Коли пропаганда розриває рейтинги, або Як маніпулюють опитуваннями громадської думки

Кілька днів у Луцьку відбувалася подія, де лучан запрошували визначитися зі своїми симпатіями щодо потенційного кандидата на посаду міського голови. Організатором заходу стала одна із студентських громадських організацій міста.



Коли журналістка Валентина Мельник із Інформаційного агентства «Конкурент» звернулася до мене за коментарем із приводу цієї події та переслала фото з персонами опитування, я перепитав: «А де сама анкета?». Виявилося, що, на думку організаторів акції з «Студентської ради Волині», анкета – це така ж сама картинка, тільки з квадратиками для галочок. Одразу і не побачив цієї відмінності через месенджер.

Можливо, ви зараз здивовані, чому я не коментую методику, вибірку, репрезентативність-нерепрезентативність і все таке. Бо маємо справу зі звичайною політичною технологією популяризації кандидата, яка у методах комунікації з виборцями називається «пересувний мобільний намет». Очевидно, що хтось із можливих кандидатів так неофіційно розпочав виборчу кампанію з просування власної персони, замаскувавши це під опитування. І людина, котра зацікавлена у подібній формі комунікації з виборцями, є у запропонованому списку з шести осіб.

Можливо, дехто з місцевого політичного бомонду хоче закинути, що, мовляв, це боротьба з конкурентами чи подумає, що ще один політолог (деякі колеги та багато самоназваних політологів таким справді деколи грішать) накинувся з нападками на соціологів…

Аж ніяк! Адже статус офіційного учасника Соціологічної асоціації України зобов’язує мене сприяти розвитку соціологічних знань. І мені справді є що сказати та чітко розмежувати професійні дослідження та пропаганду з імітацією опитувань громадської думки.
Отож, тепер про все це докладніше.

ФОРМА ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ ВАЖЛИВІША ЗА ЗМІСТ

Сама подача анкети та метод збору інформації говорить про те, що опитування більше орієнтоване на пропагандистський, а не дослідницький ефект. Адже і в листівці, і в пересувному стенді інформаційної кампанії із обличчями осіб, яких можуть вважати імовірними претендентами на крісло міського голови, головна фішка – дизайн, фотографії, а не зміст запитання, наповнення інформації. Не робили б з цього піару справжні дослідники, незалежно від того, який метод би застосовували (вуличне, квартирне чи комбіноване опитування). Вони б і не реєстрували у міськраді проведення соціологічного дослідження, на відміну від досить помітної вуличної акції.

До того ж згідно з чинним законодавством переможець виборів міського голови Луцька має отримати абсолютну більшість голосів виборців у день голосування. Тож цілком вірогідно, що майбутні вибори очільника громади Луцька (як і в 2015 році) будуть відбуватися у два тури. І для ефективного прогнозу потрібно це враховувати. Тому навіть при застосуванні досить якісно розробленого інструментарію (анкети) необхідно передбачити моделювання другого туру. Але повернімося до нашої вуличної події.

По методу збору інформації опитування не може вважатися ані репрезентативним, ані соціологічним дослідженням взагалі. Хоча перші опитування громадської думки у містах колись справді проходили в найбільш людних місцях. Проте це було… у 19 столітті. Детальніше про це йдеться у підготовленій інформаційній довідці.

У ПОШУКАХ ПОЛІТИЧНОГО БЕНЕФЕЦІАРІЯ

У припущеннях щодо замовника даної інформації до запитання «Кому це вигідно?» я б іще радив звернути увагу на те, ХТО і ЯК представлений і розташований у листівці. Певною мірою визначити зацікавлену особу зі списку можна, якщо проаналізувати хто із потенційних кандидатів охарактеризований у листівці найповніше і якнайкраще.



Помітно, що серед шести осіб у списку імовірних кандидатів на пост міського голови насправді п'ятеро, а не троє (як можна зрозуміти із листівки) є депутатами Луцької міської ради.

Припустимо, що якби політичними вигодонабувачами інформації були Григорій Пустовіт або Ігор Поліщук, то якось дивно, що вони б «забули» про свій статус депутатів місцевої ради.

Також зверніть увагу, що Григорій Пустовіт представлений у листівці як «посадовець, політик», а не секретар міської ради, який до того ж уже понад два роки є виконувачем обов'язків міського голови. Дивно, якби Григорій Олександрович «забув» про таку ключову на цей момент посаду в міськраді.

Серед представників команди Андрія Покровського акція із визначення «найбільш рейтингового» кандидата на посаду міського голови схоже теж викликала здивування.

Більшість ключових місцевих інтернет-видань проігнорували подію, а деякі одразу поставили питання про «псевдосоціологічність» опитування як приміром «Волинські новини».

