Чи заслуговують на безкоштовне харчування всі діти всіх учасників війни на Сході?

Якщо тут ми не можемо захистити наших дітей, то для чого все це було потрібне там?

Сьогодні депутат Луцької міської ради, кандидат в голови Гіркополонківської ОТГ Микола Собуцький озвучив дуже важливе звернення, яке може залишитись поза увагою громадськості, особливо тих людей, яких це звернення безпосередньо стосується.

Але оскільки мені ця проблема болить, то змушений привернути до цього звернення більшу увагу.
І ось чому.

У Луцьку – понад 1570 учасників АТО, 37 сімей загиблих, у 2018 році закладено майже 10 мільйонів гривень на соціальний захист військових.
Міська влада всіляко звітує та вихваляється, як чудово вона дбає за учасників війни, за своїх захисників. Та, як свідчать реалії, цієї «милості» часто доводиться дуже довго чекати, або ж, ще гірше, вибивати своїми силами, правдами й неправдами…
У 2014 році, коли тільки почалась війна, покійний Микола Романюк наполіг, щоб діти всіх учасників АТО харчувались у школах безкоштовно.
Однак потім, після його смерті, все змінилось. Члени виконкому вирішили, що право на безоплатне харчування мають лише ті діти, чиї батьки відряджені на війну, більше того, вони мають надати для цього ряд підтверджуючих документів.
Тож, звітуючи про те, як чудово забезпечено безплатним харчуванням дітей тих, хто потребує, міська влада забуває, що в 2018 році вона харчує безкоштовно лише 112 дітей, чиї батьки в даний момент на Сході України.
А в Луцьку, нагадаю, 1577 учасників АТО, відповідно, і дітей набагато більше, але аж ніяк не 112.
Цікаву відповідь тодішнього заступника міського голови А.Киці я знайшов на теренах інтернету. Відповідаючи на запитання жінки, чи має її дитина право безплатно харчуватись у школі, якщо батько демобілізований, чиновник посилається на відповідне рішення виконкому і на статтю 12 закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак у цій статті жодним словом не згадано, що діти військових не мають права на безоплатне харчування!
Цікаво, що й у 2014 (коли живим був М.Романюк), і в 2016 (коли вже лист підписував А.Киця) керівником управління освіти був Олег Гребенюк. І ми можемо бачити картину, як чиновник мовчки спостерігає за елементарною несправедливістю, коли дітей і дорослих ставлять в нерівні умови. Мовляв, твій батько/мати в АТО – харчуйся безплатно. А якщо вони вже повернулись додому – плати повну вартість!
Але що тим чиновникам? Після зміни влади і Киця, і Гребенюк повернулись на «нагріті» місця і знову стали директорами шкіл. А діти понад 1500 учасників АТО і далі – обділені міською владою.
І в 2016, і в 2017, і в 2018 роках рішення про те, щоб дітей учасників АТО позбавити безоплатного харчування приймав виконавчий комітет Луцької міської ради. Але ж подивімося, хто туди входить. Є тут і згаданий Киця, і пан Рачков, якого підозрюють в корупції, і Серватович – представник учасників АТО, який, проте, не відзначається активністю в цьому напрямку.
Що ж говорять самі АТОвці? Вони – втомились наводити аргументи і брати участь у безкінечних «круглих столах». Вони хочуть просто чесних правил гри. Вони хочуть, аби їхні діти були тут належно захищені. Бо вони там – захищали нас із вами, і цю міську владу, яка нині «править» містом, теж захищали там вони. То чому їхні діти не можуть безкоштовно харчуватись у школах? Як казав покійний Романюк, «не залежно від того, де зараз їх батько»?
Наведу приклад Києва, де чомусь знайшли кошти в бюджеті, щоб харчувати безкоштовно ВСІХ дітей ВСІХ учасників АТО. Та навіть у школах Луцького району діти всіх учасників АТО харчуються безоплатно…
А що ж Луцьк? А Луцьк, маючи перевиконання бюджету лише за перше півріччя 66 мільйонів гривень, пожалів кілька мільйонів, аби забезпечити безкоштовним харчуванням у школах ВСІХ дітей ВСІХ учасників АТО. Зате Луцьк запросто виділяє майже 6 мільйонів гривень на комунальне підприємство, яке займається безпритульними тваринами. Авжеж, краще ми підтримаємо тварин, навіщо нам діти? Ви ж і так герої, байдуже, що там – щосекунди ризик і смерть. Байдуже на все…
Наголошу, що я в жодному разі не виступаю проти ремонту вулиць, дворів чи інфраструктурних проектів. Але, свого часу перебуваючи ТАМ, де щосекунди чигає смерть, я не допущу, аби ТУТ так принижували моїх побратимів і їхні родини. Це ганебно! Тому закликаю міську владу у 2019 році передбачити кошти на безкоштовне харчування всіх дітей усіх учасників АТО/ООС. А бойових побратимів закликаю не здаватись, не мовчати і виступити гуртом на захист своїх законних прав. Якщо тут ми не можемо захистити наших дітей, то для чого все це було потрібне там?
Чесних більше, - я впевнений!

Олександр Кралюк, підприємець, учасник бойових дій