Остання зустріч з Миколою Романюком

Наша остання зустріч із Миколою Ярославовичем відбулася орієнтовно за місяць до того, які він потрапив до лікарні. Вона закарбувалася в моїй пам'яті на все життя…

…На дворі був пізній вечір. Ми говорили з міським головою у його кабінеті, як раптом задзвенів "президентський" телефон (телефонний апарат для спецзв'язку між міським головю та владою з Києва).

З того, що говорив під час цього діалогу Микола Ярославович, я зрозумів, що мова йшла про візит Прем'єр-міністра України до Луцька (голова обговорював маршрут його робочої поїздки).

Коли він договорив, ми продовжили нашу бесіду… Проте моя цікавість, моя продюсерська ніша суспільно-політичного ток-шоу, не давала мені спокою і я запитав:

– Миколо Ярославовичу, то до Луцька приїде Гройсман?

– Повинен. Але поки невідомо, коли саме. Наразі все на етапі підготовки. А чому питаєш?

– Я б хотів зняти інтерв'ю з ним. Я розумію, що, можливо, це надто амбітне бажання з мого боку. Проте, я переконаний, що в Луцьку кращого майданчика для спілкування з журналістами, ніж "Протилежний погляд", для прем'єра немає.

Моя самовпевненість змусила задуматися Миколу Ярославовича. Він деякий час помовчав, а тоді мовив:

– Добре. Коли він приїде, то я особисто його запрошу до тебе інтерв'ю.

Я був дуже здивованим. Ця відповідь мене приємно вразила…

…Ми завершили нашу розмову, потисли один-одному руки, я ще раз подякував голові і попрощався з ним.

Тоді я не знав, що ця зустріч буде останньою