Симетричне розташування у пересувному стенді пар двох науковців та двох пар депутатів із близьких політичних таборів якось наштовхнуло на думку, що справжньою метою інформаційного розголосу можуть бути не скільки майбутні вибори міського голови як … вибори ректора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, які мають відбутися вже цього місяця - 20 листопада 2019 року.

СПРАВЖНЯ МЕТА – ВИБОРИ РЕКТОРА?

Теоретично із списку шести наших кандидатів могли б претендувати на найвищу посаду в університеті лише дві людини – Ігор Коцан та Юлія Вусенко. Говорять, що Ігор Ярославович Коцан для участі у виборах документи подав. А от щодо інших кандидатів…

Оголошення про вибори ректора СНУ ім. Лесі Українки на сайті Міністерства освіти і науки України було опубліковане 2 вересня. Тож минулого тижня спливав саме двохмісячний термін подачі документів особами, які бажають претендувати на посаду керівника найбільшого волинського вишу.

Очікування фінального інформаційного удару «мерських виборів», який гіпотетично був би доречним на середу-четвер (30-31 жовтня) несподівано принесло… дані анкетування з конференції трудового колективу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки («Ігор Коцан з великом відривом перемагає на виборах ректора СНУ, — опитування»).
Організаторами виявилися вже згадані раніше представники «Студентської ради Волині».

Стоп, які ще вибори? Коли на той момент (30 жовтня) ще не закінчилася офіційна реєстрація претендентів?

Однак виходить цілком підтвердилися припущення, які я висловив у коментарі для ІА «Конкурент», що не обов’язково потрібно шукати якусь загальну логіку у вуличних акціях із визначення найрейтинговішого претендента на посаду міського голови, бо метою подібних дій є популяризація кандидата.

АНКЕТА ОПИТУВАННЯ ДЕЛЕГАТІВ

З допомогою засобів інтернету вдалося розшукати і саму анкету.



Звертаю увагу, що в опитуванні взяли участь лише зацікавлені делегати конференції (які заповнили та здали анкети), воно також було нерепрезентативним, серед кандидатського списку були представлені не всі кандидати на посаду ректора, а у відповідях щодо оцінки роботи дві позитивні відповіді проти однієї негативної (спостерігаємо таке у більшості запитань) однозначно дадуть викривлення результатів у сторону позитиву незалежно від методики...

ПОДВІЙНИЙ УДАР – ДЕМОРАЛІЗАЦІЯ КОНКУРЕНТІВ

Отож, впродовж тижня двома опитуваннями фактично було вирішено два завдання політичної пропаганди.

1. Показати вагу претендента на посаду ректора найбільшого навчального закладу в місті. Людина, яка є одним із «лідерів серед претендентів на пост міського голови» – цілком достойна кандидатура на посаду ректора університету.

2. Акцентовано увагу колективу хто реально може перемогти у виборах ректора. Певною мірою такі результати «праймеріз» могли і дещо деморалізувати конкурентів, які могли вагатися чи варто висувати власну кандидатуру в останні дні офіційного балотування.

Деморалізація конкурентів – цілком звичне явище як в політиці, так і в інших справах. Згадаймо, як багато свого часу Володимир Зеленський у жартівливій риториці приділяв уваги Святославу Вакарчуку. І досягнув свого: імовірний конкурент навіть не став балотуватися на виборах Президента України.

Як бачимо, пошук істини у питанні вивчення особливостей маніпулювання громадською думкою призвів до дещо неочікуваних результатів…

Звичайно, я не можу стверджувати, що безпосередньо саме з відома Ігоря Коцана (можливо йому про це і не було відомо) у місті впродовж останніх десяти днів відбувалися інформаційні акції, впродовж яких «вивчалася» його впливовість як претендента на важливі посади.

Однак, наведені вище факти, а також реклама у соцмережі Facebook «впевненої перемоги» на виборах ректора, дають вагомі підстави припустити та зробити оцінку про високу вірогідність використання маніпулятивних методик перед виборами ректора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на користь діючого очільника вузу. Незалежно від того з чиєї ініціативи вказані дії були виконані.

ДЕЯКІ ВИСНОВКИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

Отак, якось зовсім несподівано для себе, спостереження за методиками комунікацій з виборцями міста зачепило зовсім інші вибори…

Однак оскільки спочатку матеріал задумувався як такий, що стосується майбутніх виборів міського голови (а вони рано чи пізно відбудуться), тому автор все ж вважає доцільним згадати та запропонувати алгоритм дій у подібних ситуаціях.

Колеги-соціологи ще на основі перших згадок про опитування лучан звернули увагу на такі речі.

1. У місті відбувалося не опитування, а вулична акція, про реєстрацію якої в міській раді сказав журналістам сам організатор. Тому коментарі професійних соціологів до проведення вуличних акцій недоречні.

