Сесія «в окопах». Перші висновки

У Луцькій міській раді битва. В окопах команда Романюка. Атакує УКРОП із союзниками. Ніхто не вивісив білий прапор, ніхто не здобув і стяг ворога. Атакуючі відступили на свої позиції і кличуть генералів на нараду…

Можна робити перші висновки.

І головний з них – сумнів, чи потрібна війна обом сторонам. Ні, не буду казати, що, мовляв, «краще б про громаду подумали», я ж не настільки наївний…

Скажу про вигоду. На мою думку, ця війна невигідна ні команді Ігоря Палиці, ні її опонентам.

Бо сьогоднішній бій продемонстрував слабкість позицій УКРОПу. Хіба важко було передбачити «глуху оборону» опонентів? Де масована арт-підготовка? Де пропаганда? Де філігранні юридичні аргументи Поліщука і Козюри, об які мали б розбиватись будь-які сентенції Вусенко про «відповідальність перед громадою»? Нема.

Натомість є якісь наїзди на жінку. Є невпевненість, яка виливається у періодичні походи на перерву. Є натиск, який здувається після кількох рішучих залпів «з окопів».

І ще. Попри мою щиру повагу до представників УКРОПу і особисто Ігоря Палиці – сьогоднішнє «топтання» на питанні визнання смерті Миколи Романюка виглядало некрасиво.

Я розумію, що справа тут не в аморальності, а швидше у поганій підготовці до «бою». Але чому ніхто з «атакуючих» навіть не задумався: «а як ми будемо виглядати перед лучанами?».

* * *
Та годі «аналізу битви». Скажу про висновки. Як на мене, сторонам треба домовлятися. От такі «перегавкування» нікому не вигідні. Тим більше, що очевидної переваги ні в кого немає. І фаворитом тут явно не пахне. Принаймні, судячи з сьогоднішніх подій.

Ви ж, шановні, потім до виборців іти збираєтеся…

А мир, або хоча б примирення – це можливість витратити ресурси більш раціонально. На щось таке, що потім можна буде взяти, показати громаді, і похвастатися: от дивіться, це МИ ЗРОБИЛИ!

Не понесете ж ви виборцям відеозапис сьогоднішньої сесії?...