Спостереження за відкликанням депутатів у Луцьку: робота Луцької ТВК та політичні наслідки процесу

Мабуть ніхто не буде сперечатись з тезою про те, що відкликання депутатів будь-якого рівня є таким самим демократичним процесом як і їх обрання. Більше того в Україні є аж надмірно великий запит на часту зміну політиків при владі і депутатів зокрема. Наші громадяни часто схильні свою безвідповідальність під час виборів (неучасть у виборах, голосування за гречку, голосування за популярну партію з симпатичним лідером і т.д.) перекладати на поганих депутатів.

Оцінку роботі діючих депутатів, як правило, дають під час наступних виборів голосуванням або неголосуванням за них. Але якщо депутат вчинив якийсь ганебний вчинок, то ніхто мабуть не буде сперечатись, що має бути можливість щоб достроково припинити повноваження такого депутата. І така можливість – це відкликання за ініціативою виборців.

Так сталось, що після смерті Луцького міського голови Миколи Романюка у лютому виник масштабний конфлікт і в депутатському середовищі, який фактично призвів до зміни влади у місті. Декілька депутатів, що були у «романюківській» більшості перейшли у табір опонентів на чолі з УКРОПом і тим самим змінили розклад сил у раді та без виборів владу у місті.

Партії, які «завели» цих депутатів у міську раду (БПП –Солідарність та Радикальна партія Ляшка), практично відразу заявили про намір позбавити мандатів перебіжчиків. А оскільки процедура позбавлення депутатських мандатів називається «відкликання за народною ініціативою» то після рішення суду, яке дало підстави говорити про порушення цими депутатами закону, ініціювали цей процес, залучивши до цього чимало лучан.

Цілком резонно може постати питання: «А чи мають партії та громадяни право відкликати депутатів-відступників? Якщо мають то за які проступки?». З моральної та політичної точок зору відповідь очевидна – так, мають таке право. З юридичної – також , але лише у трьох випадках: порушення закону, регулярний пропуск сесій та засідань комісій, недотримання положень своє передвиборчої програми. Оскільки було відповідне рішення суду, яке може свідчити про порушення закону з боку п’ятьох депутатів Луцької міської ради, кампанія з їх відкликання стартувала.

Хоч я і не юрист, але ознайомившись з законодавством у частині відкликання депутатів цілковито зрозумів – закон у цій частині писав хтось дуже незграбний, або спеціально залишив там масу прогалин щоб тим хто його застосовуватиме доводилось щось придумувати або порушувати. Але дивує і інше – як можна було голосувати за такі норми, які можна трактувати дуже по різному? Мабуть депутати перед народом зафіксували, що запровадили процедуру відкликання, а насправді зробили так щоб її мало хто міг реалізувати.

Не буду давати оцінку тому як здійснювався збір підписів за відкликання, навколо цього і так було багато інформаційного шуму. Мене, як експерта з питань виборів та тренера членів виборчих комісій, більше цікавило як працюватиме Луцька міська виборча комісія в таких умовах, як вона вирішуватиме покладені на неї завдання в умовах недосконалого законодавства, інформаційного тиску та прискіпливої уваги зі сторони громадськості. З дозволу комісії я почав відвідувати її засідання і відвідав практично усі за винятком першого.

Варто відзначити, що під час чергових місцевих виборів 2015 року комісія працювала конструктивно і злагоджено, попри те що у її складі були представники різних таборів та політичних партій. А зараз, уже з першого свого візиту на засідання, я зрозумів, що від конструктиву та націленості на результативну роботу не залишилось і сліду. Комісію як хтось підмінив.

Проте в комісії дійсно відбулися зміни, ряд членів ТВК, що представляли «Батьківщину», Опозиційний блок та Народний фронт весною 2017 року було замінено за поданням цих партій на інших осіб. Зрозуміти, що внесло більше деструктиву в роботу ТВК нові члени чи їхні місцеві партійні керівники важко. Але очевидним було одне – здійснити перевірку підписів у відведений законом 20-ти денний термін були зацікавлені орієнтовно половина членів комісії, решта відверто уникали цієї «місії». Практично відразу у складі комісії сформувалась «коаліція» на зрив процесу перевірки.

