Чужий досвід: як поліцейська реформа розбивається об «справи Товстенюків»

Я багато разів бачила, як патрульні зупиняли в Луцьку нетверезих водіїв. Потім ходила на засідання, де суд розглядав протоколи, складені за керування в нетверезому стані, а сьогодні вперше побувала в апеляційному суді, де просять скасувати постанову суду першої інстанції. Нині я вчергове спитала себе - для чого взагалі патрульні виявляють таких водіїв? Чи потрібно це насправді хоч комусь?

У ході засідань доводилося чути просто безглузді, на мою думку, причини, які зрештою приводили до закриття з суворим формулюванням штибу «за відсутності складу події правопорушення». Фактично розгляд зводився до буквоїдства: не в тому місці поставив підпис неуважний свідок, в якого навіть в засіданні можна уточнити його істинність; показник температури на драгері, який щойно вийняли із теплої машини у морозний день, не збігається із прогнозом Гідрометеоцентру тощо. Під сумнів ставили все, що тільки можна - і підстави зупинки, бо на камері немає, і чи трусилися руки, і чи справді можна було розчути запах алкоголю через привідчинене вікно, і чи при «такому» освітленні можна було помітити почервоніння обличчя. Але почуте на одному з апеляційних слухань «гучної» справи вчергове переконали мене, що немає нічого неможливого у цьому всесвіті цитованих норм.

Йдеться справу Олександра Товстенюка, де епопея розглядів триває. Заглиблюватися в саму ситуацію не буду - якщо ви не в курсі чи призабули, то можете почитати мій блог. Після того, як Луцький міськрайонний суд у вересні призначив Товстенюку штраф обсягом 10 200 гривень та позбавив права керування автомобілем на рік за вдіння напідпитку, вам могло здатися, що це маленька перемога. Але ні, принаймні поки що.

На рішенні суду першої інстанції діло не спинилися - нині Апеляційний суд розглядає скаргу, яку подав Товстенюк. На засіданні обговорення пройшло приблизно у такому ключі: освідування о 22:30 показало показало 0,23 проміле алкоголю в крові водія. Результат освідування з диспансеру через 20 хвилин вже 0, 29 проміле. Тому представники Товстенюка кажуть, що в час зупинки о 20:45, стан сп’яніння ще не наступив.

Виходить, Товстенюк встиг сп’яніти, поки патрульні шукали свідків для освідування та возили водія у диспансер.

Так от, нині в суді переглядали записи з боді-камери патрульного, який складав протокол (сюр, ПЛІВКИ_ТОВСТЕНЮКА просто-таки). Про що говорять люди на плівці, можна детальніше почитати в новині із засідання ТУТ. Якщо коротко – Товстенюк спочатку не хоче проходити освідування на місці, партульний каже, що, якщо в крові немає нічого, то водій просто поїде далі. Товстенюк каже «А якщо є?». Потім в диспансері він визнає, що випив «2 бокали пива», деякий час не може визначитися із об’ємом, але зрештою каже – 0,3 літра.

ДО ЧОГО ТУТ АПЕЛЮВАТИ? Ну окрім того, що сп’яніння наступало поступово, справа ще й УПЕРЕДЖЕНОСТІ ПАТРУЛЬНИХ. Вони, виявляється, поставилися до Товстенюка упереджено ще з самого початку: вважали, що помітили ознаки алкогольного сп’яніння - запах з порожнини рота, тремтіння рук, нечітку ходу та тремтіння рук, яких, уявіть собі – не видно на відео. Інший захисник додавав, що таке формулювання ознак, як в рапорті патрульного поліцейського, «не співвідноситься із вичерпними ознаками алкогольного сп’яніння, визначених інструкцією».

«Разом із тим серед переглянутого відео не вдалося мені помітити коли саме і яким чином... патрульні визначали ті чи інші ознаки алкогольного сп’яніння», - скромно додав адвокат. Його колега повідомив, що, мовляв, руки зняті на відео крупним планом і вони не трясуться. Промовчу, що руки видно кілька секунд, відео чорно-біле, а камера, яка фіксує, почеплена на живу людину, яка багато рухається. Все одно є певне упереджене ставлення - необгрунтована зупинка із надуманих підстав.

«Упереджені» поліцейські, окрім того, пояснювали Товстенюку, що умова пройти медичний огляд прирівнюється до порушення статі 130.

