А герої – вони не вмирають!

Не біда що у ніч на Андрія
Не прийшов я до когось у сні...
Крає душу, що ранок цей гріє
Десь запалена свічка... Мені,
День дарований цей – ще живому...
Нині ж Віктор, Сергій та Андрій
Ніби й вдома, і там – в Золотому,
І на небі, де ангелів стрій
Їх зустрів та Андрій Первозваний!
З ним усі, хто земного хреста
Донесли вже... А сніг – сипле й тане:
Чи від сліз, чи від слів, що вуста
Із сердечним теплом промовляють...
Їх немало – тих вдячних сердець...
А герої – вони не вмирають!
Їх гартує лиш... сталь та свинець!

13 грудня 2019.
Ю. Щербик.



P.S. Для читачів не з Волині та Рівненщини додам, що саме вчора ввечері хлопці повернулися додому і вже сьогодні відбудуться поховання героїв – Віктора Пруського, Сергія Сироти та Андрія Войтовича!