Грицюк на підтанцьовці у Єремєєва?

Найбільше безглуздя, на яке здатні політтехнологи — влаштовувати піар-акції під час улюблених народних свят. Як правило, нічого, окрім роздратування вони не викликають.

Ось і цьогоріч. День Каменя-Каширського перетворився на якесь повне непорозуміння. Люди, принаймні ті, з ким мені доводилося спілкуватися на цю тему, були не задоволені.

Чому? Ніхто вичерпно пояснити не міг. Здавалося б, організація була непогана, програма насичена, погода, врешті-решт, сприяла. Порівняно з минулими роками День міста проводився на вищому рівні.

Але… торік свято було цікавішим. Не було постійного відчуття дискомфорту, відчуття, що тебе «тупо» використовують.

Причина проста – попередні свята організовувалися ПРОСТО для людей, а не «під кандидата». Раніше камінь-каширці безтурботно і весело відзначали свій День. Люди були в першу чергу – громадянами, тими, для кого й влаштовувалися забави, конкурси, розваги, концерти.

Минулої ж неділі від урочистості війнуло чимось нафталіново-нудотним. Ще старих, радянських часів. Усі ми, майже на 12 годин, стали безликою і сірою отарою, головне завдання якої – створити «масовку» для «священнодійства» під назвою «День Єремеєва». І не інакше.

Абсолютно все було підпорядковано єдиній меті – акцентувати увагу присутніх на тому, що саме «завдяки Єремеєву ми святкуємо, завдяки Єремеєву відзначаємо, дякуючи Єремеєву ми маємо змогу, та що там казати – навіть сонце рухається на небі, чудова погода надворі і пташки співають також по замовленню нашого «благодійника»».

Виникає тільки два запитання. Що це за така благодійність, якщо на ній постійно наголошують зі сцени? І, по-друге, як, взагалі, громада Каменя-Каширського прожила на світі до виборів? Без Єремеєва! Дивина.

Ніби якось жили потихеньку, багато хто працював у молочній галузі… Тепер молокозаводу немає, зате є борги за «копійчане» молоко і «благодійник», який готовий розважати нас ще цілий місяць. Шоу ж тільки починається. І до того ж найцікавіше – попереду.

І все ж таки я йому вдячний. Не за зіпсоване свято — ні. Він остаточно позбавив мене ілюзій щодо кандидатів 23-го округу.

Хотіли чи не хотіли цього власники помпезної сцени, встановленої поблизу пасажу, але саме вони «явили» народу справжнє обличчя деяких «конкурентів» Ігоря Мироновича.

Під час святкувань, в парку були присутні кілька мажоритарників. Так ось, на сцені, облаштованій за кошт фонду Єремеєва, загальний вигляд і мета якої — «вербовка» виборців на користь, відповідно, Єремеєва, чомусь виступали… кандидат від комуністів Петро Бущик та найбільший газетний ворог «молочного олігарха» - Анатолій Грицюк.

Звичайно, можна припустити, що таким чином команда Єремеєва хотіла показати перед людьми свою демократичність. Але. На святі був присутній ще один кандидат – Олексій Лондар. Йому, якраз, слова для привітання ніхто не надав. «Дємократія» Єремеєва, очевидно, поширюється тільки на конкретних, вигідних опонентів.

Таких, як, наприклад, Грицюк. Він, до речі, користувався трибуною навіть більше часу ніж міський голова. А його виступ! Шедевр!!!

Анатолій Петрович «ощасливив» присутніх інформацією про те, що «тільки-но» розмовляв по телефону з самою Юлією Тимошенко(!), яка готова була б на крилах полинути в наш (і, бо-зна з якої причини, особисто Грицюковий) рідний Камінь. Але… самі розумієте, з тюрми на вихідні не випускають.

Ну – молодець! В пресі адвокати і родичі екс-прем’єрки постійно жаліються, що можуть зателефонувати Юлії Володимирівні не частіше одного разу на місяць… а Анатолій Грицюк запросто, коли захоче, «з волинським привітом».

Один з кандидатів, очевидно, вважає усіх нас простачками (м’яко кажучи), яким можна вішати будь-яку локшину на вуха. Та це ще дрібниці.

«Остапа понєсло» настільки, що в розпалі своєї аж надто довгої промови, він причислив до лав опозиції усе керівництво Камінь-Каширського району плюс комуністів на додачу!

Я не жартую. Глядачі мені свідки. З його уст лунало на увесь парк і околиці щось на кшталт «…готові побороти режим, цвіт опозиції і т.д. — це люди за моєю спиною».

Тепер увага. За спиною пана Грицюка в той момент стояли… Іван Вовк, Віктор Сус, комуніст Петро Бущик… Круто.

До речі, я наступного дня підійшов до пана Вовка і, честь по честі, привітав його з переходом в опозицію до правлячого режиму… Ви б чули, якими матюками мені «дякував» за привітання голова РДА!.. Натішитись не міг.

Одне слово, і Грицюк і Бущик (останній, до речі, ніяк не міг розібратися хто він – камінь-каширець чи любешівець) робили і говорили усе, чого робити і говорити на подібних заходах не потрібно було в жодному випадку. Питання – чому?

Відповідь прояснилася пізно ввечері. Коли на сцену вийшов наш благодійник Єремеєв. Ігор Миронович вчинив грамотно.

Коротко привітав, побажав, не сказав жодного агітаційного слова (на чому пізніше особливо наголошували його журналісти) і крапка. Тобто, на фоні того ж Грицюка він виглядав супер. Чи не в цьому ключ до розуміння проблеми?

Таке відчуття, що Анатолій Петрович навмисно клеїв дурня, аби створити контрастний фон для «світлого» образу його «найлютішого опонента».

Що ж виходить — Грицюк і Єремеєв не конкуренти, а одна команда, яка імітує перед народом ворожнечу? Принаймні, комедія з поганим і добрим кандидатом була розіграна бездоганно (Каспаров і Карпов нервово курять).

Зіпсувало картину тільки одне. За дивним збігом обставин частина привітань Ігора Єремеєва мало не дослівно збіглася з виступом голови РДА Івана Вовка. Ну, це, як ми усі розуміємо, випадковість…