Пам’ятник Бандері у Луцьку: на площі Героїв Майдану чи біля «Буратіно» і «Карабасу-Барабасу»
Останнім часом у Луцьку окремі псевдопатріотичні денаціоналізовані сили, ментально пов’язані з спадщиною колоніального минулого та Партії регіонів, знову виступають проти будівництва пам’ятника Герою України Степану Бандері.
Одним з так званих аргументів, які використовують політичні проекти на зразок УКРОПУ, «Народного контролю», «Самопомочі» разом з деякими самозваними активістами, є думка про те, що місце для пам’ятника обрано невдало. На їхнє переконання, невелике погруддя Степану Бандері можна хіба що поставити в сквері поруч з «Буратіно» та «Карабасом-Барабасом». На більше людина, яка віддала своє життя за Україну, не заслуговує.
Цікаво, що аналогічні думки ще у 2011 році висловлювали члени Партії регіонів у Луцьку, які навіть почали збір підписів проти будівництва монументу на площі, яка тепер носить звання Героїв Майдану. Сьогодні цю ідею Партії регіонів запозичили сучасні опоненти Бандери, які замість збору підписів збирають громадські слухання та пишуть свої петиції. У 2012 році ідею будівництва пам’ятника критикував член Партії регіонів, тодішній голова Волинської ОДА Борис Клімчук.
Він говорив, що місце та час обрані невдало. І так само, як сьогодні УКРОП, «Народний контроль», «Самопоміч» і окремі «мегаактивісти», обурювався тим, що Луцька міська рада виділяє кошти на спорудження пам’ятника.
У своїй затятій критиці будівництва пам’ятника на площі біля РАЦСу її автори свідомо замовчують елементарні речі, намагаючись пошити лучан у дурні. Вони так зациклилися на будівлі РАЦСу, як ніби РАЦС – це якийсь атомний реактор, біля якого не можна ставити пам’ятників. Або місце масового паломництва християн, буддистів, індуїстів, іудеїв чи мусульман.
Але чому ж ці космополітичні нащадки спадщини Партії регіонів забувають, що пам’ятник Степану Бандері стоятиме на площі Героїв Майдану? Хіба ця назва величної площі не найкраще підходить для того, щоб на ній стояв саме пам’ятник Провіднику ОУН, чиї ідеї незалежної величної України надихали в тому числі і Героїв Небесної Сотні? Крім того, встановлення пам’ятника також передбачає реконструкцію площі, яка набуде сучасного презентабельного вигляду. Але опоненти вшанування пам’яті Бандери у Луцьку абсолютно глухі до таких фактів.
З таким же успіхом голова фракції УКРОПу у Луцькій міськраді Ігор Поліщук, очільниця «Самопомочі» і секретар міськради Юлія Вусенко та лідер «Народного контролю» Павло Данильчук могли б протестувати проти будівництва пам’ятника Степану Бандері напроти торгового центру «Гостинець» чи біля магазину «Троянда». Або біля Луцького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, який розташований у будівлі РАЦСу. Не варто також забувати, що більшість приміщень, які орендує управління юстиції для відділу реєстрації актів цивільного стану, сьогодні пустує.
Найбільше ж обурює те, що противники спорудження пам’ятника Степану Бандері на площі Героїв Майдану у Луцьку з якогось дива вважають себе знаними фахівцями у справі, де ж насправді має стояти монумент. Так, громаді міста намагаються нав’язати думку, що пам’ятник чомусь має стояти у невеличкому сквері, який перед цим ще й треба буде зрізати.
Та поруч з торгово-розважальним центром «Буратіно» і пивним клубом «Карабас-Барабас». Таке розташування пам’ятника лідеру національно-визвольної боротьби українців для луцьких буратін з УКРОПу, «Народного контролю», «Самопомочі» та інших буратін-любителів є цілком нормальним. Вони вважають, що саме так і має бути. Що місце Бандери не на площі, а в кращому випадку десь біля пивбару чи торгового центру. Тому-то й ставлять Бандеру на один рівень не з Героями Майдану, а з Буратіно, Карабасом-Барабасом чи корумпованими прокурорами. Хоча на публіці люблять вдавати з себе патріотів та експлуатувати національні ідеї.
