Karaj Awazy: голос караїма з Луцька

Кожен кухар знає, що хороша страва виходить тоді, коли всі інгредієнти взаємодіють між собою. Коли кожен з них відіграє свою відведену йому смакову роль. Без нього страва уже стає не такою, змінює свій тренд, втрачає частинку своєї автентичності...

Луцькі караїми - та частинка великої страви, яка відійшла у минуле, і від якої сьогодні залишився тільки запах на вулицях старого міста. Тут, на цих вуличках сьогодні можна віднайти лише деякі сліди цього рідкісного народу.

Хто вони такі та звідки з'явилися в Луцьку

Караїми - нащадки тюркського племені. Їхня етнічна батьківщина - Крим. Мова належить до тюркських. Має в собі багато запозичень із арабської та персидської. Мова мала діалекти: луцько-галицький, тракайський, кримський. Абетка - єврейська з додатками латинських та кириличних букв.

Релігія караїмів - відгалуження від юдаїзму. Вважається, що проповідник Анан бен Давид у Багдаді почав заперечувати авторитет Талмуду, ввівши принципи буквального тлумачення Святого Письма, відсутність права духовенства нав'язувати вірянам своє бачення Письма, право кожного самому пропускати Письмо через себе і знаходити своє розуміння Бога для безпосереднього спілкування з ним.

Одне зі знакових місць перебування караїмів у Криму - так зване печерне місто Чуфут-Кале, неподалік Бахчисараю. Спочатку там жили алани - іраномовні племена сарматського походження. Від них залишилися печери і деяка наземна інфраструктура.

Коли історичні події вижили аланів із Чуфут-Кале (а тоді це місто називалося Кирк-Єр), то десь у XIV столітті його заселили караїми. Протрималися там приблизно 500 років, а далі через певні події та процеси спустилися в Бахчисарай і Євпаторію. Зараз Чуфут-Кале виглядає так.



І найцікавіше з цього - будинок, в якому жив лучанин Абрам Фіркович. Але про нього згодом.

Звідки караїми взялися в Луцьку, пояснює діяльність Великого князя Вітовта, корону якого так і не довезли до столиці. Він заселяв міста Литви людом різних національностей. У той час подібне відбувалося по всій Європі. В кожному місті були окремі поселення різних національних груп. Заселялися вони переважно через полон, чи колонізацію.

А в 1392 році Вітовт, розбивши кримських татар у битві, взяв у полон караїмів і розселив по Литві (Тракай, Луцьк). З того часу вони стали тут жити, не асимілюючись із місцевим населенням.

Караїми зберігали свою мову, культуру, традиції, віру. Поселилися вони у тодішньому луцькому середмісті поруч з Єврейським, Вірменським та Латинським кварталами. Вулиця, де вони жили, з того часу і до наших днів так і називається - Караїмська. Так і увійшли караїми ще одним шматочком до полінаціональної мозаїки Луцька.

Караїмська сьогодні:


Кенаса

У зв'язку з появою караїмів у Луцьку, в місті з"являється нова і не бачена раніше будова - кенаса.

Кенаса - релігійна споруда караїмів. Іншими словами, їхня церква. Є відомості, що у 1506 вже існувала в Луцьку. Очевидно, мала бути і раніше, або якийсь її прототип, де б віряни відправляли свої релігійні потреби.

Десь після 1633 року виникає нова дерев'яна кенаса. Вона у XVIII столітті занепала, або згоріла. Тому караїми почали будувати вже щонайменше третю кенасу. Саме її бачили багато лучан, які проживають зараз у місті. Бо знищили її відносно недавно - у 1972 році. Ще є люди, які бачили її. А вона була доволі цікавою. З типовими рисами караїмської архітектури цей об'єкт був унікальним на Волині і одним із найцінніших у культурній спадщині міста.

Люстрація Луцька 1789 року подає свідчення про існування кенаси. Це був дерев'яний будинок з ґанком та мансардним дахом. З передпокою вхід вів у велику залу. Стіни були покриті кольоровим живописом та узорами, які нагадували рослинні мотиви. Також на стінах містилися староєврейські написи. Про те, як була оздоблена кенаса в ХХ столітті, дізнаємося із відомостей, що з неї крали під час воєнних дій Першої світової. Забрано старовинні свічники ґданського виготовлення, люстри з бронзи та кришталю. Зникли також цінні тканини, гаптовані золотом. Були вкрадені навіть різьблені колони та вівтарна частина.

