Працелюбність і мудрість українця: міф чи реальність?

І в дитячому садочку, а згодом у школі нам постійно доводили наші вихователі думку, які є унікальні, мудрі та працелюбні українці. Щодо унікальності, то напевне таки це факт, адже мати такі родючі землі і закуповувати харчі за кордоном, то на це здатний тільки унікальний народ. Проте чим далі, тим більше у мене виникає сумнів, щодо нашої мудрості та працелюбності. Адже чи може вихований у працелюбстві учень думати, як то сачконути і не вчитись? Чи може працелюбний студент знайти сто причин, чому краще заплатити за іспит, щоб ніяких зусиль не докласти для вивчення матеріалу? Чи може трудолюбивий народ мати стільки приводів для святкувань, стільки Церковних свят у які нічого не можна робити? Відповідь очевидна НІ!!! Звичайно і щодо нашої мудрості можна задавати подібні питання! І при тому відповідь буде аналогічною.

Розумію, що це визнати кожному персонально буде досить важко. Проте, без усвідомлення наших проблем, вирішення їх є неможливим. Скільки б ми не казали цукор, то в роті від того солодше не стане. Тому варто не просто говорити дітям про свою працелюбність, а показувати власний приклад, що ми таки не ліниві. Звичайно нам простіше сидіти на кухні та говорити, які всі погані: від сусіда й аж до Президента, а при тому нічого не робити. Я не хочу звинуватити всіх у неробстві, проте часто з різних міркувань ми не докладаємось до вирішення оточуючих нас проблем. А діяти можна не тільки фізичною працею, а й інтелектуальною.

Кожен повинен усвідомити, що наша мудрість полягає не в кількості наших освіт, а в наших діях, наших рішеннях. Якщо ми не спроможні раз у чотири-п’ять років напружитись, зібрати максимум інформації про кандидатів на будь-яку посаду, з розумом підійти до виборів, то тоді які ми? Мудрі обирають мудрих, а дурні – дурнів. І не просто дурнів, а хитрих дурнів, які значно гірші за звичайних. І не потрібно виправдовуватись, типу "та вони всі однакові". Це для неука творчість Франка і Горького є однаковою, адже один і інший писав про соціальну нерівність. Освічена ж особа явно знає хто є хто!

Звичайна людина, яка любить працю, та ще й з розумом діє, точно бідувати не буде. У неї буде лад і на роботі, і в дворі, і в хаті... Я точно не знаю, можливо просто наша лінь нам заважає порозмірковувати, почитати, присвятити більше часу вихованню своїх дітей… Проте в будь-якому випадку впевнений, що наші проблеми зазвичай є продуктом наших же дій або бездіяльності.

У нас як народу не так часто буває шанс доводити свою життєву мудрість. Все в наших руках і головах. Бачиш, що сусід дурень, то не будь байдужим і лінивим - зроби, щоб він своєю дурістю не заразив іншого сусіда! Тільки таким чином наша мудрість і працелюбність стане не міфом, а доведеною нашими діями реальністю…

P.S. Цією публікацією не хотілося нікого образити, тим паче простих трудівників наших міст і сіл, які з ранку до ночі важко працюють, проте із-за недолугого та бездарного керівництва державою толку з того не мають. Хоча варто визнати, що і в наших селах поступово лінь стає основною хворобою, яка вражає багатьох людей!