Одним з так званих аргументів, які використовують політичні проекти на зразок УКРОПУ, «Народного контролю», «Самопомочі» разом з деякими самозваними активістами, є думка про те, що місце для пам’ятника обрано невдало. На їхнє переконання, невелике погруддя Степану Бандері можна хіба що поставити в сквері поруч з «Буратіно» та «Карабасом-Барабасом». На більше людина, яка віддала своє життя за Україну, не заслуговує.
Цікаво, що аналогічні думки ще у 2011 році висловлювали члени Партії регіонів у Луцьку, які навіть почали збір підписів проти будівництва монументу на площі, яка тепер носить звання Героїв Майдану. Сьогодні цю ідею Партії регіонів запозичили сучасні опоненти Бандери, які замість збору підписів збирають громадські слухання та пишуть свої петиції. У 2012 році ідею будівництва пам’ятника критикував член Партії регіонів, тодішній голова Волинської ОДА Борис Клімчук.
Він говорив, що місце та час обрані невдало. І так само, як сьогодні УКРОП, «Народний контроль», «Самопоміч» і окремі «мегаактивісти», обурювався тим, що Луцька міська рада виділяє кошти на спорудження пам’ятника.
У своїй затятій критиці будівництва пам’ятника на площі біля РАЦСу її автори свідомо замовчують елементарні речі, намагаючись пошити лучан у дурні. Вони так зациклилися на будівлі РАЦСу, як ніби РАЦС – це якийсь атомний реактор, біля якого не можна ставити пам’ятників. Або місце масового паломництва християн, буддистів, індуїстів, іудеїв чи мусульман.
Але чому ж ці космополітичні нащадки спадщини Партії регіонів забувають, що пам’ятник Степану Бандері стоятиме на площі Героїв Майдану? Хіба ця назва величної площі не найкраще підходить для того, щоб на ній стояв саме пам’ятник Провіднику ОУН, чиї ідеї незалежної величної України надихали в тому числі і Героїв Небесної Сотні? Крім того, встановлення пам’ятника також передбачає реконструкцію площі, яка набуде сучасного презентабельного вигляду. Але опоненти вшанування пам’яті Бандери у Луцьку абсолютно глухі до таких фактів.
З таким же успіхом голова фракції УКРОПу у Луцькій міськраді Ігор Поліщук, очільниця «Самопомочі» і секретар міськради Юлія Вусенко та лідер «Народного контролю» Павло Данильчук могли б протестувати проти будівництва пам’ятника Степану Бандері напроти торгового центру «Гостинець» чи біля магазину «Троянда». Або біля Луцького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, який розташований у будівлі РАЦСу. Не варто також забувати, що більшість приміщень, які орендує управління юстиції для відділу реєстрації актів цивільного стану, сьогодні пустує.
Найбільше ж обурює те, що противники спорудження пам’ятника Степану Бандері на площі Героїв Майдану у Луцьку з якогось дива вважають себе знаними фахівцями у справі, де ж насправді має стояти монумент. Так, громаді міста намагаються нав’язати думку, що пам’ятник чомусь має стояти у невеличкому сквері, який перед цим ще й треба буде зрізати.
Та поруч з торгово-розважальним центром «Буратіно» і пивним клубом «Карабас-Барабас». Таке розташування пам’ятника лідеру національно-визвольної боротьби українців для луцьких буратін з УКРОПу, «Народного контролю», «Самопомочі» та інших буратін-любителів є цілком нормальним. Вони вважають, що саме так і має бути. Що місце Бандери не на площі, а в кращому випадку десь біля пивбару чи торгового центру. Тому-то й ставлять Бандеру на один рівень не з Героями Майдану, а з Буратіно, Карабасом-Барабасом чи корумпованими прокурорами. Хоча на публіці люблять вдавати з себе патріотів та експлуатувати національні ідеї.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 29
Вибір редактора
Популярне
|
На Волині авто збило пішоходку, жінка у край важкому стані
Сьогодні, 22:58
|
0 |
|
На Запоріжжі загинув 28-річний воїн з Волині Микола Зуб
Сьогодні, 21:57
|
0 |
|
Погода в Луцьку та Волинській області на завтра, 23 листопада
Сьогодні, 20:00
|
0 |
|
На Запоріжжі загинув Герой з Луцької громади Олександр Гавриш
Сьогодні, 19:14
|
0 |
|
Довічне ув'язнення отримав депутат, який підірвав гранати під час засідання сільради на Закарпатті
Сьогодні, 18:12
|
0 |
Аффтар - демагог і популіст. З "допомогою" таких псведопатріотов будь-яку ідею можна довести до абсурду.Ніхто не говорить щось проти Бандери.Но вже точно не він був натхненником людей на Майдані...