Свого часу з автором Артемом Погрібним зробили 3D-зображення кенаси.

Після Другої світової війни кенаса залишається пустувати. У 1972 році її зжерає вогонь. Зараз на цьому місці на Караїмській приватні будинки.

Всередині тридцятих років виникла необхідність звести будинок для потреб ґміни. Запроектований був він у модному функціоналістичному стилі і мав постати десь біля кенаси. Після судових тяганин і зборів грошей (частину грошей отримали від здачі приміщення, яке розташовувалося біля нового цвинтаря, а частину зібрали з членів ґміни) десь у 1939 році будинок завершили. Там було помешкання хазана, бюро метрик, зала для школи та зібрань.

На жаль, зараз вулиця караїмська у тій частині, де була кенаса, хаотично забудована. Заповідник, який мав би виконувати зберігальну функцію, не працював. За часи діяння тепер підсудного Тараса Рабана і цілої імперії луцьких чиновників, видавалися дОзволи (або навіть і не видавалися) на забудову караїмської території сучасними новобудами. Вони повністю витравили історичний дух з цієї місцевості. На місці, де колись можна було б відновити кенасу, або зробити невеликий меморіальний плац цій народності і її історії в нашому місті, вже стоїть сучасний будинок. Звичайно, ні його архітектура ні його мешканці не мають абсолютно ніякого стосунку до караїмізму. Фактично, будинок хазана - єдине, що збереглося від луцьких караїмів. Лише цей клаптик розміром кілька на кілька метрів разом із деревом поруч ще втримують у собі той дух, але він все більше обростає парканами.

Караїми та їхня діяльність

ХІХ століття було "золотим" як для луцької громади, так і для караїмів узагалі. З міста виходять такі відомі вчені та діячі, як Йосиф бен Шеломо Луцький, автор твору "Тірат Косеф", філолог Мордехай бен Йосиф Султановський, а особливо широко відомий у той час археолог і дослідник історії караїмів Абрагам Фіркович. Саме він свого часу залишив Луцьк і подався в Чуфут-Кале. Там до цього часу зберігається будиночок, у якому він жив.

Навколо постаті Фірковича у 1880-х роках розгорівся великий скандал. Його працю звинуватили у підробці. Наче він сфальсифікував деякі дати та імена в історіографії так, щоб усе виглядало, що караїми поселилися в Криму до Різдва Христового. А також що вони не приймали участі в розп'ятті Христа, тому не повинні мати такі обмеження, як євреї. Суперечки не згасають і досі. В інтернеті можна знайти багато літератури на цю тематику.

Могила Фірковича на Чуфут-Кале

У ХІХ столітті караїми уже роззосередилися і проживали не тільки у Старому місті, а й на околицях. На початок ХХ століття Луцьк виступав потужним караїмським культуротворчим осередком. Але Перша світова завдала певного удару товариству. Під час австрійської окупації кенаса була пограбована та пошкоджена. Австрійці забрали з храму усе, що мало цінність. Однак у двадцятих роках були знайдені гроші для відновлення та ремонту кенаси. Дах залатали, фундамент підмурували, поставили нові гарні вікна.

У літературно-видавничій діяльності караїмська ґміна Луцька була досить продуктивною. Тут випускалася газета "Сабах", часопис "Karaj Awazy" ("Голос караїма") караїмською мовою. Редакція у тридцятих роках останньої знаходилася на тодішній Ягеллонській, 111, а потім 95. Редактором був Олександр Мардкович. А взагалі деякі члени ґміни, наприклад, Сергій Рудковський, писали вірші. Збірка останнього була опублікована в Луцьку в 1932 році. Серед іншого був виданий караїмський словник з луцько-галицьким діалектом. І все це при тому, що вся караїмська громада міста ледь налічувала сотню людей.

Крім того, члени цієї ґміни були досить музикальними. У чеському Гостинному дворі на недільних зустрічах чеської громади і на весіллях караїми-музиканти були досить популярними.