Як не дивно, але до складу так званої коаліції відразу приєднались члени ТВК від «Батьківщини», Опозиційного блоку, УКРОПу та Народного фронту. І ця «коаліція» робила в комісії все, що могла, щоб спустити на гальма процес перевірки підписів та, як результат, відкликання депутатів. Організовано не приходили на засідання з невідомих причин, вносили проекти рішень, які самі не хотіли потім допрацьовувати і голосувати, уникали чергування у комісії і т.д. На фініші 20-ти денного терміну навіть доходило до абсурдних ситуацій, коли минулої суботи до перерви на засіданні працювало 17 членів комісії, а пообідавши допрацьовувати поверталось менше половини і робота припинялась.

Найбільш дивною у цій ситуації виглядала поведінка членів ТВК від Народного фронту. А дивною вона була тому що в разі завершення процедури відкликання за списками БПП-Солідарність, замість вибулих депутатів, у міську раду мали б «зайти» якраз два висуванці від Народного фронту. Утруднювало роботу комісії у ті 20 днів ще й те, що секретар комісії є представником цієї партії, який постійно має вести документацію комісії. Забезпечити це було проблематично.

Варто віддати належне голові комісії та ряду її членів, які у цих умовах знаходили сили працювати, приймати виборців, які самі чи за підтримки ініціаторів збору підписів, приходили у комісію щоб підтвердити свої підписи за відкликання депутатів, та при цьому не порушували закон.

Інші державні органи, які по закону мали б бути долучені до процесу перевірки підписів, через юридичні колізії, не були у належній мірі включені у цей процес. І якщо відділ ведення державного реєстру виборців відразу відмовився, пославшись на закон та роз’яснення ЦВК, то підрозділ Національної поліції в силу своїх можливостей долучився до засвідчення підписів виборців, які йшли у комісію.

І що ми маємо на фініші?

По-перше, через неякісну роботу окремих членів ТВК та політичні ігри їхніх партійних керівників, комісія так і не змогла зробити те, що у її силах стосовно здійснення перевірки підписів. Тому ініціативу про відкликання вона припинила своїм рішенням. Допоки лише партії формуватимуть виборчі комісії і не буде жорсткої відповідальності для осіб, які входять до їх складу, доти не буде порядку у їх роботі.

По-друге, політична позиція та ініціатива виборців щодо відкликання депутатів, підтверджена їхніми підписами, була проігнорована. А це ще більше розчарує політично активних громадян і в подальшому відсоток участі у виборах чи інших політичних заходах лише падатиме.

По-третє, процес відкликання депутатів у Луцьку переміщується у суди. Про що вже заявив керівник ініціативної групи давши оцінку роботі комісії. Як і в інших випадках, які мали місце щодо відкликання в Україні, остаточну крапку поставлять суди. Хоч довіра до судової системи у нашій країні також низька, проте судді розрізняють верховенство права над законом, а тому в ряді випадків стають на сторону ініціаторів відкликання. Як приклад може слугувати місто Кам’янське Дніпропетровської області.

Також з цього процесу можна зробити окремі політичні висновки. Сформована в комісії «коаліція» дає зрозуміти хто, з ким, проти кого і в якій ролі дружитиме під час можливих позачергових виборів у Луцьку. Луцький УКРОП, який має певний фінансовий ресурс, сконцентрував владу в місті у своїх руках, вів себе тихо під час роботи комісії. Ця політична сила претендуватиме на владу у місті під час виборів, але, очевидно, що без підтримки інших партій у них нічого не вийде. Свідчення цього – необхідність залучення інших партій для контролю над виборчою комісією. «Батьківщина», члени комісії від якої виконували роль тарану, може взяти на себе юридичний супровід майбутньої кампанії потенційного укропівського кандидата на виборах, висунувши від себе «непрохідного» кандидата. Опозиційний блок свою функцію виконав і може лише бути «піднощиком патронів» на виборах (вибачте, що так говорю про їхніх членів комісії). Під питанням лишається роль Народного фронту та його місцевих лідерів, які наразі підграють команді УКРОПу.

З усього цього ясно і те, що законодавці мають взяти на себе відповідальність за приведення законодавства щодо виборів, статусу та відкликання депутатів, використання державного реєстру виборців у відповідність. Бо чим довше політики на національному рівні зволікатимуть з цим, то на місцях ще частіше виникатимуть локальні політичні конфлікти, які нічим добрим для громад не закінчаться.