками маломобільних лучан «мер» дізнався, що такі маршрутки або не їздять, або ж належним чином не обслуговують лучан-візочників. То для чого звітувати про те, чого немає в дійсності?

Або ж, як легко звітує міський голова про роботу з розвитку дошкільної освіти в місті, хоча ще рік тому він сам ініціював скорочення часу роботи міських ДНЗ! Таких двояких ситуацій було декілька.

Кінцівка заходу взагалі видалась дещо постановочною: у відповідь на питання про відношення до власників кафе «Буратіно» міський голова емоційно заявив, що його хотіли «нагнути», але він не піддався тиску. Проте, «мер» не оприлюднив імен тих, хто хотів «нагнути», не обіцяв звернутися із заявою у прокуратуру щодо шантажу чи тиску – тобто просто виговорився… Вийшло ніби він «ображений» кимсь. На мою думку, вийшло трохи несолідно, як для міського голови. Це зіпсувало враження.

А загалом, публічний звіт перед громадою про перший рік роботи міський голова «захистив». Він тримав себе впевнено та вільно. За рік роботи на посаді «мера» Микола Ярославович вдосконалив вміння публічно виступати .

Але попереду ще «екзаменаційна комісія» у вигляді сесії міської ради, тож розслаблятись зарано…