На фотографіях відображені луцькі караїми.

По центру - останній хазан Польщі Рафал Абкович, луцький хазан 1928-1938 років. Хазан - це караїмський священик. У той час він також виконував обов'язки записувача цивільних станів, реєстрував шлюби, народження, смерть, видавав відповідні документи. Він помер у 1992 році. На караїмському цвинтарі у Варшаві є його могила.

Поет Рудковський:

Уривок вірша Рудковського, написаний польськими літерами.

Hej, hej ezen, tuwmus ezen,
Tołusuwłu, satyr da kien,
Kyryjinda senin mana tanys
Turam nafstłajdohac tynys...

Переклад:

Гей, гей, річко, рідна річко,
повновода і весела стрічко,
на твоєму березі надійно
я стою і дихаю спокійно...

Перед початком війни караїмська ґміна Луцька налічувала ледь більше 60 осіб. Ось кілька імен з того списку: Ребека, Стефанія, Сабіна, Естера, Ромуальд, Розалія, Йозеф, Стелла, Симон, Мойсей, Дорота, Селім, Назім. Війна поставила нові умови життя. Деякі були призвані до армії, когось убили, інші ж просто поїхали.

Всередині 40-х років караїми майже повністю зникли з міста. Друга світова взагалі дуже негативно вплинула на усіх караїмів.

Жива історія

Навмисно хочу винести цю інформацію в окремий розділ. Вдалося прослідкувати караїмський слід, який у 1938 році пішов від Луцька до Польщі. Як сказано вище, луцьким хазаном у 1928-1938 роках був Рафал Абкович. У нього була маленька внучка - Маріола Абкович. Вона зараз живе у Вроцлаві і є головою Товариства караїмів Польщі. Далі Маріола розповідає про себе сама.

"Корені моєї родини походять з Литви, з Трок, але в роках 1928-1938 мій тато, як і ціла його родина, мешкали в Луцьку, а дід Рафал Абкович був хазаном. Після війни наша родина переїхала до Польщі, де й осіли. Знаю про родину Новицьких з вулиці Караїмської в Луцьку, які після війни осіли в Варшаві".

Маріола надіслала деякі фотографії, карти, розповіла цікаві деталі, які суттєво доповнили інформацію статті.

Цвинтарі

Цвинтарі - особливі місця, які тримають у собі історичну енергетику міста, тому завжди цікаво побувати на старих цвинтарях, відвідуючи якесь місто. Караїмських цвинтарів у Луцьку, на жаль, не залишилося, але ми пам'ятаємо про місця, де вони були.

Найдавніший цвинтар, що про нього відомо, діяв у районі теперішніх вулиць Шевченка та Гайдамацької. З 1849 більше не функціонував, бо місто розширювалося і його треба було переносити. Нове місце для кладовища - за селом Вулька поруч з єврейським. Зараз це ділянка, яка тягнеться приблизно від філармонії до Тещиного язика.

На зламі років 1950-1960, коли вулицею Леніна Луцьк розширювався на схід, так званий новий цвинтар, який продіяв майже 100 років, був поглинутий радянськими проектами розбудови міста. Цілий терен караїмський, який включав цвинтар, прибутковий будинок та помешкання караїмів зарівняли і збудували чотириповерховий будинок.

Післяслово

Отака історія луцьких караїмів. Будемо пам'ятати, що окрім назви "вулиця Караїмська" від луцьких караїмів у місті залишився будиночок хазана. Зараз у ньому житло.

Кажуть, останній луцький караїм ще жив у вісімдесятих і в 1989 навіть приїхав у Тракай на караїмський з'їзд, представляючи Луцьк. На сьогодні, напевно, в місті уже немає жодного караїма. Хоча подейкують, що як не дивно, якусь сім'ю ще бачили таки на Караїмській. А у світі їх залишилося кілька тисяч. В основному це Україна (Крим, Одеса, Київ), Польща, Литва, Франція.

Десь серед них заблуканий і луцький слід...

P.S. Точно впевнений, що коли ми не забудемо про караїмський інгредієнт історії Луцька, ся страва стане куди більш смачнішою!)