2. Чи є в «Студентської ради Волині» серед статутних завдань проведення соціологічних досліджень? Чи консультувалися вони перед своїми опитуваннями з професійними соціологами?
Від себе додам, що професійний соціолог – це дипломований практик із певним досвідом роботи.

3. Кожен із кандидатів, представлений на буклеті, мав би офіційно прокоментувати свою особисту причетність-непричетність до згаданої акції. Репутація є важливою!

Також хотілося б згадати про методи маніпуляцій, які використовувалися у нашому місті в процесі минулих кампаній із виборів міського голови.

Найтиповіші маніпулятивні інформаційні акції, які відбулися в обласному центрі Волині впродовж останніх років:

1. Передвиборна агітаційна кампанія «від дверей до дверей» під маскою соціологічних опитувань з метою отримати особисті дані виборців для популяризації кандидата.

2. Проголошуються або публікуються результати «експертних опитувань» без списку експертів та самих запитань, списку «найпопулярніших депутатів» на основі невідомо коли і ким виконаного опитування.

3. Періодичне проголошення сумнівних «рейтингів» з невідомими виконавцями «експертами-відеоблогерами».

4. Вуличні акції в межах виборчої кампанії з використанням технології «пересувний мобільний намет» отримують статус «опитувань громадської думки».

5. «Рейтинги» з посиланням на дані неіснуючих організацій та неіснуючих експертів.

Щиро дякую усім представникам засобів масової інформації, які сприяли та збираються допомагати у виявленні фактів маніпуляцій громадською думкою!


ДОВІДКА. «СОЛОМ’ЯНІ» ОПИТУВАННЯ У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ

«Солом’яні» опитування у місцях найбільшого скупчення жителів міста були поширені у період 1824-1936рр. і здебільшого давали великі помилки навіть при досить гігантських масивах даних. Наприклад, опитавши кілька мільйонів виборців, організатори могли помилитися з прогнозом щодо прізвища майбутнього президента Сполучених Штатів Америки.

Ситуація змінилася коли за справу взявся Джордж Геллап, якому вдалося науково довести такі закономірності.

1. Велика кількість опитаних ще не є свідченням якості отриманої інформації.
2. Шляхом репрезентативного дослідження (відтворенням мікромоделі соціуму) можна досягнути досить точних результатів при відносно невеликому обсягу вибірки.

Проте в Україні чи не перед кожними виборами чимало політиків на державному та місцевому рівні продовжують популяризацію власної персони рейтингами на основі давно застарілих «солом’яних» методів опитування. Найчастіше причиною подібних маніпуляцій є бажання подати свій «рівень підтримки» серед виборців кращим, аніж він є насправді.

Але професійні дослідники цінують своєю репутацію. І дані отриманих досліджень ніколи не будуть змінені незалежно від того хто це фінансує: сам дослідник чи якийсь замовник. Результати оприлюднюються такими, якими є насправді.

В свою чергу шляхом імітації соціологічних досліджень можна досягнути бажаних цифр. Особливістю подібних анкетувань є те, що апелюючи великою кількістю опитаних респондентів, організатори подібних рейтингів намагаються поставити під сумнів дані професійних дослідницьких організацій. Прихильники грандіозних «солом’яних анкетувань» доволі часто використовують риторику, що «маніпуляторами» є професійні соціологічні організації, а їхні аматорські дані «точніші».

Класикою такого жанру є використання ерзац-спікерів, які повторюють загальну риторику виборчого штабу, представляючи її як експертну.

Прикладом спроби маніпуляції громадською думкою на загальнодержавному рівні може слугувати всеукраїнське опитування громадян, організоване прихильниками партії ВО «Батьківщина» напередодні президентських виборів 2019 року.
Зокрема масштабним опитуванням «Юлія Тимошенко перемагає на виборах президента – дані анкетування 2,5 млн українців» прихильники кандидатки у президенти пророкували беззаперечну перемогу своєї лідерки у президентській передвиборній гонці.

В якості прихованого піару згадана риторика була повторена у виступі Костянтина Матвієнка (на відео у мережі YouTube дивіться з 16:10 до 19:00хв).

«Ці два з половиною мільйони… навіть ні в яке порівняння не можуть йти з соціологічними вибірками» (16:50). «Це реальні цифри з огляду на те, що проведена така величезна робота» (у відеозаписі 17:55-18:00).

Загальновідомий факт: інформація анкетування не підтвердилася, оскільки Юлія Тимошенко навіть не вийшла у другий тур. І за остаточну перемогу потім поборолися Володимир Зеленський та Петро Порошенко.

Саме оперуючи такими конкретними фактами маніпуляцій громадською думкою періодично поповнюється База превдосоціологів України.

У багатьох західних державах здебільшого замовниками таких передвиборних досліджень виступають засоби масової інформації. Тож використання «солом’яних» маніпулятивних методик там просто неможливе.