«Тут я, би хотів сказати, що поліцейський, в принципі, говорив недостовірну інформацію в якому контексті. Протокол про адміністративні правопорушення передбачає, що в ньому мають бути зазначені норма КУПАП та пункт правил дорожнього руху, який порушений водієм. Якщо говорити саме про статтю 130 –тобто керування в певному стані або відмова пройти медичний огляд, то звертаємося до пункту 2.5 правил дорожнього руху. А у пункті 2.5 правил дорожнього руху зазначено, що водій повинен на вимогу працівника МІЛІЦІЇ (наголошує – авт) пройти в установленому порядку огляд. Загально відомо і не потребує доказування, що з 1 січня 2017 року у нас немає міліції і пункт 2.5 ПДР дозволяє таку вимогу ставити тільки працівникові міліції і нікому іншому. Тобто поліцейський не мав процесуальних підстав пояснювати і зачитувати таку перспективу моєму підзахисному. Я це розцінюю як доказ, черговий доказ, упередженого ставлення», - сказав представник Товстенюка Вадим Матвіїв.

Не буду заглиблюватися в інші обгрунтування, бо навіть цей пункт вище всіх похвал. Різне доводилося чути, але щоб аж так… Як виявилося згодом, зауваження адвоката не слушне. Хоч при пошуку пунку 2.5 у більшості посилань вказане слово "міліціонер", така реакція вже не чинна. Адже постановою Кабіміну від 22 березня 2017 р. № 161, зокрема пункт 2.5 викладений в редакції про поліцейських. Чому пошуковик перше виає на-гора стару редакцію і чому саме на неї посилається адвокат - питання відкрите.

Краще подивіться, як далі тривав розгляд. Розповіли, що на минулому судовому засіданні свідчив лікар. Представник Товстенюка Роман Хомич каже, що немає двох суперечних висновків - є один висновок, уточнений судовому засіданні.

«Суперечностей немає. Є уточнення, які надав лікар-нарколог, експерт у судовому засіданні з приводу того, що стан алкогольного сп’яніння був визначений не на момент перебування за кермом мого довірителя, а на момент огляду, тобто після того, коли від експертного було доправлено до медичного закладу охорони здоров’я», - повідомив Хомич.

Ось воно як. Цікава логіка, погодьтеся, друзі. Зупинили Олександра Віталійовича ще тверезим. Поки шукали свідків на освідування, «набігло» вже 0,23 проміле, а в диспансері стан сп’яніння сягнув 0,29. Навіть у постанові суду про призначення судово-наркологічної експертизи йдеться, що швидкість сп’яніння становить 0,6 проміле, тому лікарі з диспансеру мають визначити, чи був Товстенюк у стані алкогольного сп’яніння саме у момент зупинки. Бо якщо ні - то гуляй, вася.

Цікаво, куди ж їхав Товстенюк? Навіть не так – яку відстань планував подолати за кремом автомобіля та з якою швидкістю рухалася машина. Бо за логікою наступання стану сп’яніння хто зна, скільки проміле могло набігти просто в дорозі у теплій машині і чи не втратив би ВЖЕ нетверезий водій пильності, що, теоретично, могло призвести до інших наслідків. Хіба ж Товстенюк, ледь відчувши, що п’яніє, зупинився б просто посеред дороги, лишив автомобіль і пішки подався додому чи викликав тверезого водія. Відчув би, відчув, не сумнівайтеся. І зупинився б, точно, бо ж зараз доводить, що 2 бокали пива не «розібрали» отак відразу.

Зрештою, як воно буде далі - покаже суд.

Дивує інше. Історія не терпить умовного способу і, може, воно й добре, але у певних ситуаціях люди схильні керуватися ДОСВІДОМ, хай навіть чужим. У випадку керування машиною у нетверезому стані логічно було б вчинити так само, адже випадків зі «сумними» наслідками такого водіння чимало. Але чужий досвід, на жаль, вчить не всіх. Ба більше: якщо людину не зупиняє закон, то яке право має чужий досвід?

Справа, насправді, не в Товстенюку, чи в якомусь васі-петі-колі. Справа в тому, що випивші/ нетверезі/ абсолютно п’яні люди і далі продовжують сідати за кермо, наражаючи на небезпеку піщоходів та інших водіїв, а потім спокійно «згладжувати» ситуації в суді, чіпляючись за недолуге формулювання, або ж за улюблену фразу «в законодавстві не передбачено».