АНТИПОД БОЖЕВІЛЬНІ

Мабуть, не залежить од міста великого чи малого взагалі щось. Усе залежить від того, як ти себе почуваєш, і головне – ким?

По всій Україні до людини підкрадаються аморальність, байдужість… І не тому, що люди цього хочуть, а тому що це нам нав’язують: через «верхівку», яка прагне бачити народ жалюгідним та зомбованим, через ЗМІ, що показує світське життя – не таким, яким воно має бути насправді…

Однак людині, мабуть властиво бачити те, що вона хоче бачити і чути те, що хоче чути. Я, наприклад, бачу більше доброго, ніж поганого. Як не дивно.

Нещодавно, їдучи у задушливій маршрутці, я побачила таку картину. Заходить молода мама з дитиною, а за нею – старенька бабця, платить за проїзд, сідає. Тут ця жіночка з дитиною звертається до водія з питанням, чи повинна платити бабуся за проїзд. Той відповідає, якщо є посвідчення, то ні. Молода жінка підходить до бабусі, питається чи є у неї посвідчення.

Старенька виймає і показує. Жінка бере те посвідчення й показує водієві. Той віддає гроші бабусі назад. У маршрутці – німа тиша. Певно, кожен мав над чим задуматися.

Або зима… Кучугури снігу… Йде незрячий чоловік, палицею нащупує собі дорогу, однак палиця несподівано наштовхується на снігову брилу. Чоловік зніяковів, не знаючи що робити, кілька хвилин мовчки шукаючи вихід з тієї ситуації. Багато людей пройшло повз нього не звертаючи увагу, однак не пройшла повз молода дівчина, яка провела незрячого до потрібної йому зупинки.

Або бабуся, у якої не вистачило доплатити дві гривні за хліб та молоко на касі у магазині. А чоловік, що стояв позаду не розплатився за її покупку, а накупив цілий кошик продуктів разом з нею для неї….

Таких прикладів біля мене безліч. Та й біля вас, певна теж. Та й збожеволіти нам не дадуть наші рідні, знайомі, сусіди… Бо вони завжди підтримають нас такими немодними – відкритими, простими, добрими…

Як на мене, хорошого позитивного у житті можна побачити, відчути, почути набагато більше, ніж поганого. Чи не так?