Вироки судів щодо Бандери про визнання його злочинцем та засудження до довічного ув’язнення і досі не скасовані.
У липні 1941 р., після невдалої спроби ОУН проголосити 30 червня 1941 р. в окупованому німцями Львові відновлення «незалежної України», Бандера арештований німцями та у січні 1942 р. потрапляє до «Целленбау» — відокремленого бараку в концтаборі «Заксенхаузен». Під час перебування у Заксенхаузені мав можливість отримувати передачі, вести листування, Бандеру відвідувала дружина, він не залучався ні до яких робіт (як інші прості в’язні концтабору), мав нормальне харчування. Це не як не збігається з умовами, в яких утримувались прості в’язні: постійний голод, проведення на в’язнях медичних експериментів, залучення до випробувань взуття на спеціальній трасі, що була побудована в таборі (голодні знесилені люди проходили по цьому «полігону» по 40 км. на день, іноді з додатковим вантажем на плечах), різноманітні важкі роботи, як наприклад видобування глини у спеціальному кар’єрі та інші «розваги». Загалом, до травня 1945 р. у «Заксенхаузені» було знищено близько 100 000 осіб різних національностей, в тому числі син Сталіна – Яків Джугашвілі та головний командант Армії Крайової - Стефан Ровецький (яких німці дійсно вважали ворогами), але не Бандера! Попри тривале утримання у Заксенхаузені, нацисти Бандеру не знищили, а лише вичікували, коли настане нагода використати його у своїх цілях.
Жодного разу за весь час перебування у Заксенхаузені Бандері не загрожувала страта, нацисти ставились до нього абсолютно лояльно, хоча і утримували під вартою.
25 вересня 1944 р. на нараді рейхсміністра східних окупованих територій Розенберга і начальника головного управління безпеки Рейху Е. Кальтенбрунера затверджено рішення про звільнення Бандери та його соратника Я.Стецька. 27 вересня 1944р. Бандеру звільняють і перевозять в околиці Берліну, де шеф головного бюро СС генерал Г. Бергер та низка інших високопосадовців рейху проводять з ним переговори про співпрацю проти СРСР. Згадаємо, на очах Бандери у Заксенхаузені були знищені десятки тисяч людей! І все одно, після всього побаченого, Бандера погодився на переговори з нацистами і щось виторговував! Домовленість між Бандерою і нацистами не відбулась лише тому, що німці не погодились визнати незалежність України та розмовляти з Бандерою, як з рівним партнером. Не зважаючи на це, що домовленості досягнуто не було, Бандеру не відправляють назад до табору, а залишають на свободі, розуміючи, що він негайно налагодить зв’язки з ОУН та УПА і підключиться до боротьби проти Червоної Армії, що було на користь нацистам.
На відміну від Бандери, зовсім інша доля чекала людей, які були справжніми в’язнями Заксенхаузену. Згідно наказу нацистів, 21 квітня 1945р. розпочався «марш смерті» в’язнів табору. Планувалось близько 30 тис. в’язнів колонами по 500 чоловік перекинути на берег Балтійського моря, завантажити на баржі і затопити у відкритому морі. Тих, хто відставав і був геть знесилений, розстрілювали прямо на марші. Лише в лісі у містечка Белов (земля Мекленбург) було розстріляно декілька сотень в’язнів. Задум фашистів завадили здійснити війська Червоної Армії, які звільнили колони в’язнів просто на марші у перших числах травня 1945р.